Скільки разів я відкладав це на завтра, на наступні вихідні, до відпустки. Скільки разів шукав привід відкласти, а може не відкласти. І ось у справах потрапили люди, і поки люди працювали, а мені не «виділили» людину, щоб поїла мене кавою і розповідала місцеві «байки», а точніше я сам відмовився від такого, точніше враховуючи що я люблю коштувати місцеву кухню, попросив людину щодо на обід (в кафе) «пісний борщ» та «гарбузову кашу» (але про все попорядку). Бо як кажуть «зійшлися зорі», і в моїх руках настав той час коли була вільна година і я вирішив подивитись містечко.
Але спочатку...
...кому не цікаво може сам по гуглити чи просто впізнати, шо то за арт-об’єкт, і не читати про походеньки навколо нього.
Ну да звісно ми у справах у Білопіллі (це для тих хто впізнав об’єкт чи загуглив). Маленьке тихе провінційне містечко згідно одного виразу з «Білого сонця пустелі» «Хорошая жена, хороший дом – что ещё надо человеку, чтобы встретить старость?!» (да і вартість житла не лякає будинок на 350 квадратів у два поверхи плюс клаптик землі у 0,3 га можливо придбати в районі 15-20 тис. $). Але то не тема цього допису...
Ну ось все «люди запряженні, коні п’яні» (с) чи навпаки. Так всі при роботі, один я ледацюга. І ось є ця година і пішов пройтися містом, точніше центром, бо якщо у місцевих почути «пішов у город», це значить що людина пішла в центральну частину міста. Так і я потопав. Благо пішої ходьби було 5 хв.
Ну і звісно це то містечко де пройшло декілька дитячих років Малевича, да і не просто пройшли...
...а скоріш за все дві відомі українські постаті мабуть разом ходили на ту невеличку річеньку що зветься Вир, не тільки літом купатися, а й кататися на кригоході на весні (ті хто виріс у невеликих містечках чи приїжджав до бабці на канікули розуміють про що я), так я кажу про Малевича і Олександра Олеся, бо ці люди не тільки однолітки (різниця у віці всього нічого десь три місяці), вони і жили поруч на відстані 100 метрів будинки були їх (ось тут я не розумію місцеву владу, особливо теперішню, де мер не тількі історик за фахом, але й як кажуть у нього захоплення це краєзнавство, даже приміщення колишньої мерії, частина стіни по «пішоходці» викладена з цеглин різних часів...
...а внутрішні стіни в фотографіях старих часі але на жаль я туди не попав, бо там йшов ремонт, так як будівлю передали пенсійному фонду, а сама мерія «переїхала» у будівлю колишньої РДА, як ніяк пройшла децентралізація, і укрупнення районів). Якщо на будинку якій стоїть на місці колишнього будинку О. Олеся є меморіальна табличка, то там де жив Малевич нема нічого (це мабуть фатум щодо Малевича, не в Бурині не в Конотопі немає табличок і вказівників щодо Малевича, і якщо людина нічого не знає навряд чи знайде вона ті місця). І такі да на тому фото всі вже зрозуміли що то «Білий хрест на сірому фоні». Ну все з Малевичем покінчено.
Тепер підемо по тім памятка що є ще памятками з радянськіх часів.
А місцеві просто кажуть «старий парк»...
Вид з такзваного "оглядового майданчика"
...де для багатьох є улюбленим місцем, особливо у поціновувачів краєвидів. Ну і поставили місце по типу для «закоханих».
Але як же не увіковічити себе, і не тільки того хто дав грошики на ту лавку а й просто когось з місцевих аборигенів, які такеж і зі творили з сакурами і з двох десятків дерев залишилось тільки «парочка», а яка б могла бути краса весною.
Ось і церквушка...
...в лавці якої починав свій шлях майбутній геній, якщо приміщення церковної лавки ще тіх часів, то храм збудований на початку 90-х на людські гроші, взагалі на мій погляд українці це «воцерклені люди», скільки храмів збудували за власні кошти і не важливо як вони здобуті, колись мабуть до реальних подій прибуть і легенди і в тому ж Білопіллі є храм збудований однією людиною, точніше на її кошти, але то теж інша історія. А ось і камінь на якому колись було написано що храм побудований на місці зруйнованого радянською владою (це гарний приклад тому яке все було «гарне» в радянські часи, я зараз тільки про якість виробу з 1990 року, той камінь на якому нічого вже не видно).
А далі йде, я б назвав це пантеоном. Спочатку йде Стела присвячена тім хто боровся з «мирним атомом»...
...потім Пам’ятник загиблим у нинішній війні...
...а чуть подалі в глибину пам’ятник «Жертвам голодомору».
А далі вже ті маленькі архітектурні форми (що більше всього окрім їжі мене приваблює в мандрах). Ось козак місцеві звуть «Хомою» або «Хомою невмирущим» там різні є байкі, якщо всі переказувати треба книжку видавати.
Він рядом з Аркою під якою за народними переказами закопана ікона Божої Матері, не знаю тільки якої, яку хтось з місцевих у повоєнні радянські часи забрав зі зруйнованого храму, і тепер є легенда що під аркою, яка є копією тієї арки, яку побудували в 1953 році (кажуть з цегли з храму) і зруйновною в 70-х роках, так кажуть як що стати під аркою і загадати бажання, Божа матір допоможе йому здійснитися.
А далі як я називаю «китайска пагода» або «китайська альтанка»:
Ближче не робив бо там працювали люди, які проводили ремонтні чи обновлювані роботи, все як завжди кошти освоюються в кінці року, яка є «реплікою» тієї що стояла у маєтку Куколів-Яснопольських в Куянівці, а на місці де зараз стоїть «альтанка», колись стояла домова церква все тіх же вельмишановних панів.
Ну і як же без Шевченка...
На ім фото скінчуються бо телефон кричить «господарю, додому не дотянемо».
Ну що ж далі трішки тексту.
В Білопілля доїхати проблем немає хоч автотранспортом, хоч потягом, у самому Центрі автостанція автобуси, йдуть на Суми чи з Сум, кожні 20-30 хв. Потягом теж не проблема до їхати бо рядом м. Ворожба, і якщо з Київа їхати то краще вставати у Ворожбі, бо там зупиняються всі потяги (як ніяк «вузлова станція» ще з радянських часів»), на відміну від Білопілля і доїхати до Білоілля немає проблем ходить автобус №3 десь раз на півгодини, або взяти таксі ну по «місцевим» міркам не дешево вийде десь 150 грн., бо візьмуть як за міжміській проїзд. Місцеві користуються або екологічним транспортом як кажуть «веліком» там км 4 десь відстань по трасі, або ті хто живуть на кінці міста Ворожба, там є мікрорайон «Климівка» який в "притик" переходить в Білопілля, то у них свій лайфхак, вони просто проходять 100 чи 200 м пішки до останнього будинку Білопілля і викликають таксі і це вже коштує як по місту від 70 грн. А є такі що і економлять 5 чи 10 грн на поїздці в Суми, ті виходять в окреме місце і «ловлять» попутку чи автобус.
Тепер про їжу, про те що писав раніше. Так ось їжа недорога вартість першої страви» йде від 23 грн. (це я кажу про місце де ми обідали). Я гортав меню, поки нам несли страви. Ну звісно що наше спецзамовлення, було приготовленно під нас, і взяли з нас по «людські». Так ось мабуть кашою (солодкою) з гарбуза мабуть нікого не здивую. А от Борщ з консервою «Бички в томаті» мабуть не всі їли, як на мене гарна страва. Той як місцеві називають «пісний борщ» бо готовиться з рибою, можно готувати з річною рибою, але важаючи що готувати рибу не 2 хв, береться консерва, да і борщ з рибою я коштував на Одещині (ну тут питань не виникає), Закарпатті (там все залежить від населеного пункту де те блюдо подають, у русинів то борщ, у угорців уха зі щукою) і в Черкаській області в Канівському районі, той борщ з в’яленими карасями ще Шевченко описував. Ось не розумію місцевих чому б не попіарити місто «пісним борщем».
Ну так ось Борщ, каша, сік і кава з кренделями і пиріжками вийшло все 75 грн.
А так де попоїсти чи випити кави місць хватає, кава стартує від 8 грн за горнятко. Пиріжки від 4,5 грн. Тому дена поїздка по їжі вийде не дорого.
Що подивитись окрім вище переліченого, ще музей О. Олеся (невелика кімната в приміщені бібліотеки на другому поверсі), рядом в метрах 200 у приміщенні відділу освіти музей того, кого не раз згадують ті хто пішов на нелегкий шлях викладання. Так саме річ про Макаренка, бо і ця людина з цього міста. Ну і звісно телевежа, як без неї особливо ввечері коли вона у «червоних ліхтарях». Саме Білопілля займе максимум години 3 часу. Тому краще об’єднувати з навколишнім світом у Ворожбі подивитися залізничний вокзал, бо скільки існує залізниця стільки і той вокзал, якщо не враховувати що з дерев’яного перестроїли у кам’яний, але все зберегли. У Шкуратівці подивитись «Мухопадове диво» або по науковому - дендропарк. Чому вартує подивитись. Там є рідкі рослини, такі як метасеквоя, чи гінкго білоба.
Потім проїхатись у село Рижівку, там є місця де кордон проходить прямо через будинки. Там не викликає здивування, що наприклад газ людина отримує з України, а електроенергію з РФ. Те що будинок в одній країні, а вбиральня в іншій, у мене не викликає подив бо таке я бачив у Міловому. Але треба хто бажає таке побачити треба поспішити, бо в наступному році держава повинна передати частину території прикордонникам. Хто забажає подивитись навколишні місцини, краще їхати з місцевим (не поскупитись на пальне і на бонус для людини)бо по перше буде гарний гід, і прикордонники не так часто будуть зупиняти, бо Білопільщина прикордонна зона. Саме Білопілля не попадає в 10 км зону, щоб постійно ходити з документами, а ось села і природа такі да підпадають. Тому краще брати паперові документи (бо гадаю поки не всі наряди оснащені приладами для зчитування, а їхати для перевірки в місто це тратити час).
Ось так коротко можна подивитись багато і недорого.
Ile razy odkł adał em to do jutra, w nastę pny weekend, do wakacji. Ile razy szukał em pretekstu do odkł adania, a moż e nie odkł adania. A ludzie wchodzili w interesy, kiedy ludzie pracowali, a mi nie przydzielono osoby, któ ra miał aby mi zjeś ć kawę i opowiedzieć lokalne historie, a ś ciś lej odmó wił am. na obiad (w kawiarni) „chudy barszcz” i „owsianka z dyni” (ale wszystko jest w porzą dku). Bo, jak to mó wią , „gwiazdy się zeszł y”, a w moich rę kach przyszedł czas, kiedy był a wolna godzina i postanowił em zobaczyć miasteczko.
Ale najpierw ...
...kto nie jest zainteresowany, moż e sam wygooglować lub po prostu dowiedzieć się , jaki obiekt artystyczny, a nie czytać o marszach wokó ł niego.
Có ż , oczywiś cie jesteś my w biznesie w Bilopillya (to jest dla tych, któ rzy poznali przedmiot lub wygooglowali).
Mał e, spokojne, prowincjonalne miasteczko wedł ug jednego wyraż enia z „Biał ego Sł oń ca Pustyni” strong> ? ! ! "(A koszt mieszkania nie przeraż a dom 350 metró w kwadratowych na dwó ch pię trach plus kawał ek ziemi 0.3 ha moż na kupić w obszarze 15-20 tys. $). Ale to nie jest temat tego postu...
Có ż , to wszystko „ludzie są cią gnię ci, konie są pijane” (c) lub odwrotnie. Wię c wszyscy w pracy, jeden jestem lizakiem. A oto ta godzina i poszedł em na spacer po mieś cie, a dokł adniej po centrum, bo jeś li miejscowi sł yszą „poszli do miasta”, to znaczy, ż e dana osoba udał a się do centralnej czę ś ci miasta. Wię c utoną ł em. Korzyś ć z chodzenia wynosił a 5 minut.
Oczywiś cie jest to miasto, w któ rym Malewicz spę dził kilka lat dzieciń stwa, a nie tylko miną ł …
ale najprawdopodobniej dwie sł ynne ukraiń skie pł cie poszł y chyba razem nad mał ą rzekę Vir, nie tylko popł ywać latem, ale też jeź dzić na x rozumiem, co robię ), wię c mó wię o Malewiczu i Aleksandrze Oleś , bo ci ludzie nie są tylko ró wieś nicy (ró ż nica wieku to tylko okoł o trzech miesię cy), mieszkali obok siebie w odległ oś ci 100 metró w od domu, zwł aszcza obecnego, gdzie burmistrz jest nie tylko z zawodu historykiem, ale murami na „pieszy” wył oż ony cegł ami z ró ż nych czasó w
i ś ciany wewnę trzne na zdję ciach z dawnych czasó w, ale niestety tam nie dotarł em, bo był w remoncie, jak dom został przekazany do funduszu emerytalnego, a sam urzą d burmistrza "przenió sł się " do budynku dawnego RPA. Jeś li dom stoi na miejscu dawnego domu O.
Olesia ma tablicę pamią tkową , o Malewiczu nie ma nic ż ywego (to chyba los Malewicza, w Burynie czy Konotopie nie ma tablic i nic nie wskazuje na to, czy znajdzie te miejsca). I tak na tym zdję ciu wszyscy już zrozumieli, ż e „Biał y Krzyż na szarym tle”. Có ż , z Malewiczem wszystko się skoń czył o.
Przejdź my teraz za pomnikiem, któ ry wcią ż jest pomnikiem z czasó w sowieckich.
A miejscowi mó wią po prostu „stary park”…
Widok z tzw. „tarasu widokowego” p>
... gdzie dla wielu jest to ulubione miejsce, zwł aszcza dla mił oś nikó w krajobrazó w. Có ż , postaw miejsce na typ dla „kochankó w”.
jpg "target =" _ puste " rel="nofollow">
p >
Ale jak nie uwiecznić siebie i to nie tylko tego, któ ry grzeszył na tej ł awce, ale takż e kogoś z miejscowych aborygenó w, któ ry ró wnież pracował z sakurą . bą dź pię knem wiosny.
Oto koś ció ł...
w ł awce któ rej przyszł y geniusz zaczynał swoją drogę , jeś li w pomieszczeniach ł awy koś cielnej z tamtych czasó w, budowli ś wią tynnych na począ tku lat 90-tych na ludzkie pienią dze, w ogó le moim zdaniem Ukraiń cy zdobywali, kiedyś zapewne do prawdziwych wydarzeń i legendy a tym samym Bilopilli to ś wią tynia zbudowana przez jednego czł owieka, a raczej na jej koszt, ale też inna historia. A oto kamień , na któ rym kiedyś był o napisane, ż e ś wią tynia został a zbudowana na miejscu zniszczonym przez wł adze sowieckie (to dobry przykł ad na to, jak wszystko był o „dobre” w czasach sowieckich, mó wię tylko o jakoś ci produkt od 1990 roku).
A potem jest panteon. Pierwsza to Stella dedykowana tym, któ rzy walczyli z „pokojowym atomem”…
...nastę pnie Pomnik Ofiar Obecnej Wojny ...
...i nieco dalej w gł ę bi pomnika ofiar Hoł odomoru.
A do tego mał e formy architektoniczne (któ re opró cz jedzenia najbardziej przycią gają mnie w podró ż ach). Oto lokalny Kozak zwany „Homa” lub „Homa nieś miertelny” są ró ż ne bajki, jeś li musisz powtó rzyć wszystko, czego potrzebujesz, aby opublikować ksią ż kę .
Jest obok | od | Ł uk | pod | zbudowany w 1953 roku (mó wią z cegł y ś wią tyni) i niszczycielski w latach 70-tych, wię c mó wią jak staną ć pod ł ukiem i zł oż yć ż yczenie, Matka Boż a pomoż e mu się speł nić .
A potem, jak nazywam „chiń ska pagoda” lub „chiń ska altana”:
Już nie robił em, bo tam pracowali ludzie, któ rzy wykonywali prace remontowe lub remontowe, wszystkie ś rodki jak zwykle wydawane są pod koniec roku, czyli replika tego w pobliż u osiedla Kukolov-Jasnopolski w Kujanó wce altana”. Szanowni Panowie.
A co z tym, ż e bez Szewczenki…
Zdję cia na nim się koń czą , bo telefon krzyczy „mistrzu, nie moż emy wró cić do domu”.
Có ż , trochę wię cej tekstu.
Nie ma problemó w z dotarciem do Bilopillya samochodem lub pocią giem, w centrum dworca autobusowego kursują autobusy do Sumy lub z Sumy, co 20-30 minut. Do pocią gu też nie ma problemu, bo blisko m.
Wró ż by, jeś li wyjedziesz z Kijowa, lepiej wstać w Woroż bie, bo tam zatrzymują się wszystkie pocią gi (w koń cu "stacja przesiadkowa od czasó w sowieckich"), w przeciwień stwie do Bił opillii, i nie ma problemó w z dojazdem autobusem №3 mniej wię cej raz na pó ł godziny lub wzią ć taksó wkę wedł ug "lokalnych" standardó w nie bę dzie tanio gdzieś.150 UAH. , ponieważ potraktują to jako podró ż dł ugodystansową.
Miejscowi korzystają albo z ekologicznego transportu, jak mó wią „duż e” tam 4 km gdzieś na trasie, albo ci, któ rzy mieszkają na koń cu miasta Woroż ba, jest są siednia przepustka 100 lub 200 m pieszo do ostatniego domu Bił opillii i dzwoń taksó wka i już kosztuje od 70 hrywien A są tacy, któ rzy oszczę dzają.5 lub 10 UAH na wycieczce do Sum, jadą w osobne miejsce i „ł apią ” wycieczkę lub autobus.
Teraz o jedzeniu, o tym, co napisał em wcześ niej. Tak wię c cena taniego jedzenia na pierwsze danie zaczyna się od 23 UAH. (Mó wię o miejscu, w któ rym jedliś my obiad). Przeglą dał em menu, kiedy przynieś li nam jedzenie.
No i oczywiś cie nasze specjalne zamó wienie został o dla nas przygotowane i odebrał o nam „czł owieka”. Czyli oś to chyba owsianka (sł odka) z dyni chyba nikogo nie dziwi.
A od barszczu z konserwami „Kora w pomidorach” chyba nie wszyscy jedli, jak dla mnie danie dobre. Jak miejscowi nazywają „chudy barszcz”, ponieważ moż na gotować z rybą , moż na gotować z letnią rybą , ale waż enie tej ryby to nie 2 minuty, zabiera się konserwy, a tam barszcz z rybą wszystko zależ y od wioski, w któ rej dania podaje się barszcz Rusinó w, Wę grzy mają uszy ze szczupakiem) a na Czerkasach w rejonie Kaniwskim barszcz ten z suszonym karaś em. Tutaj nie rozumiem miejscowych, dlaczego nie nagł oś nić miasta „chudy barszcz”.
Có ż |
A wię c miejsc do jedzenia i picia kawy jest wystarczają co duż o, kawa zaczyna się od 8 UAH za filiż ankę . Ciasta od 4.5 hrywien. Dlatego jednodniowa wycieczka na jedzenie nie bę dzie droga.
Co warto zobaczyć opró cz powyż szego, inne muzeum O.
Olesia (mał e pomieszczenie w bibliotece na drugim pię trze), blisko 200 metró w w dziale edukacji muzeum, o któ rej czę sto wspominają ci, któ rzy przeszli trudną ś cież kę nauczania. To samo dotyczy Makarenko, bo ten czł owiek pochodzi z tego miasta. No i oczywiś cie wież a telewizyjna, jak bez niej, zwł aszcza wieczorem, kiedy jest na „czerwonych ś wiatł ach”. Sama Bipillya zajmie maksymalnie 3 godziny. Dlatego lepiej jest zjednoczyć się ze ś wiatem zewnę trznym w Woroż bie, aby zobaczyć dworzec, bo tyle ile jest kolej, tyle dworca, jeś li nie weź mie się pod uwagę , ż e drewniane odbudowano w pobliż u kamieni, ale wszystko zachowane. W Shkurativka zobacz „Fly Miracle” lub naukowo – arboretum. Dlaczego warto zajrzeć . Istnieją rzadkie roś liny, takie jak metasekwoja czy mił orzą b dwuklapowy.
Nastę pnie przejazd do wsi Ryż ywka, są miejsca, gdzie granica przechodzi bezpoś rednio przez domy.
Nic dziwnego, ż e np. czł owiek otrzymuje gaz z Ukrainy, a prą d z Rosji. To, ż e dom jest w jednym kraju, a toaleta w innym nie dziwi mnie, bo widział em go w Milovo. Ale ci, któ rzy chcą to zobaczyć , muszą się spieszyć , bo w przyszł ym roku pań stwo musi oddać czę ś ć terytorium straż y granicznej. Jeś li chcecie zobaczyć okoliczne miejsca, lepiej pojechać z miejscowym (nie ską pcie na wó dce i bonusie dla osoby) bo pierwszy bę dzie dobrym przewodnikiem, a pogranicznicy nie bę dą się tak czę sto zatrzymywać , bo Bilopil region jest obszarem przygranicznym. Sama Biloplya nie wchodzi w strefę.10 km, aby stale jechać z dokumentami, ale wioski i przyroda takie są . Dlatego lepiej zabrać papierowe dokumenty (bo myś lę , ż e nie wszystkie stroje są jeszcze wyposaż one w czytniki, a wyjazd na miasto to spę dzenie godziny).
Tutaj moż esz wyglą dać tak kró tko i niedrogo.