…Близько 16:10 літак здійснив посадку в аеропорту Фуншала імені Кріштіану Роналду. Щойно пройшов дощ, асфальт був ще мокрим, але підвищеної вологості (на диво) в повітрі не відчувалось. Небо було похмурим, океан штормив, а острів Мадейра здавався таємничим і трохи навіть зловісним…
Автобуси «Aerobus» до безпосередньо міста Фуншал (17 км) ходили досить рідко, приблизно раз на 45 хвилин (оператор – компанія «SAM», www.sam.pt). Вартість проїзду в один бік – 5 євро, якщо купуєш RT одразу – то вийде 8 євро (зворотна подорож має відбутись не пізніше як за 30 днів). Виконавши декілька складних розворотів, автобус виїхав на міжміську автотрассу (якщо її так можна назвати). Автобанів на Мадейрі немає, всі міжміські дороги приблизно однакової якості та ширини, а ось крутизна поворотів – різна. І вона іноді спочатку лякала, але потім звикли. При посадці водій запитав назву нашого готелю, і після моєї відповіді сказав, що нам треба виходити на зупинці номер 6. Всі зупинки «Аеробуса» в Фуншалі не мають назв, а мають тільки номери. Вочевидь, щоб приїзжі пасажири, що ще не знають міста, не плутались. Зупинки автобусів решти маршрутів (міських чи міжміських) – свої назви мають. В’їзд до Фуншала збоку аеропорту вельми специфічний – автобус спускається в місто з гори по дуже крутим вулицям, але види з вікон чудові. Сам Фуншал, за винятком старовинного центру, знаходиться на дуже крутому схилі, і кожен спуск-підйом на транспорті відбувається з певною долею екстриму.
Наш готель (Pensao Astoria) знаходився як раз у старовинному центрі, на невеличкій площі біля Кафедрального Собору. Готелем в принципі задоволені, чудове розташування, приваблива ціна (30 євро/добa/twin), є легкий континентальний сніданок. Єдине, що нормально спати можливо лише з 00:00 до 06:00, решта часу – досить шумно з вулиці, незважаючи на те, що жили на 5-му поверсі. До набережної океану – приблизно 200 метрів. Поруч багато сувенірних магазинів, бутіків, кафе. У суміжному будинку – банк. На іншому боці площі – великий, універмагоподібний магазин китайських товарів з дуже промовистою назвою – «Bazaar», але там не торгуються. Набережна у Фуншалі – подібна до багатьох променадів півдня Європи – з лавочками, пальмами та кіосками з продажу морозива. Але є й свої відмінності. Перша – надзвичайно густа рослинність, крім пальм – безліч інших місцевих, чисто ендемічних дерев та кущів (в тому числі бананових), на багатьох – розквітлі квіти. Друга – набережна не закінчується пляжем. Прямо в центрі міста – досить великий порт, який займають причали приватних яхт та екскурсійних катерів, катамаранів та спідботів.
Є також пасажирський термінал, куди щодня приходить та звідки відпливає паром на острів Порту-Санту (вартість квитка близько 60 євро, RT). Найближчий пляж – «пляж Сантьяго» – біля однойменної фортеці, близько 700 метрів у бік, крупно гальковий, відпочивають лише місцеві. Найближчий пляж для туристів – Lido – знаходиться у «готельній зоні» (район на півночі Фуншала), складається з виключно дорогих готелів 4-5*, дістатись можна автобусами 1 та 2 («жовті», компанія «Horarios do Funchal», www.horariosdofunchal.pt, вартість однієї поїздки 1,95 євро, безлімітний на день 5 євро), їхати хвилин 15. Пляж являє собою бетонні платформи з насипною дрібною галькою, вхід у воду – по східцях. Доступ на пляж для не постояльців цих готелів – платний. Ще за 2 зупинки – знаходиться пляж Gorgulho (Горгульо), він піщаний, з темного вулканічного піску, перемішаного з дрібною галькою. Але є незручність: вулиця в цьому місці різко йде в гору, тому спуск і підйом від пляжу до зупинки відбувається по досить крутому схилу. Погода була теплою, іноді хмарно, в середньому +23…+25 °C, але сонячна активність висока, засмагаєш дуже швидко. Дощ був лише один раз, тривав хвилин 20, а за наступні 20 хвилин від нього не залишилось жодного сліду.
Але, як говорять, не пляжами єдиними. Або «хто не бував на левадах – той не бачив Мадейри». Левадами (vereda) на Мадейрі називають рукотворні канали, по яких вода з гірських джерел стікає до маленьких сіл і використовується для поливу сільськогосподарських угідь. Вздовж левад прокладені пішохідні туристичні маршрути. Їх – кілька десятків, пройти всі за одну поїздку неможливо, до того ж я подібної мети перед собою і не ставив (хоча, в мережі є цілі спільноти туристів-трекерів, що мають ціль поступово, за кілька поїздок пройти всі пішохідні маршрути). Отже, я вибрав 2 маршрути – найкоротший (Ribeira Frio-Balcoes) та найскладніший (picos de Areiro – picos de Ruivo).
Левада «Vereda Balcoes» починається у містечку Ribeira Frio. Дістатись до старту маршруту надзвичайно просто – автобус 118 від автостанції «жовтих автобусів», рейсів всього 3 на день, вартість квитка 3,35 євро (OW), їхати 45 хвилин. Одразу за містом автобус піднімається через високий перевал (найвища точка – близько 1400 метрів), потім спускається до однойменного селища на висоту 840 метрів. Дорога йде повністю через мішаний ліс. Автобусна зупинка знаходиться просто на трасі, поруч 2 кафе, декілька сувенірних будиночків та невеличке господарство з розведення форелі. Рейсовий автобус ходить дуже рідко, 2 рази на день. Було також багато екскурсійних автобусів (якщо замовляти екскурсію через турфірму, виходило б від 25 євро з особи).
У нас було до зворотного автобусу вільного часу всього 2 години 20 хвилин. Vereda Balcoes починається на протилежному боці, за поворотом (є вказівники), і являє собою петляючи дорогу через ліс. Дорога грунтова, зрідка є каміння, можна йти у звичайних кросівках. Дійшли без прискорень за 40 хвилин в один бік. Оглядовий майданчик «балкон» (Balcoes) являє собою штучний огороджений виступ з чудовим видом на гори і долину. Це місце знамените також великим різноманіттям птахів (про що повідомляє щит із відповідними малюнками та назвами латиною). Птахи підлітають і підходять дуже близько до людей, дозволяють себе годувати. В цьому місці завдяки густому лісу, досить прохолодно (+15…+18 °C), в той час як на узбережжі +26…+28 °C.
Picos de Areiro – Picos de Ruivo. Тут довелося замовляти екскурсію через турфірму (до місць старту та фінішу неможливо дістатися громадським транспортом). Тільки або орендованим, або екскурсійним. Я купив екскурсію за 32,50 євро. В означений час на означеній зупинці мене підібрав екскурсійний автобус «Flora-travel», крім мене було ще 7 туристів (з Чехії, Нідерландів, Англії) та водій, він же гід. Тривалість пішохідної частини маршруту від піку Арейро то піку Руйву складає 8,8 км, в турагентстві декларують час її проходження 5 годин. Але не уточнюють, що до старту маршруту їхати 45 хвилин, стільки ж від закінчення маршруту до Фуншала. А також ще близько години йти від Руйву до автобусної парковки. В підсумку розраховуйте на весь день. На маршруті значний перепад висот. Старт маршруту на висоті 1810 м, потім поступовий спуск до 1050 м над рівнем моря і далі підйом до 1831 м. Але жодного дискомфорту я для себе не відчув. Але, повторюю, у кожного свої особливості організму.
Отже, автобус привіз нас на другу за висотою точку Мадейри. Місце дуже туристичне, багато екскурсійних автобусів, є сувенірні магазини. Але домінантою є щогла з великою білою кулею на верхівці, яка складається з маленьких шестикутників. Місцеві жартома називають кулю «новим м’ячем Кріштіану Роналдо». Але, насправді, це об’єкт ППО НАТО. Фотографувати можна без обмежень. Тут, на висоті >1000 м, по-справжньому починаєш відчувати сонце, пече сильно, хоча спеки в повітрі не відчувається (не більше +20 °C), моментами ми знаходимося вище хмар, на горизонті небо зливається з океаном. Туристів-трекерів тут достатньо (як одиночок, так і груп), ще б пак – це найголовніший і найрозкрученіший пішохідний маршрут Мадейри – PR1!. Види близькі до запаморочливих – коричневі, місцями зелені гори, білі хмари, синє повітря й вода, іноді бачили великих птахів (візуально схожих на орлів).
Стежини, зрозуміло, весь час йдуть по краях урвищ, але, зрозуміло, вони відгороджені перилами та сталевими тросами, у найбільш складних місцях просто у гірську породу вбиті східці. Кілька разів наш шлях проходить через тунелі у скелях, тунелі недовгі, приблизно 30-50 метрів, якщо не маєте з собою ліхтарика, мобільний телефон для підсвітки цілком згодиться. Рослинність іноді просто буяє, я не фахівець з біології, але папороть і цикламен розпізнав. З фауни – зустрічав тільки ящірок, змій тут немає (я уточнював). Був один великий привал (хвилин 20-30) на перепочинок і воду. Взагалі,води з собою треба брати побільше (на маршруті джерело зустрічав всього 1 раз, тай то вже після вершин, зовсім недалеко від паркінгу на зворотному шляху). Суджу лише по собі – після складних ділянок (з крутими підйомами або спусками) півлітра води майже миттєво відновлюють сили (раніше таку особливість за собою не помічав), всього за маршрут випив близько 2 літрів. Частина шляху на підйомі проходило безпосередньо крізь хмару (враження незабутнє!), екстриму додавало ще й те, що поруч були величезні масиви вигорілого лісу – близько 8 років тому на Мадейрі вирували сильні лісові пожежі, але поміж згарища вже сміливо проростає молода порость дерев та трав, але на повне відновлення екосистеми знадобиться ще багато часу.
За 400 м до піку Руйву (інформація з вказівника, їх на маршруті досить) є осередок цивілізації – невеликий готель-хостел для відпочинку (в Португалії та Іспанії їх називають «Albergo»), разом із великими лавками для відпочинку, столиками для обіду, і зрозуміло WC (платним – €0,5). Останні 400 м – надзвичайно складні – деякі учасники нашої групи навіть їх не штурмували,але я дійшов. На піку невеличкий майданчик з пам’ятним знаком. Види – просто чудові, район з густою рослинністю, ніби аж замшевою на уявний дотик. Шлях від Руйву до паркінгу нічим особливим не запам’ятався , хіба що в одному місці метрів 200 йшли вздовж левади , яка утворювалась з гірського джерела з питною водою. На зворотному шляху гід чомусь вирішив заїхати в містечко Сантанна (Santana), зупинився біля кафе та сувенірного магазинчику. Ціни на сувеніри вище, ніж у Фуншалі. Візитною карткою Сантани є будинки з похилими майже до землі дахами, що вкриті соломою. Звичайно, кілька таких будинків ми також побачили.
Ще один цікавий маршрут, який варто відвідати – це містечко Порту-Моніш (Porto-Moniz). Воно знаходиься на північному узбережжі Мадейри (для порівняння, Фуншал – на південному), тобто доведеться перетнути весь острів, причому не туристичними шляхами. Спосіб дістатись теж оригінальний. Цей напрямок обслуговуються автобусами компаній Rodoeste (так звана «червона лінія», www.rodoeste.pt). По одному рейсу на день (туди і назад) виконують автобуси №80 та 139. Причому №80 експрес без зупинок, а №139 із 15-хвилинними зупинками у містечках Ribeira Brava, San Lorenzo та San Vincente. Вартість квитка в один бік 6 євро, продає водій. Туди вирішив їхати на №139, назад №80 без зупинок, оскільки 139 їде іншим маршрутом – не через гори, а вздовж узбережжя весь час. Але в реальності вийшло інакше. Маршрут №80 виїздив з Фуншалу через район пляжів Lido та Gorgulho, де як я зазначав раніше, дорога йшла вгору. Але вже за містом, вздовж узбережжя вона стала переходити у сильний серпантин. Багатоповерхові житлові райони на околиці міста швидко залишились позаду, поступившись місцем приватним 1-поверхівкам з маленькими присадибними ділянками. Приблизно 90% площ садиб заповнювали бананові плантації! Причому бананові гілки визрівали далеко не на кожному кущі, а приблизно на одному з 5-7 (неврожай, сезонність?). Бананові плантації займали також великі площі на схилах гір, розташувавшись у вигляді терас на різних рівнях. Найбільше бананових – у містечку Магдалена-дель-Мар. Іноді, щоправда, тропічну ідилію порушували невеличкі промзони. Я розпізнав невеличкий цементний завод та такий же невеликий вантажний порт поблизу на узбережжі.
До першої зупинки у містечку Сан Лоренцо їхали зовсім недовго. Водій англійською повідомив час відправлення, вільного часу було 14 хвилин. Даний населений пункт розташованій на величезній скелі (висотою понад 700 м), де звісно побудовано оглядовий майданчик. Для залучення великих мас туристів, майданчик побудували із прозорою підлогою (відповідно, це місце називають також Skywalk). Зрозуміло, в такому місці належить бути великому сувенірному ринку. Він дійсно є, просто на шляху до оглядового майданчика. Точніше, щоб дійти від автобусної парковки до Skywalk треба просто пройти крізь ринок. Ринок як ринок, бачив і більші. Сувеніри як зовсім стандартні (кепки, футболки, тарілочки, дзвіночки), так і типово мадеріанські (капелюхи з соломи, сумки та гаманці з кори пробкового дерева) та навіть зовсім екзотичні – африканські барабани та австралійські бумеранги (з написами «Madeira»). Вхід на Skywalk поки що безкоштовний, але вже стоять поки що непрацюючі турнікети. Види крізь скляну підлогу не надто вражають, безпосередньо зі скелі – кращі. В принципі, якщо не відволікатись на сувеніри (яких і так повно по всьому Фуншалу), то 15 хвилин на експрес-фотосесію вистачить. Далі в автобус.
Наступна велика зупинка (раніше не підкреслював, що є ще й маленькі зупинки, по декілька в кожному населеному пункті, на посадку-висадку пасажирів, зрозуміло, місцевих) – це селище Рібейра Брава. Зупинились на набережній маленької річки (каналу?), що падає в океан. Місто має присмак курорту, надзвичайно доглянуте. Є широкий піщаний пляж зі темним піском, багато клумб з квітами, скульптур та інсталяцій. Не знаю, чи варто вибирати його для тривалого відпочинку. Вся логістика –тільки з пересадками у Фуншалі. У Рібейрі Брава маршрут автобусу звертає з приморського шосе і під прямим кутом вузькими сільськими дорогами заглиблюється у хащі… Дорога йде через лісові дороги з маленькими селами на протилежний берег острова. Дорогі вузькі, повороти круті, часті підйоми та спуски, іноді населені пункти чи просто одиночні житлові будинки. На рідких рівнинах зустрічаються отари овечок та кіз. Нетуристична Мадейра.
В такому режимі їдемо хвилин 30. Нарешті знову бачимо океан і чергову зупинку – Сен-Вінсенте. Містечко знамените красивим і симпатичним містом з арками (знов через річку) та невеликим сільськогосподарським ринком (ціни – приблизно вдвічі вищі, ніж у Фуншалі). До Порту-Моніз лишається хвилин 20. Дорога йде знов вздовж узбережжя, тепер вже північного. На диво, на північному узбережжі спекотніше, ніж на південному. І вітряніше. Нарешті, автобус дістається до кінцевого пункту маршруту. Дуже жарко. Перший об’єкт, обов’язковий для відвідування – інформаційний центр. Необхідна карта містечка. В інтернеті таку просто не знайшов. Як виявилось, відвідання інфоцентра виявилося дуже правильним рішенням – крім карти, отримав також дуже важливу інформацію – мій зворотній автобусний рейс маршруту 80 сьогодні не відбудеться (виявляється, по суботах графік руху автобусів інший). Дивно, на кінцевій зупинці у Фуншалі та на сайті автобусної компанії про це не повідомлялось. Таким чином, мій час на відвідання Поту-Моніз з 3,5 годин подовжувався аж до 6… Але співробітниця інфоцентру підказала інший варіант повернення у Фуншал – з пересадкою у Сен-Вінсенте (також автобуси Rodoeste, вартість квитка без змін).
До відправлення – всього 2,5 години. Вирішив скористатися цим варіантом, бо 6 годин для Порту-Моніз явно забагато. Час, що був у моєму розпорядженні, розподілив на відвідання двох візитних карток містечка – океанаріуму та лавових басейнів. Вартість квитка в океанаріум – 7 євро. Експозиція вельми цікава, риб багато, в т. ч. акул. Величезний акваріум з рибами відгороджено скляною стіною. Є й інша океанічна фауна, в т. ч. «морські зірки». Відвідувачів небагато. Аудогід відсутній. Тепер про лавові басейни. Утворилися на узбережжі океану багато тисяч років тому, і застиглої лави. Вода в них, зрозуміло, набирається з океану. З часом їх «облагородили», прибравши зайві фрагменти, щоб не заважали, зацементували дно та зробили зручний вхід у воду. Вони поділяються на дві частини – платні та безплатні. Відвідав варіант 2. Цілком прийнятно. Глибина 1,0-1,5 м, дно цементовано, вода океанська, невеликі хвилі, враження чудові. Зворотний шлях – без пригод, тільки перший автобус (№6) запізнився хвилин на 10. Другий (№150) йшов чітко за розкладом, також із тривалими зупинками у Рібейра Брава та Сан-Лоренцо.
Інше must-see на Мадейрі – це побачити дельфінів. Вартість квитка на дельфін-тур різниться від 35 до 45 євро. Компаній, що організовують таку атракцію, декілька. У деяких у вартість включено купання в океані з борту та обід. В якості судна використовувались моторні катамарани,моторні гумові спід-боти та моторні кораблі, стилізовані під старовинні каравели з декоративними вітрилами. Я вибрав пропозицію компанії «Magic Dolphine», яка стверджувала, що крім дельфінів гарантує споглядання в океані китів та морських черепах. Тривалість сафарі 2 години, вартість 45 євро, в океан вирушали на спід-боті, всім екскурсантам (14 чоловік) видали рятувальні жилети. Віддалились від Фуншала кілометрів на 17 (запливли аж за аеропорт) вздовж узбережжя, та кілометра на 2 в океан. Дельфіни з’явилися досить швидко, були різних видів. Здивувало, що вистрибують з води зовсім близько і тільки парами. Запам’ятались «пляшконосі дельфіни», які вистрибували з води просто вертикально, а також величезний «сірий дельфін» (найбільший за розмірами усіх видів дельфінів), він виплив з-під нашого катера, проплив зовсім близько від мене, але з води так і не вистрибнув.
А ось китів довелося чекати досить довго. Але з’явився він несподівано і досить близько (не більше 50 м від човна, хоча в океанському безмежжі визначить точну відстань досить складно). Спочатку в одному місці почала різко пінитись вода, потім секунди на 4 з-під води приблизно на метр піднялася сіра голова кита, після того, як вона зникла, гід різко направив катер в бік (вочевидь, знаючи повадки кітів), і дійсно метрів через 200 ми побачили над водою ще й китовий плавник. Очевидно, кит плив паралельно нам. З розповіді гіда – то був фінвал (довжина до 22 метрів, вага до 8 тонн). На шляху до порту, зовсім близько від берега, гід помітив велику морську черепаху (до якої ми підпливли). Це було «коретта» (діаметр близько 1 м, вага 60-100 кг). На зворотному шляху йшли проти вітру, тому хвилі збільшились. Аби люди і фототехніка не намокла, роздали гумові водонепроникнені плащі.
За час нашого відпочинку на Мадейрі стали очевидцями двох знакових подій – 20.06 мадеріанці (разом з усім католицьким світом) відзначали Свято Тіла і Крові Христової (Corpus Christi, аналогу у Православній Церкві я не знайшов) та 22.06 у Фуншалі відзначали День Атлантики.
20.06 (п’ятниця) вважався вихідним днем, не працювали пошта, банки, раніше закінчував роботу міський транспорт та ботанічний сад. Вранці в Кафедральному Соборі відбулося урочисте богослужіння, а ввечері по центральній вулиці відбулася урочиста хода до Собору, де керівництво міста виступило із промовою, а потім священик у супроводі хору також провів богослужіння. А у другій половині дня на кількох центральних вулицях (для цього було спеціально перекритий рух транспорту на набережній), місцеві жителі, вочевидь не тільки з Фуншалу, а й з усього острову, на землі викладали неймовірні різнокольорові композиції з пелюсток квітів, листя та хвої. Центральна площа та прилеглі вулиці під час заходу були вщент заповнені людьми. Здавалось, тут зібралось все населення понад 200-тисячного Фуншалу. Всі святково вдягнені, підлітки у напіввійськових однакових формах з різними нашивками, як нагадують пластівські. Одразу після того, як свято завершилося і люди почали розходитися, на площу виїхала сміттєприбиральна техніка і за кілька хвилин знищила всю квіткову красу.
22.06 ввечері пройшло свято День Атлантики. Ввечері відбувся театралізований перфоманс за участю акторів на гімнастів на морську тематику, а близько 22 вечора відбувся красивий феєрверк.
Ще один цікавим місцем у Фуншалі є Ботанічний Сад. Насправді у місті є два ботанічних сади (як і в Києві, до речі) – крім центрального, є ще й Сад Монті. Дістатися до обох садів можна на фунікулері, нижня зупинка якого знаходиться на центральній набережній, біля автостанції «жовтих» автобусів. Вартість поїздки на фунікулері – 8 євро. Альтернатива – автобус №29. Безлімітний квиток на весь день – 5 євро, контролери в транспорті є. Я вирішив відвідати Центральний ботанічний сад. Вартість вхідного квитка – 6 євро. Головна пам’ятка саду – різнокольорове квіткове панно, вид на яке є одним з візитних карток Фуншалу. Але Ботанічний Сад Фуншалу – це царство кактусових! Кактусів тут сотні, різних видів, розмірів та форм. Багато також трав з усього світу, в т. ч. з Африки, а також рослин, що є екзотичними для португальців, але звичними для нас: капуста, буряк, соняшник. З іншого запам’ятались також гранатові дерева, які саме на той час квітнули. Раніше ніколи не доводилося бачити як цвіте гранат. Зрозуміло, що Ботанічний Сад є одним з оглядових майданчиків, звідки відкривається гарний вид на місто і порт. Зокрема, здавалось зовсім поруч розташований великий сучасний стадіон (насправді, він на іншому пагорбі, до якого дістатись не так просто). В Фуншалі дві футбольні команди вищої португальської ліги, досить пристойні за рівнем, часто грають в європейських кубках. Зокрема, в серпні 2017 в рамках Ліги Європи в Фуншалі грало київське «Динамо».
Фуншал не дарма називають містом-садом: крім ботанічних садів, заслуговує на увагу також Парк Святої Катерини, розташований на площі. В парку є штучний ставок в якому плавають качки та лебеді. У ставку також красиві фонтани.
До побутових питань. Як і у будь-якому курортному європейському місті з харчуванням проблем немає, в центрі міста на набережні є безліч кафе та ресторанів. Серйозну конкуренцію останнім складають кафе системи «селф-сервіс» у мережевих супермаркетах «Pingo Doce». Всього у місті 6 супермаркетів цієї мережі, як мінімум у двох з них є вказані кафе. Система обслуговування наступна: страви відпускаються на вагу (зважуються на касі). Вартість 10,99 євро/кг (з 12 до 17 години) та 8,99 євро/кг після 17. Оплачуються окремо: перші страви (€1,10), вода (€1 за пляшку 0,5 л), вино (€0,9 за бокал). Вибір страв великий, асортимент кожного дня різний, багато риби та морепродуктів, приготовано якісно, сервіс високий. Є також зовсім економ-пропозиції: по 5,99 євро/кг (незалежно від часу відвідання): варений рис, смажена картопля, полента та смажена курка. Звісно, економ-пропозицію потрібно набирати на окрему тарілку. Оплачені товари з супермаркету проносити в кафе і вживати ніхто не забороняє.
Мадейра є аграрним регіоном, тому проблем із свіжими фруктами там, ясна річ, немає. Прямо посеред пішохідних вулиць та площ розгорнуті прилавки із фермерськими бананами, вишнями, виноградом, полуницею тощо. Ціни трохи вище, ніж у супермаркетах. В супермаркетах дуже низькі ціни на ананаси (думав, португальські, з Азорських островів) – виявилось, що ананаси також як і у нас, з Коста-Ріки. Є також знаменитий народний ринок – «Mercado Lavradores» – місце туристичне, асортимент та ціни аналогічний торгівцям з вулиці. Крім того, продають селекціоновані тільки на Мадейрі гібриди різних фруктів та овочів.
На народному ринку є також велика кількість сувенірних крамничок, основний товар – вироби з кори коркового дерева та капелюшки з соломи (на зразок тих, які носять візники тоббаганів). Коркове дерево на Мадейрі не росте і продукцію з нього виготовляють на материковій Португалії. Якщо вирішите купити собі щось з корку на ринку – вивчайте товар особливо уважно, оскільки є дуже багато китайських підробок, навіть з наклеєними на етикетки португальськими штрих-кодами. Звісно, у китайських магазинах дешевих товарів (їх у місті мінімум 3) – коркові вироби виключно китайські. Ми купували в сувенірному на розі вулиць Avenida Arriaga та R. Antonio Jose de Almeida (майже навпроти Собору, китайських сюрпризів не помітили). Трохи нижче ціни в сувенірних в районі Лідо. А ось у двох великих крамницях біля входу на поромний термінал все, навпаки, дуже дорого.
Для любителів «класичного шопінгу». Є три великі торгові центри: La Vie, Anadia та Forum. Окремо є два магазини H&M, один в центрі – навпроти парку Св. Катерини, другий у ТЦ «Forum», що в районі новобудов, на околиці міста. Багато недешевих бутиків також є на вулиці R. de Ajoube, цінові категорії різні. Запам’ятався один цікавий магазин – досить рідкісний для нас магазин тканин. Причому тканини продавались не тільки на довжину, але й на вагу. Всі тканини виготовлені в Португалії, ніяких китайських.
З інших місць проведення дозвілля в Фуншалі є багато музеїв: військовий музей (у старовинному форті на набережній, з двома старовинними гарматами перед входом), музей виноробства (на центральній вулиці Avenida Arriaga, поруч з Муніципальним Садом), музей історії Мадейри, музей електрифікації, музей Кріштіану Роналдо тощо.
Зворотний шлях до аеропорту пройшов без проблем, незважаючи нате, що виліт (до Дюсельдорфа) був достатньо ранній – о 10:00. Інтервали руху все одно приблизно раз на 45 хвилин, тому їхали рейсом о 06:30 (в розкладі вказано відправлено з кінцевої зупинки – в даному випадку Lido), до нашої зупинки №6 приїзжає приблизно за 20 хвилин, до аеропорту їхати ще 30. Аеропорт Фуншала (FNC) нічим особливим не запам’ятався, тільки хіба що великою кількістю сувенірних магазинів у зоні Duty Free. А також екзотичним для Португалії бренді (країна славиться своїми винами, а Мадейра ще й напоєм «Poncha» – суміш меду, соку з маракуйї та рому з цукрової тростини, міцність 25%), вартість якого нижче, ніж в супермаркетах. Рейс прибув із затримкою, тому наша посадка відбулася дуже швидко. Як відомо, аеропорт Фуншалу має цікаву особливість – для подовження злітно-посадкової смуги з метою приймати літаки нових сучасних типів, через брак суходолу, її частину добудували просто на сваях над океаном. Автобуси, коли їдуть з/до аеропорту, проїзжають як раз між ними. Про цю особливість краще дізнаватись вже після зворотного вильоту з Мадейри.
… Okoł o 16:10 samolot wylą dował na lotnisku Funchana Cristiano Ronaldo. Gdy tylko przeszł o deszcz, asfalt był jeszcze mokry, ale wysoka wilgotnoś ć (o dziwo) nie był a wyczuwalna w powietrzu. Niebo był o ponure, ocean był wzburzony, a Madera wydawał a się tajemnicza, a nawet trochę zł owroga…
Aerobusy do miasta Funchal (17 km) był y doś ć rzadkie, mniej wię cej raz na 45 minut (operator - firma "SAM", www. sam. pt). Przejazd w jedną stronę – 5 euro, przy zakupie RT od razu – bę dzie to 8 euro (podró ż w obie strony musi odbyć się nie pó ź niej niż.30 dni). Po wykonaniu kilku trudnych zakrę tó w autobus pojechał na autostradę mię dzymiastową (jeś li moż na to nazwać ). Na Maderze nie ma autostrad, wszystkie drogi dalekobież ne są mniej wię cej tej samej jakoś ci i szerokoś ci, ale strome zakrę ty są inne. A czasami na począ tku się bał a, ale potem się do tego przyzwyczaili.
Podczas wsiadania kierowca zapytał o nazwę naszego hotelu, a po mojej odpowiedzi mó wią c, ż e musimy wysią ś ć na przystanku numer 6.
Oczywiś cie nie należ y mylić pasaż eró w przylatują cych, któ rzy jeszcze nie znają miasta. Przystanki autobusowe innych tras (miejskich lub mię dzymiastowych) - mają swoje nazwy. Wjazd do Funchal z lotniska jest bardzo specyficzny – autobus zjeż dż a do miasta z gó ry po bardzo stromych ulicach, ale widoki z okien są wspaniał e. Samo Funchal, z wyją tkiem antycznego centrum, poł oż one jest na bardzo stromym zboczu, a każ de zejś cie i podjazd transportem odbywa się z pewną czę ś cią ekstremum.
Nasz hotel (Pensao Astoria) znajdował się w samym starym centrum, na mał ym placu w pobliż u Katedry. Hotel w zasadzie zadowolony, ś wietna lokalizacja, atrakcyjna cena (30 euro / dzień / twin), jest lekkie ś niadanie kontynentalne.
Tyle, ż e normalnie moż na spać tylko od 00:00 do 06:00, reszta godziny - doś ć gł oś no od ulicy, mimo ż e mieszkali na 5 pię trze. Nad brzegiem oceanu jest okoł o 200 metró w. W pobliż u znajduje się wiele sklepó w z pamią tkami, butikó w i kawiarni. W pobliż u są siedni dom - bank.
Po drugiej stronie placu znajduje się duż y, handlowy dom towaró w chiń skich o bardzo wymownej nazwie – „Bazar”, ale nie ma tu handlu. Promenada w Funchal - jak wiele deptakó w w poł udniowej Europie - ze sklepami, palmami i lodziarniami. Ale są ró ż nice. Pierwsza to niezwykle gę sta roś linnoś ć , opró cz palm - wiele innych lokalnych, czysto endemicznych drzew i krzewó w (w tym bananowca), wiele - kwitną cych kwiató w. Druga – promenada nie koń czy się na plaż y. W samym centrum miasta - doś ć duż y port, w któ rym znajdują się miejsca do cumowania prywatnych jachtó w i ł odzi wycieczkowych, katamaranó w i motoró wek.
Istnieje ró wnież terminal pasaż erski, z któ rego moż na dostać się na prom na wyspę Porto Santo iz powrotem (bilet kosztuje okoł o 60 euro, RT). Najbliż sza plaż a - "Santiago Beach" - niedaleko twierdzy o tej samej nazwie, okoł o 700 metró w od boku, duż e kamyki, odpoczywają tylko miejscowi.
Najbliż sza plaż a dla turystó w - Lido - znajduje się w "strefie hotelowej" (rejon na pó ł noc od Funchal), skł ada się z wyją tkowo drogich hoteli 4-5*, moż na do niej dojechać autobusami 1 i 2 "ż ó ł tymi", firmowymi " Horarios do Funchal", www. , koszt jednej wycieczki to 1.95 euro, bez ograniczeń dziennie 5 euro), jedziemy 15 minut. Plaż a to betonowa platforma z luź nymi kamykami, wejś cie do wody - po schodach. Dostę p do plaż y dla osó b nie bę dą cych goś ć mi tych hoteli - pł atny. Jeszcze 2 przystanki - to plaż a Gorgulho (Gorgulho), jest piaszczysta, zrobiona z ciemnego piasku wulkanicznego zmieszanego z drobnymi kamykami.
Ale jest niedogodnoś ć : ulica w tym miejscu idzie ostro pod gó rę , wię c zejś cie i podjazd z plaż y na przystanek odbywa się po doś ć stromym zboczu. Pogoda był a ciepł a, czasem pochmurno, ś rednio +23…+25°C, ale aktywnoś ć sł oneczna duż a, bardzo szybko się opalasz. Padał o tylko raz, trwał o 20 minut, a przez nastę pne 20 minut nie był o po nim ś ladu.
Ale, jak mó wią , nie jedyne plaż e.
Lub „kto nie był w Levadzie, nie widział Madery”. Levedas (vereda) na Maderze to sztuczne kanał y, któ rymi woda z gó rskich ź ró deł pł ynie do mał ych wiosek i jest wykorzystywana do nawadniania gruntó w rolnych. Wzdł uż ł ą k wytyczone są szlaki turystyczne. Są ich dziesią tki, nie sposó b przejś ć przez wszystkie w jednej wycieczce, a ja takiego celu nie postawił em (chociaż w sieci są cał e społ ecznoś ci trackeró w turystycznych, któ re dą ż ą do stopniowego pokonania wszystkich szlakó w turystycznych w kilku wycieczki).
Wybrał em wię c 2 trasy - najkró tszą (Ribeira Frio-Balcoes) i najtrudniejszą (picos de Areiro - pico de Ruivo).
Lewada „Vereda Balcoes” zaczyna się w pobliż u miasta Ribeira Frio. Dojazd na począ tek trasy jest bardzo ł atwy - autobus 118 z dworca autobusowego "ż ó ł te autobusy", tylko 3 loty dziennie, cena biletu 3.35 euro (OW), 45 minut.
Zaraz za miastem autobus wznosi się przez wysoką przeł ę cz (najwyż szy punkt - okoł o 1400 metró w), a nastę pnie schodzi do miejscowoś ci o tej samej nazwie na wysokoś ci 840 metró w. Droga przebiega w cał oś ci przez las mieszany. Przystanek autobusowy znajduje się tuż przy trasie, obok 2 kawiarni, kilku domó w z pamią tkami i mał ej hodowli pstrą gó w. Autobus wahadł owy jest bardzo rzadki, 2 razy dziennie. Był o też wiele autobusó w wycieczkowych (jeś li zamó wił eś wycieczkę przez biuro podró ż y, kosztował aby od 25 euro za osobę ).
Do powrotu autobusu mieliś my tylko 2 godziny i 20 minut.
Vereda Balcoes zaczyna się po przeciwnej stronie, za zakrę tem (są znaki) i jest krę tą drogą przez las. Droga jest polna, czasem są kamienie, moż na chodzić w zwykł ych trampkach. Osią gnię ty bez przyspieszenia w 40 minut z jednej strony. Taras widokowy Balcoes to sztucznie ogrodzona pó ł ka z przepię knym widokiem na gó ry i dolinę.
Miejsce to znane jest ró wnież z duż ej ró ż norodnoś ci ptakó w (o czym informuje tarcza z odpowiednimi rysunkami i nazwami po ł acinie). Ptaki wzlatują i podlatują bardzo blisko ludzi, któ rych stać na wyż ywienie. W tym miejscu za sprawą gę stego lasu jest doś ć chł odno (+15 (+18°C), natomiast na wybrzeż u +26…+28°C.
Picos de Areiro - Picos de Ruivo. Tutaj musiał em zarezerwować wycieczkę przez biuro podró ż y (do miejsca startu i mety nie moż na dojechać komunikacją miejską ). Tylko wynaję ty lub zwiedzają cy. Wycieczkę kupił em za 32.50 euro.
O wyznaczonej godzinie na wyznaczonym przystanku odebrał mnie autobus wycieczkowy „Flora-travel”, opró cz mnie był o 7 turystó w (z Czech, Holandii, Anglii) oraz kierowca, któ ry jest ró wnież przewodnikiem . Czas trwania pieszej czę ś ci trasy od szczytu Areiro do szczytu Ruiva wynosi 8.8 km, biuro podró ż y deklaruje czas przejś cia 5 godzin. Ale nie podawaj, ż e przed rozpoczę ciem trasy jedziemy 45 minut, tyle samo od koń ca trasy do Funchal.
A takż e okoł o godziny, aby przejś ć z Ruiva na parking autobusowy. W koń cu licz na cał y dzień . Na trasie wystę puje znaczna ró ż nica wysokoś ci. Począ tek trasy na wysokoś ci 1810 m, nastę pnie stopniowe zejś cie na 1050 m n. p. m. , a nastę pnie wzniesienie się na 1831 m. Ale nie czuł em dla siebie ż adnego dyskomfortu. Ale powtarzam, każ dy ma swoje wł asne cechy organizmu.
Tak wię c autobus zabrał nas do drugiego najwyż szego punktu na Maderze. Miejsce bardzo turystyczne, wiele autobusó w wycieczkowych, są sklepy z pamią tkami.
Ale dominują cą cechą jest maszt z duż ą biał ą kulą u gó ry, skł adają cą się z mał ych sześ cioką tó w. Miejscowi ż artobliwie nazywają pił kę „nową pił ką Cristiano Ronaldo”. Ale w rzeczywistoś ci jest to obiekt obrony powietrznej NATO. Moż esz robić zdję cia bez ograniczeń . Tu na wysokoś ci >1000 m naprawdę zaczyna się czuć sł oń ce, pali ono mocno, chociaż nie czuje się ciepł a w powietrzu (nie wię cej niż +20°C), momentami jesteś my nad chmurami, na horyzont, niebo ł ą czy się z oceanem.
Nie brakuje tu turystó w-trackeró w (zaró wno singli, jak i grup), w koń cu – to najważ niejszy i najpopularniejszy szlak pieszy na Maderze – PR1! . Gatunki bliskie zawrotom gł owy - brą zowe, czasem zielone gó ry, biał e chmury, bł ę kitne powietrze i woda, czasem widywano duż e ptaki (wizualnie podobne do orł ó w).
Trasy oczywiś cie zawsze biegną krawę dziami klifó w, ale oczywiś cie są one ogrodzone porę czami i stalowymi linami, w najtrudniejszych miejscach wł aś nie w skał ach zabite stopnie.
Kilka razy nasza droga bę dzie przechodzić przez tunele w skał ach, tunele są kró tkie, okoł o 30-50 metró w, jeś li nie masz latarki, telefon komó rkowy do oś wietlenia jest cał kiem odpowiedni. Roś linnoś ć czasami po prostu obfituje, biologem nie jestem, ale rozpoznał em paprocie i cyklameny. Z fauny - po spotkaniu tylko jaszczurek nie ma tu wę ż y (wyjaś nił em). Był jeden duż y postó j (20-30 minut) na odpoczynek i wodę.
Generalnie trzeba zabrać ze sobą wię cej wody (na trasie ź ró dł o spotkał o się tylko raz, potem za szczytami, niedaleko parkingu w drodze powrotnej). Oceniam sam – po trudnych odcinkach (ze stromymi podjazdami lub zjazdami) pó ł litra wody niemal natychmiast przywraca sił y (wcześ niej nie zauważ ają c tej cechy), w sumie na trasę wypił okoł o 2 litró w. Czę ś ć drogi w gó rę prowadził a bezpoś rednio przez chmurę (wraż enie jest niezapomniane!
), ekstremalnym dodanym przez fakt, ż e znajdował y się tam ogromne poł acie spalonego lasu – okoł o 8 lat temu na Maderze wierzył y silne poż ary lasó w, ale mię dzy poż arami ś miał o już rosną mł ode przyrosty drzew i traw, ale peł na odbudowa ekosystemu bę dzie zajmie wiele godzin.
400 m od szczytu Ruiva (informacje z drogowskazu, na trasie jest ich mnó stwo) to centrum cywilizacji – mał y hotel-hostel do wypoczynku (w Portugalii i Hiszpanii nazywają się „Albergo”), wzdł uż z duż ymi ł awami, stoł ami do jadalni i oczywiś cie WC (pł atne - 0.5 €). Ostatnie 400 m - niezwykle trudne - niektó rzy czł onkowie naszej grupy nawet ich nie szturmowali, ale dotarł em. Na szczycie niewielkie miejsce z tablicą pamią tkową . Gatunek - po prostu pię kny, obszar z gę stą roś linnoś cią , jakby zamsz na sennych znakach.
Droga z Ruivu na parking nie był a zbyt pamię tna, poza tym, ż e w jednym miejscu przeszliś my 200 metró w po ł ą ce, któ ra powstał a z gó rskiego ź ró dł a z pitną wodą . W drodze powrotnej przewodnik z jakiegoś powodu postanowił zatrzymać się w miejscowoś ci Santana (Santana), zatrzymał się w kawiarni i sklepie z pamią tkami. Ceny pamią tek są wyż sze niż w Funchal. Wizytó wką Santany są domy z dachami krytymi strzechą , któ re są prawie spadziste do ziemi.
Oczywiś cie widzieliś my też kilka takich domó w.
Kolejną ciekawą trasą , któ rą warto odwiedzić , jest miasteczko Porto-Moniz. Znajduje się na pó ł nocnym wybrzeż u Madery (dla poró wnania Funchal - na poł udniu), czyli bę dzie musiał a przemierzyć cał ą wyspę , a nie szlakami turystycznymi. Sposó b na dotarcie tam jest ró wnież oryginalny. W tym kierunku kursują autobusy firm Rodoeste (tzw. „czerwona linia”, www. Rodoeste. Pt). Autobusy Рей80 i 139 obsł ugują jeden lot dziennie (podró ż w obie strony).
I №80 express bez przystankó w i №139 z 15-minutowymi przystankami w Ribeira Brava, San Lorenzo i San Vincente. Koszt biletu w jedną stronę to 6 euro, sprzedawany przez kierowcę . Decydują c się tam pojechać №139, z powrotem №80 bez przystankó w, bo 139 jedzie inną trasą - nie przez gó ry, ale przez godzinę wzdł uż wybrzeż a. Ale w rzeczywistoś ci okazał o się inaczej. Trasa №80 opuś cił a Funchal przez plaż e Lido i Gorgulho, gdzie, jak wspomniał em wcześ niej, droga prowadził a w gó rę.
Ale już poza miastem, wzdł uż wybrzeż a, zaczą ł zamieniać się w silną serpentynę . Wielokondygnacyjne osiedla na obrzeż ach miasta szybko zniknę ł y, ustę pują c miejsca prywatnym parterowym budynkom z niewielkimi dział kami. Okoł o 90% osiedli był o zapeł nionych plantacjami bananó w! A gał ą zki bananowca nie dojrzewał y na każ dym krzaku, ale na jednym z 5-7 (nieudane plony, sezonowoś ć? ). Plantacje bananó w zajmował y ró wnież duż e obszary na zboczach gó r, ulokowane w formie tarasó w na ró ż nych poziomach.
Wię kszoś ć bananó w znajduje się w mieś cie Magdalena del Mar. Czasem jednak tropikalną sielankę przeł amywał y mał e strefy przemysł owe. Rozpoznał em mał ą cementownię i ten sam mał y port towarowy w pobliż u wybrzeż a.
Pierwszy postó j w pobliż u miejscowoś ci San Lorenzo nie trwał dł ugo. Kierowca powiedział po angielsku czas odjazdu, czas wolny 14 minut.
Osada ta poł oż ona jest na ogromnej skale (ponad 700 m wysokoś ci), gdzie oczywiś cie zbudowano taras widokowy. Aby przycią gną ć duż e rzesze turystó w, miejsce został o zbudowane z przezroczystą podł ogą (odpowiednio to miejsce nazywa się ró wnież Skywalk). Oczywiste jest, ż e w takim miejscu powinien znajdować się duż y targ z pamią tkami. Naprawdę jest w drodze na taras widokowy. Dokł adniej, aby przejś ć z parkingu autobusowego do Skywalk, wystarczy przejś ć przez rynek. Rynek jako rynek, pił a i wię ksza.
Jest szeroka piaszczysta plaż a z ciemnym piaskiem, licznymi klombami, rzeź bami i instalacjami. Nie wiem czy wybrać go na dł ugie wakacje. Cał a logistyka - tylko z przesiadkami w Funchal. W Ribeira Brava trasa autobusu skrę ca z nadmorskiej szosy i pod ką tem prostym wą skie wiejskie drogi zagł ę biają się w zaroś la… Droga wiedzie leś nymi drogami z mał ymi wioskami na przeciwległ y brzeg wyspy.
Drogi są wą skie, zakrę ty strome, czę ste podjazdy i zjazdy, czasem osady lub po prostu pojedyncze domy. Stada owiec i kó z znajdują się na pł ynnych ró wninach. Madera nieturystyczna.
W tym trybie jedziemy przez 30 minut, w koń cu znó w widzimy ocean i kolejny przystanek - Saint Vincent. Miasteczko sł ynie z pię knego i ł adnego miasta z ł ukami (znowu po drugiej stronie rzeki) i mał ego targu rolnego (ceny są okoł o dwa razy wyż sze niż w Funchal). Porto Moniz oddalone jest od hotelu o 20 minut.
Droga biegnie znowu wzdł uż wybrzeż a, teraz na pó ł noc. Co zaskakują ce, pó ł nocne wybrzeż e jest cieplejsze niż poł udniowe. I bardziej wietrznie. W koń cu autobus dojeż dż a do koń cowego punktu trasy. Bardzo gorą cy. Pierwszym obowią zkowym obiektem do odwiedzenia jest centrum informacyjne. Wymagana jest mapa miasta. Po prostu nie znalazł em ż adnego w Internecie.
Jak się okazał o, wizyta w infocentrum był a bardzo dobrą decyzją – opró cz mapy otrzymał am też bardzo waż ną informację – moja trasa powrotna autobusem trasa 80 nie odbę dzie się dzisiaj (okazuje się , ż e w soboty rozkł ad jazdy autobusó w jest ró ż ne). Co zaskakują ce, nie został o to zgł oszone na ostatnim przystanku w Funchal i na stronie internetowej firmy autobusowej. Mó j czas na wizytę w Potu Moniz trwał wię c od 3.5 godziny do 6… Ale pracownik infocentrum zaproponował inną opcję powrotu do Funchal – z przesiadką w Saint Vincent (ró wnież autobusy Rodoeste, cena biletu bez zmian).
Tylko 2.5 godziny przed odlotem. Postanowił em skorzystać z tej opcji, bo 6 godzin na Porto Moniz to zdecydowanie za duż o. Czas jaki miał em do dyspozycji, przeznaczają c na odwiedzenie dwó ch wizytó wek miasteczka - akwarium i basenó w lawowych. Koszt biletu do akwarium – 7 euro. Ekspozycja jest bardzo ciekawa, duż o ryb, w tym rekiny.
Ogromne akwarium z rybami jest odgrodzone szklaną ś cianą . Istnieje inna fauna oceaniczna, w tym „rozgwiazda”. Mał o odwiedzają cych. Nie ma przewodnika audio. Teraz o basenach lawowych. Powstał a na wybrzeż u oceanu wiele tysię cy lat temu i zamarzł a lawa. Ich woda pochodzi oczywiś cie z oceanu. Nastę pnie „uszlachetniono”, usuwają c nadmiar fragmentó w, aby nie przeszkadzać , zacementować dno i zrobić wygodne wejś cie do wody. Podzielone są na dwie czę ś ci – pł atną i bezpł atną . Odwiedził em opcję.2. Cał kiem do przyję cia. Gł ę bokoś ć.1, 0-1.5 m, dno cementowe, woda oceaniczna, mał e fale, ś wietne wraż enia.
Podró ż powrotna przebiegł a bez incydentó w, tylko pierwszy autobus (nr 6) spó ź nił się.10 minut, drugi (nr 150) jechał zgodnie z planem, ró wnież z dł ugimi przystankami w Ribeira Brava i San Lorenzo.
Kolejnym obowią zkowym punktem na Maderze jest zobaczenie delfinó w. Koszt biletu na wycieczkę z delfinami waha się od 35 do 45 euro. Jest kilka firm, któ re organizują taką atrakcję.
Niektó re obejmują ką piel w oceanie na pokł adzie i lunch. Jako jednostki pł ywają ce sł uż ył y katamarany motorowe, kalosze motorowe i statki motorowe stylizowane na staroż ytne karawele z ozdobnymi ż aglami. Wybrał am ofertę Magic Dolphine, któ ra twierdził a, ż e opró cz delfinó w gwarantuje kontemplację w oceanie wielorybó w i ż ó ł wi morskich. Safari trwał o 2 godziny, kosztował o 45 euro, popł ynę ł o nad ocean ł odzią motorową , wszyscy turyś ci (14 osó b) zobaczyli kamizelki ratunkowe. Od Funchal oddaliliś my się o 17 kilometró w (do samego lotniska dopł ynę liś my) wzdł uż wybrzeż a i 2 kilometry w gł ą b oceanu.
Delfiny pojawił y się doś ć szybko, był y ró ż ne gatunki. Zaskakują ce był o to, ż e wyskakują z wody bardzo blisko i tylko parami.
Pamię tam delfiny butlonose wyskakują ce z wody tylko pionowo, a takż e ogromnego szarego delfina (najwię kszego ze wszystkich delfinó w), wypł yną ł spod naszej ł odzi, pł yną ł bardzo blisko mnie, ale nie wyskoczył z wody .
Ale wieloryby musiał y dł ugo czekać . Ale pojawił się nagle i wystarczają co blisko (nie dalej niż.50 m od ł odzi, chociaż w nieskoń czonoś ci oceanu okreś lenie dokł adnej odległ oś ci jest doś ć trudne). Najpierw woda zaczę ł a się ostro pienić w jednym miejscu, potem przez 4 sekundy gł owa szarego wieloryba unosił a się na okoł o 4 metry nad wodę , po jej zniknię ciu przewodnik gwał townie skierował ł ó dź w bok (podobno znają c zwyczaje wielorybó w), a naprawdę.200 metró w pó ź niej zobaczyliś my nad wodą pł etwę wieloryba. Oczywiś cie wieloryb pł yną ł ró wnolegle do nas.
Wedł ug przewodnika był to finwal (dł ugoś ć do 22 metró w, waga do 8 ton).
W drodze do portu, bardzo blisko brzegu, przewodnik zauważ ył duż ego ż ó ł wia morskiego (do któ rego dopł ynę liś my). Był to „powó z” (ś rednica okoł o 1 m, waga 60-100 kg). W drodze powrotnej jechaliś my pod wiatr, wię c fale się wzmogł y. Aby zapobiec zamoczeniu ludzi i sprzę tu fotograficznego, rozprowadzali gumowe, wodoodporne pł aszcze przeciwdeszczowe.
W godzinie naszych wakacji na Maderze byliś my ś wiadkami dwó ch znaczą cych wydarzeń – 20 czerwca Madery (wraz z cał ym katolickim ś wiatem) obchodzili Ś wię to Ciał a i Krwi Chrystusa (Boż e Ciał o, nie znalazł em odpowiednika w prawosł awnym Koś cioł a) i 22 czerwca w Funchal obchodziliś my Dzień .
20 czerwca (pią tek) uznano za dzień wolny, poczta i banki był y zamknię te, a komunikacja miejska i ogró d botaniczny był y wcześ niej zamknię te.
Rano w katedrze odbył o się uroczyste naboż eń stwo, a wieczorem na gł ó wnej ulicy odbył y się celebracje procesji do katedry, gdzie przemawiał a administracja miasta, a nastę pnie ksią dz wraz z chó rem odprawił naboż eń stwo .
A po poł udniu na kilku centralnych ulicach (ruch był zablokowany na nabrzeż u) miejscowi, najwyraź niej nie tylko z Funchal, ale z cał ej wyspy, rozł oż yli niesamowite kolorowe kompozycje pł atkó w kwiató w, liś ci i igieł sosnowych. Centralny plac i okoliczne ulice podczas imprezy był y cał kowicie wypeł nione ludź mi. Wydawał o się , ż e zgromadził a się tu cał a ponad 200-tysię czna populacja Funchal. Wszyscy odś wię tnie ubrani, nastolatkowie w paramilitarnych mundurach z ró ż nymi paskami, przypominają cymi Plast.
Zaraz po zakoń czeniu wakacji i rozchodzeniu się na plac wjechał y ś mieciarki, któ re w kilka minut zniszczył y cał e kwiatowe pię kno.
Wieczorem 22 czerwca obchodzono Dzień Atlantyku. Wieczorem odbył o się przedstawienie teatralne z udział em aktoró w dla gimnastykó w o tematyce marynistycznej, a okoł o 22 odbył się pię kny pokaz sztucznych ogni.
Z drugiej strony pamię tano ró wnież kwitną ce w tym czasie drzewa granatu. Nigdy wcześ niej nie widział em kwitną cego granatu. Oczywiste jest, ż e Ogró d Botaniczny jest jednym z tarasó w widokowych, z któ rego roztacza się pię kny widok na miasto i port. W szczegó lnoś ci wydawał o się , ż e w pobliż u znajduje się duż y nowoczesny stadion (w rzeczywistoś ci znajduje się na innej skoczni, na któ rą nie jest tak ł atwo się dostać ). W Funchal w europejskich pucharach czę sto grają dwie druż yny pił karskie portugalskiej Premier League, któ re mają cał kiem przyzwoity poziom.
W szczegó lnoś ci w sierpniu 2017 roku Dynamo Kijó w grał o w Lidze Europy w Funchal.
Funchal nie bez powodu nazywane jest miastem-ogrodem: opró cz ogrodó w botanicznych warto zwró cić uwagę na Park ś w. Katarzyny, znajdują cy się na placu. W parku znajduje się sztuczny staw, w któ rym pł ywają kaczki i ł abę dzie. Staw posiada ró wnież pię kne fontanny.
Do spraw domowych.
Nikt nie zabrania wnoszenia pł atnych towaró w z supermarketu do kawiarni i konsumpcji.
Madera to region rolniczy, wię c oczywiś cie nie ma problemó w ze ś wież ymi owocami. Lady z bananami rolnymi, wiś niami, winogronami, truskawkami itp. są ustawione w samym ś rodku deptakó w i placó w. Ceny są nieco wyż sze niż w supermarketach. W supermarketach ceny ananasó w są bardzo niskie (myś lenie, portugalski, z Azoró w) – okazał o się , ż e ananasy, podobnie jak nasze, pochodzą z Kostaryki. Istnieje ró wnież sł ynny targ ludowy - "Mercado Lavradores" - miejsce turystyczne, asortyment i ceny są podobne do ulicznych sprzedawcó w.
Ponadto sprzedawane są mieszań ce ró ż nych owocó w i warzyw wyselekcjonowanych tylko na Maderze.
Istnieje ró wnież wiele sklepó w z pamią tkami na rynku publicznym, któ rych gł ó wnym produktem są wyroby z kory i sł omkowe kapelusze (jak te noszone przez kierowcó w saneczkarzy).
Drzewo korkowe na Maderze nie roś nie, a jego produkty powstają w kontynentalnej Portugalii. Jeś li zdecydujesz się kupić coś ze skó rki na rynku - przestudiuj produkt szczegó lnie uważ nie, ponieważ chiń skich podró bek jest duż o, nawet z portugalskimi kodami kreskowymi na etykietach. Oczywiś cie w chiń skich sklepach z tanimi towarami (w mieś cie jest ich co najmniej 3) - produkty z korka są wył ą cznie chiń skie. Kupiliś my pamią tkę na rogu Avenida Arriaga i R. Antonio Jose de Almeida (prawie naprzeciw Katedry nie zauważ ono chiń skich niespodzianek). Nieco niż sze ceny na pamią tki w okolicy Lido. Ale w dwó ch duż ych sklepach przy wejś ciu na terminal promowy wrę cz przeciwnie, bardzo drogie.
Dla fanó w „klasycznych zakupó w”. Istnieją trzy gł ó wne centra handlowe: La Vie, Anadia i Forum. Istnieją dwa osobne sklepy H&M, jeden w centrum – naprzeciwko Parku Ś w. Katarzyny, drugi w centrum handlowym Forum, w rejonie nowych budynkó w, na obrzeż ach miasta. Na R. de Ajoube znajduje się ró wnież wiele tanich butikó w, w ró ż nych przedział ach cenowych.
Pamię tam jeden ciekawy sklep - bardzo rzadki dla nas sklep z tkaninami. A tkaniny sprzedawano nie tylko na dł ugoś ć , ale takż e na wagę . Wszystkie tkaniny są produkowane w Portugalii, nie w Chinach.
Wś ró d innych miejsc rozrywki w Funchal znajduje się wiele muzeó w: Muzeum Wojskowe (w starym forcie na nabrzeż u, z dwoma starymi armatami przed wejś ciem), Muzeum Wina (przy gł ó wnej ulicy Avenida Arriaga, obok Ogró d Miejski), Muzeum Historii Madery, Muzeum Elektryfikacji, Muzeum Cristiano Ronaldo itp.
Droga powrotna na lotnisko przebiegł a bez problemó w, mimo ż e wylot (do Dusseldorfu) był doś ć wcześ nie – o godzinie 10:00.
Lepiej poznać tę funkcję po locie powrotnym z Madery.
