Цікаво: і хто ж із «розумників» назвав період перебування вдома з маленькою дитиною після народження ВІДПУСТКОЮ? Відпустка (у моєму розумінні) – це відпочинок від роботи (поїздки на моря, дачі, до родичів, владнання якихось накопичених домашніх справ, врешті-решт бездумне валяння на пляжі біля найближчої водойми під запах шашличку). А відпустка по догляду за дитиною – це та ж сама робота, але більш відповідальна та виснажлива. Щоправда і платня за неї незрівнянно більша та приємніша – перша свідома посмішка, перше слово, перший самостійний крок твоєї малечі. Сподіваюсь батьки маленьких (і не тільки) діточок зрозуміють ступінь фізичного та морального виснаження молодих (по статусу) батьків, які самотужки, без дідусів та бабусь, виховують маленьку донечку.
Грошей (втім як і часу) для вирішення побутових проблем постійно не вистачає. І тому коли постало питання чи затівати ремонт у вітальні чи плюнути на все і поїхати кудись відпочити від відпустки (пардон за каламбур), шальки терезів однозначно схилились у бік подорожі. Водночас автоматично знімалось питання подарунку та святкування Дня народження моєї дружини (врешті-решт жили ж ми якось без тієї нової підвісної стелі).
Але досить лірики та філософських роздумів. Повернемося до «наших баранів», тобто до теми нашої розповіді. До питання планування майбутньої поїздки ми підійшли дуже ретельно та зважено, оскільки збирались у цю подорож уже в оновленому складі – з маленькою донечкою. Для неї це перша велика мандрівка (якщо не враховувати виснажливий, майже 10-годинний переліт у мами в животику із Шрі Ланки, про що я писав у своєму попередньому «опусі»).
Проконсультувавшись із нашим педіатром щодо намірів гайнути за кордон на моря із масявою, ми отримали вердикт: «А чому б і ні? Але пам’ятайте, що це більше відпочинок для батьків, аніж для дітей, хоча зайва доза вітаміну «Д» від лагідного травневого сонця дитині не завадить. Проте остерігайтесь басейнів і антисанітарії, приймати водні процедури необхідно обов’язково у плавках!». Зі старанністю «очкарика-відмінника» ми ретельно «перелопатили» Інтернет щодо закордонних подорожей із маленькими дітьми. Більшість дописувачів схилялись до висновків, що оптимальними країнами для таких поїздок є Греція, Туреччина, Болгарія...
Проаналізувавши усі «за» і «проти», ми зупинили свій вибір на Туреччині - готель Club Zigana категорії HV-1, що розташований у мальовничому містечку Бєльдібі біля Кемера. Але давайте про все по порядку. Оскільки нашій доньці на момент запланованої поїздки виповнилось 1 рік і 7 місяців, то вона вважалася інфантом (це тільки у мене це слово вперто асоціюється із відомою картиною Веласкеса?), отже була можливість трохи зекономити на вартості путівок – відпочинок дитини обійшовся у 75 умовних (страховка+аеропортний збір). На питаннях оформлення документів детально зупинятись не буду, оскільки і без мене було багато написано про необхідність вписати дитину у паспорт хоча б одного із батьків, необхідність заздалегідь замовити дитяче ліжко та вписати це у ваучер і т.д.
Отже, уладнавши усі формальності та отримавши від нашого турагента на електронну пошту необхідні документи, ми почали збиратись у дорогу. Перш за все потребувала суттєвого поповнення та оновлення наша туристична аптечка (з поправкою на маленького туриста). Придбати більш-менш пристойні та підходящі за розміром дитячі плавки за адекватною ціною виявилось проблемою (можливо, не сезон?); минулорічний круг для плавання виявився прокушеним його власницею (і коли вона встигла?); колись гарнюня рожева дитяча панамка з ніжними рюшиками (подарунок куми) на другу добу ретельних пошуків була виявлена за пральною машиною зі слідами від якогось маркера чи фломастера ядовитого кольору і т.д. і т.п. На оновлення літнього гардеробу доньки та пляжних аксесуарів для майбутньої мандрівки довелось витратити пару днів «мандруючи» Київськими магазинами у пошуках необхідного.
Як слухняні учні, керуючись настановами нашого турагента, напередодні вильоту ми вияснили у туроператора чи не змінився час вильоту та уточнили про всяк випадок номер телефону їхнього представника в аеропорту. І от, нарешті, аеропорт Бориспіль зустрічає нас рамками та суворими (лише на перший погляд) «сек’юріті». Зарядившись від батьків (тобто від нас) якимось драйвом в очікувані подорожі, наша доця з ентузіазмом, достойним Стаханова, вперто та завзято намагається викорчувати рамки металошукачів футляром від маминих окулярів. Цей вчинок не був розцінений охоронцями як спроба вчинити терористичний акт і ми у супроводі їхніх посмішок заходимо у зал очікування вильоту.
Представником туроператора виявився приємний молодий чоловік (здається, Женя), який вислухавши наше прохання посприяти у отриманні кращих місць у літаку, дохідливо пояснив, що за правилами безпеки польотів розташування пасажирів з дітьми у 1-му ряду та біля дверей аварійного виходу заборонено, але ще до початку реєстрації підійшов до стійки реєстрації та «застовпив» за нами місця у 3 ряду, що позбавило нас необхідності стояти у черзі на реєстрацію – за що йому великий «респект». Варто зазначити, що працівники митниці, побачивши масяву на руках, лояльно віднеслись до надлишку мінералки у ручній поклажі та не надто прискіпливо оглядали наш багаж.
В очікуванні посадки ми відвідали досить таки пристойну (на відміну від Анталійської) кімнату матері та дитини, побродили по «дютіку», разів з 10 покатались на рухомій доріжці і от нарешті наш літак (екібанистий - з вишиванкою на хвості) подали на посадку. Начитавшись форумів, перед злетом закапали нашій ляльці носика Риназоліном (0,25мг/мл) – щоб не так закладали вушка, приготували пляшечку з улюбленим компотом, пару книжечок та папин телефон з завбачливо завантаженим 5-м сезоном Лунтіка. У літаку, окрім нас, було десятка зо два сімей із дітьми різного віку - від кількамісячних немовлят до підлітків-тінейджерів із безумовними атрибутами сучасної молоді – неприступно-презирливим поглядом, капюшоном на голові та навушниками у вухах.
І от нарешті злітна смуга залишилась позаду – ми у повітрі. Наша манюня вперто намагається позбутись дитячих ременів безпеки, сидячи у мами на руках, не особливо переймаючись краєвидами за ілюмінатором. Нагадаю, що пасажири віком до 2-х років, себто інфанти (знову цей Веласкес лізе у голову), подорожують без надання окремого місця, тобто на руках у батьків. Якийсь 6-місячний соліст, смачно виплюнувши свою соску, завів арію, яку миттєво підхопили здається усі члени імпровізованого дитячого ансамблю нашого Боїнга. Наша масява теж трішечки долучилася до цього дійства своїм сопрано, але не довго, бо запропонований компотик, а згодом і Лунтік у телефоні, присмачений маминим молочком зробили свою справу. І до моменту подачі їжі наша доця уже мирно посапувала, рахуючи рожевих слоненят у своєму сні.
Перед посадкою ми розбуркали наше мацьопство, знову закапали носика та підсунули Лунтіка і от вона - Туреччина! Отримавши багаж та уладнавши усі митні формальності, прямуємо до столика із табличкою нашого туроператора. Привітні, але заморені дівчата розподіляють нас між автобусами для подальшого трансферу до готелів.
Трохи лірики. Ми багато читали у відзивах про те, що турки дуже небайдужі до маленьких діточок, а надто до дівчаток, так от: це правда! За години півтори (допоки тривала формальна метушня, пов’язана з прильотом) до посадки у автобус зо 5 турків, побачивши наше чадо, підморгуючи, намагались скуйовдити її блондинисте волоссячко та робили їй якесь їхнє турецьке «усі-пусі». А забігаючи наперед скажу, що за весь час нашого недільного відпочинку з десяток турків мало не на повному серйозі запитували чи не потрібен нам зять, бо у них вдома підростає такий файний хлопчик!
Але повернемось у аеропорт Анталії. Варто зазначити, що у роботі місцевих гідів нашого туроператора була якась неузгодженість і ми більше години просиділи у автобусі, хоча решта туристів уже давно роз’їхались, а на наші запитання: «Кого ми очікуємо і чому не їдемо?» дівчина-гід ухильно відповідала, що зараз поїдемо, а якщо хочете пити, то у водія у холодильнику є чудова мінералка усього за 2 доляри за маленьку пляшечку. У результаті цих перепитій, до нашого готелю ми дісталися уже знесилені та стомлені пізно увечері.
При заселенні сподівались, що нас заселять у першу чергу (з огляду на маленьку дитину), але адміністраторам на рецепції, втім як і більшості нашим колегам-туристам було начхати, аж допоки наша доця не почала демонстрацію своїх вокальних даних, увімкнувши своє сопрано (переходячи місцями на ультразвук) на усі децибели. Ми з дружиною і не здогадувались про таку могутність та діапазон голосу нашої крихітки! Під такий вокальний супровід ми заповнили запропоновані папірці та намагались домовитись, щоб у якості компліменту від готелю на День народження моїй дружині, (який мав бути за 2 дні) нам дозволили пізнє виселення у день від’їзду, але вже злегка очманілий від такого співу адміністратор сказав, що він не вирішує ці питання та підхопивши наші валізи власноруч потяг їх у номер для поселення.
У номер ми потрапили уже на початку дванадцятої ночі. Наступного ранку, прямуючи на сніданок, ми нарешті роздивились куди ж це ми потрапили. Сам готель розташований у колишньому заповіднику і має велику, затишну та охайну територію. Щоправда «ложечка дьогтю» у вигляді запаху каналізації на території біля рецепції таки була присутня. А може то смерділа не каналізація? Хоча місцеві запевняли, що така проблема існує в усіх готелях в районі Кемера. Кожне дерево пронумероване, деякі корпуси будувалися таким чином, що посеред східців на другий поверх росте дерево.
Лагідне Середземне море та власний, закритий для сторонніх пляж, щоправда одна із драбинок для входу у море розхитана та потребує ремонту, але є і дитячий «жаб’ятник» із намивним піском, де ми в основному і купалися із нашою маленькою. Є 2 дитячих басейни, чудовий дитячий майданчик із покриттям із штучної трави... Про сам готель в інтернеті і так уже багато написано і можна було б ще багато розповідати, але облишимо хвалебну риторику туроператорам, які продають сюди тури.
На наш погляд, загалом готель доволі пристойний та відповідає заявленій категорії HV-1, проте є ряд запитань переважно до персоналу готелю та гідів (а може і до політики керівництва готелю в цілому?). Так от, після сніданку мої дівчата делегували мене на зустріч з гідом. Проте розповіді про визначні місця Туреччини та «мізерні» (тільки для нас, як для своїх) ціни на екскурсії здається нікого із присутніх туристів не вразили, бо усіх манило кого лагідне і тепле море, а кого шаровий ультраолінклюзівський алкоголь у барах.
Після цієї зустрічі я підійшов до гідів та «завів свою шарманку»: «Люди добрые, спамажите, мы сами люди не местные…», коротко кажучи, звернувся із проханням посприяти у вирішенні питання, щоб у якості компліменту від готелю на День народження дружини нам дозволили (без додаткових капіталовкладень з нашого боку) звільнити номер у день від’їзду об 14.00, а не у 12.00, як це встановлено, оскільки наша масява у цей час має поспати. Проте вони відверто «відморозились» та сказали, що взагалі то ці питання у компетенції адміністраторів, та запропонували підійти за день до від’їзду, мовляв подивимось що можна зробити, принагідно поцікавившись про всяк випадок чи мене точно не зацікавила чудова одноденна екскурсія в Ізраїль в Єрусалим усього за 230 у.о.? Я відповів, що подумаю і ми розпрощались – розійшлись думати.
Звичайно, дуже хотілось здійснити паломництво до святих місць, але така мандрівка дуже виснажлива для дорослих (уже не кажучи про маленьку дитину) та і за один день не встигнеш побувати скрізь де б хотілось, а ще думки про розмальовані та місцями обідрані нашою манюньою шпалери у вітальні, які потребували заміни (а ще й підвісна стеля…) опускали нас на землю від мрійливих думок про Землю обітовану та стримували від незапланованих витрат.
Скажу відразу, що усі наші намагання вирішити на шару питання пізнього виселення не мали успіху. Кожну годину перебування у номері понад встановлений термін турки оцінили у 30 умовних. Більш того, у день від’їзду у нас стався доволі неприємний інцидент з адміністрацією: ми, як добропорядні туристи, завчасно зібрали валізи та віднесли їх у кімнату біля рецепції для зберігання до моменту виїзду. О пів на дванадцяту розшукали покоївку, яка обслуговувала наш номер, вручили їй доляр та (за совковою звичкою) намагались здати їй номер. Вона ні слова не розуміла ані англійською, ані російською, вже не кажучи про українську. Жестами показала, що у неї є ключ від нашого номера. І ми з почуттям виконаного обов'язку і чистою совістю, забравши решту речей, попрямували на пляж, оскільки домовились із новими знайомими-земляками, що наша крихітка зможе поспати під шатром на березі, який вони завбачливо «анексували» ще у перший день свого приїзду. Але десь о пів на другу якийсь хробак сумніву (правда, класно звучить!) таки закрався: може ключ від номеру треба здавати на рецепцію зараз, а не перед від’їздом? І моя дружина вирішила таки віднести їм цього ключа.
Яким же було її здивування коли адміністратори почали вимагати від неї 60 у.о. за те, що ми не звільнили номер вчасно а користувались ним ще майже 2 години!!! Наші аргументи: «Запитайте у покоївки коли ми звільнили номер!» - не діяли і вони перейшли до відвертих погроз: «Ми вас просто не випустимо!!!» Дружина їм на це: «Як ви собі це уявляєте?» Потім вона взяла їхню пам’ятку туристу та почала при них у голос прискіпливо (як і належить справжньому юристу) читати. У цій пам’ятці написано, що турист зобов’язаний звільнити номер до 12.00! Але ніде жодного слова не написано, що він повинен здати ключ на рецепцію до 12.00! На це у них не знайшлося жодних контраргументів. Поплямкавши мов риба ротом (мабуть ковтаючи якісь свої турецькі матюки), вони таки погодились, що були не праві.
Врешті усе вирішилось для нас благополучно, але неприємний осад залишився. Вийшло як у тому анекдоті про двох корінних одеситів:
- Абрам, после вашего визита на День рождения нашей Софочки мы таки не досчитались серебряной ложечки!
- И шо Вы себе такое имеете мне сказать? Шо мы случайно взяли вашу ложечку? Ой, не делайте мне смешно! Да у нас свое фамильное серебро…!
- Да не, ложечку мы таки нашли, но неприятный осадок остался!
Доречі, нашу маму з Днем народження все-таки привітали - принесли у номер пляшку вина, фрукти та вітальну листівку – дрібничка, але приємно! Цілі дні зазвичай проводили на пляжі купалися у морі та засмагали, потягуючи безалкогольне Мохіто, чи молочні коктейлі, завбачливо окупувавши пару лежаків під навісом, та пару на сонці (благо із цим проблем не було – завжди знаходились вільні). Коли нашій маленькій набридало – ходили на дитячий майданчик, де вона із задоволенням гралася, каталася на гойдалках, спускалася із гірок…
Під час нашого відпочинку у Туреччині відзначали День народження Ататюрка – першого президента Туреччини. До цього дня територію готелю прикрасили турецькими прапорами, повітряними кульками і проводили гала-вечерю на вулиці біля басейну зі святковим концертом. Щовечора проходила дитяча дискотека, яку ми полюбляли відвідувати. Дружина дивувалася: «І хто її так навчив трясти гузном?», дивлячись як наша малеча витанцьовує під хіти якогось «Крейзі Фрог».
Варто зазначити, що наша доця із категорії дітей, які і секунду не всидять на місці та знайде калюжу із багнюкою і посеред пустелі та обов’язково у неї влізе. Так от уже на другий день перебування у готелі наша масява посадила собі синяка на лобі, послизнувшись на мокрій від поливу доріжці (доречі вона дійсно стає дуже слизькою після вранішнього поливу і ми теж кілька разів мало не падали, демонструючи майстерні піруети та чудеса еквілібристики). Окрім того, такий щедрий полив спричиняє значну вологість на усій території готелю, а надто у номерах, які розташовані на 1-му поверсі.
На території готелю багато затишних місцин із гамаками, лавками, парковими скульптурами усіляких оленів, ведмедиків, кенгуру… Тому, природно, що кожен наш «трансфер» до ресторану, чи на пляж розтягувався у часі інколи на пів години – треба ж було привітатись із усіма цими ведмедиками та накормити дерев’яних черепашок завбачливо зірваними квіточками та травичкою! Для дорослих відпочивальників теж створено всі умови для відпочинку: кілька басейнів (один із них зі штучними хвилями), 3 водяних гірки, кілька барів, непоганий хамам, сауна, на території є холодильники із прохолоджувальними напоями тощо.
До харчування, як і до якості та асортименту продуктів у нас претензій не було. Хоча неприємно здивувала політика керівництва готелю щодо заборони виносити будь-які харчі із ресторану. Зрозуміло було б не дозволяти відпочивальникам виносити пляшки із алкоголем аби дійти до потрібної кондиції десь за межами ресторану, адже для цього є бари. Але коли грізний «сек’юріті» на виході із ресторану відбирає айран (доречі дуже смачний) у дідуся із явними ознаками проблемного шлунково-кишечного тракту, чи банан у дитини – це вже занадто! Благо нас ніхто ніколи не чіпав, але ставши свідком такої картини, я не зміг не втрутитись: «І це по-вашому ультраолінклюзів?», на що цей «сек’юріті» безапеляційно відповів: «Єс!». Причому за інформацією туристів, які уже не перший рік приїздять у цей готель, ситуація у цьому плані з кожним роком лише погіршується.
Вражали туристи, які з ранку до вечора безвилазно просиджували у барах, дегустуючи міцні напої та намагались хоч трохи протверезіти, під час «мандрівок» між барами у позі літери «Л» (обіпершись головами одне об одне), позаяк «мандрувати» у позі літери «І» (тобто, самостійно) вони були не спроможні. Роботу аніматорів оцінити важко, оскільки біля басейнів, де вони тусувались, ми бували лише кілька разів, та і то лише заради фотосесії, або для того, щоб залізти в Інтернет.
З огляду на обставини - доволі короткий термін нашої поїздки та наявність масяви (за ремонт у вітальні взагалі мовчу) ми свідомо відмовились від намірів поїхати на екскурсії, тому за територію готелю виходили тільки двічі – звичайно ж на найближчий місцевий базар (перший раз - «пристрілятися», другий – скупитися).
Начитавшись в інтернеті рекомендацій «гуру від туризму», що на єгипетські базари слід ходити із привабливою блондинистою кралею у міні спідниці, а на турецькі – із крихіткою на руках – і буде тобі щастя у вигляді шалених знижок, ми так і зробили: причепурили донечку, про всяк випадок поклали у рюкзак пару великих ашанівських пакетів (для майже дармових покупок та подарунків для масяви від турецьких торгашів). Ага, не тут то було (чи може ми не на той базар ходили?). Ціни не набагато відрізняються від київських і взагалі, таке враження, що потрапив на Троєщинський базар: десь третина продавців - колишні наші СНГівські співвітчизники, а люб’язність місцевих продавців зазвичай закінчується коли ти намагаєшся збити ціну на їхній товар. Хоча і траплялись місцеві продавці у яких було приємно не тільки щось купувати, а й просто розмовляти із ними. У результаті такого «шопінгу» усі наші покупки (сувеніри, турецькі солодощі та модняве рожеве пончо для нашої крихітки) помістились у рюкзак, а бонус у вигляді шматочка рахат лукума наша лялька відразу «зхом’ячила» на зворотному шляху до готелю.
А тепер трохи із власного досвіду щодо організації харчування нашої малечі – можливо хтось знайде для себе щось корисне: ЇЖА для дитини. Є дитячий стіл: картопля (пюре та смажена); макарони (при чому на дорослому столі можна було знайти тверді сорти); овочі тушені та відварені; як правило, пара видів рідких страв (супи); відварені м'ясо або риба; йогурти (на обід – фасовані та на розлив); сири (тверді та творожок, до речі, не смачний, наша манюня не захотіла їсти); печиво. Молоко зранку завжди було на дорослому столі або у пакетах, або у кавомашині, або у молочних кашах (рис, вівсянка). Масло (як вершкове так і рослинне) та хлібобулочні вироби були завжди у великій кількості. Завбачливо привезені з дому дві банки паштету з індички та кролика (HAME) добре послугували, адже наша масява ще не їла м'ясо без обробки, а у ресторані, навіть на дитячому столі, м’ясне пюре було відсутнє.
Окремої наявності якихось блендерів чи іншого приладдя, як читали у інших відгуках по готелях, не віднайшли, і обслуга у ресторані нічого про таке не знала. Іноді виходили із ситуації так: брали бульйон із відвареного м’яса чи риби + картопля + подрібнена зелень = такий собі супчик. Спробували давати трошки тушковану рибу (на вечерю). Наша манюня із задоволенням їла їхні млинці (готують при тобі на сніданок). Дуже вподобала яблука (червоні – запашні та солодкі), були такі випадки коли тільки-но хтось із батьків починав гризти цей фрукт, як відразу лунало «дай». Відкрили для себе огірок: просто несамовита спокуса для дитини оте свіже, почищене зелене диво (під враженням навіть «оічок» почали говорити). Інші фрукти та овочі були завжди: банани, апельсини, помідори, полуниця, але ми на них чомусь не дуже запали.
Ми брали із собою 2-х літрову пляшку дитячої води, але вона нам, по суті, не стала у нагоді. На пляжі у автоматах бутильована вода не погана, та і зупинити наше дитятко, коли вона тягнеться до дорослої пляшки, була не сила. ІСТОТНИЙ, як на нашу думку, НЮАНС: масяві дозволялося їсти ложкою, пити з чашки та пляшки, тобто вчитися їсти з посуду «дорослих». Думається, мало хто б вдома дозволив так смітити, як виходило у нас, але доброзичливе ставлення прибиральників ресторану нас до такого підходу лишень спонукало. Певний час недалеко біля нашого столу (радше – стільчика масяви) просто «чергувала» тітонька зі шваброю. У результаті такої «вседозволеності» мали за сім днів дитину (нагадуємо вік: 1 рік і 7 міс), яка самостійно та вправно пила рідину з чашки і пляшки та орудувала столовим приладдям!
Наша манюня навчилася самостійно одягати круг та майже вправно плавати на ньому! ЇЇ словарний запас поповнився кількома новими словами та новими танцювальними «Па» і т.д.! Соціалізація у новому середовищі (оце завернув!) за один тиждень дала для розвитку нашої крихітки набагато більше аніж місяць прогулянок, ігор та спілкування із однолітками на дитячому майданчику нашого будинку. На зворотному шляху в аеропорту Анталії ми накормили нашу масяву завбачливо припасеною ще з дому швидкорозчинною кашею (вівсянка з молоком), яку ми тільки тут і відкрили, приправивши її фасованим брикетиком масла, прихваченим напередодні у нашому ресторані. У найближчому кафе попросили «хот воте» для «припеарін фуд фо літтел бебі» і нам ніхто не відмовив (безкоштовно).
Поради по дитячому харчуванню (вік до 2 років, хоча бувають і особливі потреби):
1. Взяти із собою необхідну кількість готового м’ясного пюре.
2. Подбати про харчування дитини у дорозі.
Зворотній шлях додому пройшов спокійно і без особливих ексцесів. Трохи виснажливим виявився трансфер до аеропорту (із заїздом у якийсь «прикормлений» торгівельний центр) та ще й з піддатими сусідами по автобусу з якихось другосортних (і не зовсім) готелів, яких ми підбирали по дорозі. Всю дорогу вони голосно ділились враженнями від свого шикарного відпочинку, намагаючись переконати одне одного, що їхній готель був крутіший, інтенсивно жестикулюючи при цьому та явно хизуючись не зрізаними браслетами, які, вочевидь, мали демонструвати їх приналежність до олінклюзівської касти.
Сам переліт до Борисполя пройшов спокійно та якось ненавантажливо. Нам пощастило, що у літаку були вільні місця, і ми зайняли третє крісло поруч із нашими. Знову капельки у носика та мамине молочко і дитя разом із мамою, протягнувшись на 2-х кріслах, проспали майже весь переліт.
А зараз пропонуємо загальні рекомендації, що базуються на власному досвіді щодо пляжного відпочинку за кордоном із маленькою дитиною:
1. На нашу думку Туреччина є доволі непоганою альтернативою Чорноморським курортам, тим паче, якщо плануєте вирушити у таку поїздку із маленькою дитиною: немає проблем з акліматизацією, переліт трохи більше 2-х годин, один часовий пояс, немає проблем із мовою – значна частина персоналу розуміє та частково розмовляє російською.
2. Район Кемера є досить вдалим вибором для відпочинку із дітьми, але потрібно вибирати готель, де на пляжі є дитячі «жаб’ятники» із намивним піском, оскільки галька не зовсім комфортна для дітей. Взагалі у нас не було відчуття, що ми побували за кордоном, оскільки місцевий клімат та ландшафт дуже нагадує південне узбережжя Криму чи Кавказькі курорти, а російськомовні відпочивальники та персонал взагалі вводили у стан якогось «дежавю» - десь я це уже бачив.
3. Друга половина травня (початок курортного сезону) – ідеальний час для такого відпочинку – уже доволі тепле море (21-25 градусів) та лагідне (не палюче сонце). Нова (часом навіть із етикетками) готельна білизна. Вичищені та без усіляких там вірусів, про які писали у інтернеті басейни, ще не розтрощені лежаки.
4. Не забувайте про аптечку, креми чи інші прибамбаси від комарів та дитячий засіб для/після засмаги. Нам із аптечки знадобились лише ранозагоюючі засоби, оскільки наша доця немилосердно розчухала комарині укуси.
5. Якщо дитина ще хоч інколи потягує мамине молочко, то побалуйте її ним під час злету та посадки у літаку – це, мабуть, найкращий засіб від закладених вушок та й заспокійливий ефект не аби який.
6. Візьміть із собою дитячий візочок-тростину (коляску-трость)! Його можна навіть брати із собою у салон літака як ручну поклажу. Ми не брали із собою, про що дуже шкодували. Бачили, що у деяких готелях є прокат візочків, але у нашому ми не виявили.
7. Плануйте поїздку хоча б днів на 10-12, у всякому разі нам 7-8 днів видалося замало.
8. У кого є сумніви: їхати чи ні – звичайно ж їхати!!! Це буде корисно не тільки для батьків, але у першу чергу і для вашої дитини. Врешті-решт, ми вважаємо, що для того, щоб не виховати закінченого егоїста із дитини, батькам не варто повністю ставити хрест на якихось своїх потребах та бажаннях заради свого чада і дитину потрібно поступово адаптувати до потреб батьків (сім’ї), вчити поважати їх та рахуватися із ними. Та й для мам така поїздка дасть можливість не тільки відпочити морально та фізично від кухонних і домашніх турбот, а й більше часу та уваги приділити дитині.
9. Вирушайте на відпочинок лише із позитивним настроєм! Це - чи не основна запорука вдалої поїздки!!!
Знову трохи лірики: І зараз, коли календар невпинно показує наближення Нового року, а за вікном - то холод і сирість, - то сонце і +12 та починають розпускатись бруньки на кущах і деревах, інколи здається, що сам Гідрометцентр уже вагається щодо визначення пори року: чи то осінь, чи зима, а може і весна - ми із особливою ностальгією згадуємо цю нашу мандрівку та періодично влаштовуємо вечори спогадів, вкотре переглядаючи фото та відео із цієї поїздки. А подумки (десь у своїх мріях) уже прокладаємо нові маршрути наших майбутніх подорожей у самі різноманітні куточки нашої планети…
Загалом ми та наша донечка залишились дуже вдоволені цією поїздкою, а досі не переклеєні розмальовані шпалери у вітальні та якісь незначні неприємні моменти анітрохи не пригнічують наших спогадів. Можливо комусь ця розповідь і видасться трохи нудноватою та критичною, але ми свідомо ретельно описали неприємні моменти, які мали місце під час цієї поїздки, адже від впливу «людського фактору» ніхто із нас не застрахований. Втім, якщо хоч кого-небудь наші застереження та набутий досвід убезпечать хоча б від зіпсованого настрою – то значить не дарма було витрачено і мій і ваш час. Якщо у когось будуть якісь запитання – пишіть, ми з радістю відповімо. Вдалих вам подорожей!!!
P.S. Сидимо з дружиною відбираємо фото, щоб проілюструвати цю розповідь. Наша масява це узріла, стала в позу «вождя народів» (з витягнутою рукою у бік телевізора) та вимогливо заявляє: «Папа, кутіть ді-ді і мама Туті!». Перекладаю: «Папа, включи доця і мама в Туреччині!». Пішов вмикати телевізор…
Ciekawe: kto z „mą drych ludzi” nazwał okres przebywania w domu z mał ym dzieckiem po urodzeniu WAKACJE? Urlop (moim zdaniem) to urlop od pracy (wycieczki nad morze, domki, krewni, posiadanie nagromadzonych prac domowych, wreszcie bezmyś lne filcowanie na plaż y przy najbliż szym stawie przy zapachu grilla). A urlop wychowawczy to ta sama praca, ale bardziej odpowiedzialna i wyczerpują ca. Jednak cena za to jest nieporó wnywalnie wię ksza i przyjemniejsza – pierwszy ś wiadomy uś miech, pierwsze sł owo, pierwszy samodzielny krok Twojego Maluszka. Mam nadzieję , ż e rodzice mał ych (i nie tylko) dzieci zrozumieją stopień fizycznego i moralnego wyczerpania mł odych (wedł ug statusu) rodzicó w, któ rzy sami wychowują mał ą có rkę , bez dziadkó w.
Zawsze brakuje pienię dzy (a takż e godzin) na rozwią zanie problemó w domowych.
I tak gdy pojawił o się pytanie, czy zaczą ć remonty w salonie, czy pluć na wszystko i jechać gdzieś odpoczą ć od wakacji (przepraszam za kalambur), waga wyraź nie przechylił a się w kierunku jazdy. W tym samym czasie automatycznie został y usunię te kwestie prezentu mojej ż ony i obchodó w urodzin (przecież jakoś ż yliś my bez tego nowego podwieszanego sufitu).
Ale doś ć tekstó w i refleksji filozoficznych. Wró ć my do „naszych owiec”, czyli do tematu naszej opowieś ci. Do kwestii planowania kolejnego wyjazdu podeszliś my bardzo ostroż nie i przemyś lanie, ponieważ jechaliś my na ten wyjazd w zaktualizowanym skł adzie - z mał ą có reczką . Dla niej to pierwsza duż a podró ż (poza wyczerpują cym, prawie 10-letnim lotem w ł onie matki ze Sri Lanki, o któ rym pisał am w poprzednim „opusie”).
Po konsultacji z naszym pediatrą w sprawie zamiaru wyjazdu za granicę nad morze z mszą , otrzymaliś my werdykt: „A dlaczego nie?
Pamię tajcie jednak, ż e to bardziej wakacje dla rodzicó w niż dla dzieci, chociaż dodatkowa dawka witaminy „D” z ł agodnego majowego sł oń ca nie zaszkodzi dziecku. Uważ aj jednak na baseny i warunki niehigieniczne, w ką pieló wkach koniecznie poddaj się zabiegom wodnym! ». Z pieczoł owitoś cią „doskonał ych okularó w” starannie „przeszukiwaliś my” Internet do wyjazdó w zagranicznych z mał ymi dzieć mi. Wię kszoś ć autoró w skł aniał a się do wniosku, ż e najlepszymi krajami na takie wyjazdy są Grecja, Turcja, Buł garia...
Po przeanalizowaniu wszystkich zalet i wad, wybraliś my Turcję - Club Zigana Hotel HV-1, poł oż ony w malowniczej miejscowoś ci Beldibi niedaleko Kemer. Ale uporzą dkujmy wszystko. Ponieważ nasza có rka w momencie planowanego wyjazdu miał a 1 rok i 7 miesię cy, został a uznana za niemowlę (to tylko moje sł owo uparcie kojarzy się ze sł ynnym obrazem Velá zqueza? ).
), dzię ki czemu udał o się trochę zaoszczę dzić na kosztach voucheró w - urlop dziecka kosztuje 75 warunkowo (ubezpieczenie + opł ata lotniskowa). Nie bę dę się rozwodził nad kwestiami formalnoś ci, bo beze mnie duż o napisano o koniecznoś ci wpisania dziecka do paszportu przynajmniej jednego rodzica, koniecznoś ci wcześ niejszego zamó wienia ł ó ż eczka i wpisania go do vouchera itp.
Tak wię c po zał atwieniu wszystkich formalnoś ci i otrzymaniu niezbę dnych dokumentó w od naszego biura podró ż y na e-mail, ruszyliś my w drogę . Przede wszystkim nasza apteczka (przystosowana dla mał ego turysty) wymagał a znacznego uzupeł nienia i odnowienia. Zakup mniej lub bardziej przyzwoitych i odpowiednich rozmiaró w ką pieló wek dziecię cych w odpowiedniej cenie był problemem (moż e nie sezon? ); zeszł oroczne koł o do pł ywania został o ugryzione przez wł aś cicielkę (a kiedy się poznał a?
); raz na drugi dzień starannych poszukiwań za pralką znaleziono pię kną ró ż ową dziecię cą czapkę panama z dolnymi marszczeniami (prezent dla chrzestnej) ze ś ladami trują cego markera lub flamastra itp. Aby zaktualizować lato garderoba có rka i akcesoria plaż owe z nadchodzą cej podró ż y musiał y spę dzić kilka dni „podró ż ują c” po Kijowie w poszukiwaniu niezbę dnych.
Jako posł uszni studenci, zgodnie z instrukcjami naszego biura podró ż y, w przeddzień wyjazdu dowiedzieliś my się od organizatora wycieczki, czy godzina odlotu uległ a zmianie i wyjaś niliś my na wszelki wypadek numer telefonu ich przedstawiciela na lotnisku. I wreszcie Lotnisko Boryspol wita nas ramowym i surowym (tylko na pierwszy rzut oka) „bezpieczeń stwem”.
Oskarż ana przez rodzicó w (czyli od nas) jakimś pę dem w oczekiwaniu na podró ż , nasza có rka z zapał em, godnym Stachanowa, uparcie i uporczywie pró buje wyrywać oprawki wykrywaczy metali etui z okularó w mojej mamy. Czyn ten nie został uznany przez straż nikó w za pró bę popeł nienia aktu terrorystycznego i wraz z ich uś miechami wchodzimy do poczekalni.
Przedstawicielem touroperatora był sympatyczny mł ody czł owiek (podobno Eugene), któ ry po wysł uchaniu naszej proś by o pomoc w zdobyciu najlepszych miejsc w samolocie, jasno wyjaś nił , ż e zgodnie z zasadami bezpieczeń stwa lotó w poł oż enie pasaż eró w z dzieci przy I rzę dzie i drzwiach ewakuacyjnych są zabronione, ale jeszcze przed rozpoczę ciem rejestracji podszedł do recepcji i „utkną ł ” za nami miejsca w III rzę dzie, przez co musieliś my stać w kolejce do rejestracji – za co ma wielki „szacunek”.
Warto zauważ yć , ż e celnicy widzą c masę na rę kach, byli lojalni wobec nadmiaru wody mineralnej w pobliż u bagaż u podrę cznego i nie przyglą dali się zbyt skrupulatnie naszemu bagaż owi.
W oczekiwaniu na lą dowanie odwiedziliś my cał kiem przyzwoity (w przeciwień stwie do Antalyi) pokó j matki z dzieckiem, wę drowaliś my po „dutiku”, 10 razy jeź dziliś my po ruchomym torze i wreszcie nasz samolot (ekibanisty – z haftowaną koszulą na ogon) podawane podczas lą dowania. Po przeczytaniu foró w, przed lotem nasza lalka został a zaszczepiona Rinazoliną (0.25 mg/ml) - aby zamkną ć uszy, przygotował a butelkę ulubionego kompotu, kilka ksią ż ek i telefon taty ze starannie zał adowanym 5 sezonem Luntik. W samolocie opró cz nas był o kilkanaś cie rodzin z dzieć mi w ró ż nym wieku – od kilkumiesię cznych niemowlakó w po nastolatki o bezwarunkowych atrybutach wspó ł czesnej mł odoś ci – nieprzystę pny wyglą d, kaptur na gł owie i sł uchawki w uszach .
I wreszcie pas startowy został w tyle - jesteś my w powietrzu. Nasza mał a dziewczynka uparcie pró buje pozbyć się dziecię cych pasó w bezpieczeń stwa, siedzą c w ramionach mamy, niespecjalnie przejmują c się scenerią za iluminatorem. Przypomnę , ż e pasaż erowie do 2 roku ż ycia, czyli niemowlę ta (znowu ten Velazquez wspina się do gł owy), podró ż ują bez osobnego siedzenia, czyli w ramionach rodzicó w. 6-miesię czny solista, rozkosznie wypluwają cy sutek, nakrę cają cy arię , któ rą natychmiast podchwycili wszyscy czł onkowie improwizowanego dziecię cego zespoł u naszego Boeinga. Nasza msza ró wnież wł ą czył a się do tej akcji swoimi sopranami, ale nie na dł ugo, bo proponowany kompot, a pó ź niej Luntik na telefon, aromatyzowany matczynym mlekiem, speł nił y swoje zadanie. A gdy podano jedzenie, nasza có rka już spokojnie wę szył a, liczą c we ś nie ró ż owe sł onie.
Przed lą dowaniem podburzyliś my naszą ojczyznę , ponownie zakryliś my nosy i odepchnę liś my Luntik, a od niej - Turcję!
Po odebraniu bagaż u i zał atwieniu wszystkich formalnoś ci celnych, udajemy się do stolika ze znakiem naszego touroperatora. Sympatyczne, ale zmę czone dziewczyny rozprowadzają nas mię dzy busami w celu dalszego transportu do hoteli.
Trochę tekstó w. Duż o czytamy w recenzjach, ż e Turcy są bardzo oboję tni na mał e dzieci, a zwł aszcza na dziewczynki, wię c od: to prawda! Pó ł torej godziny (podczas gdy trwał formalny zgieł k zwią zany z przybyciem) przed wejś ciem do autobusu 5 Turkó w, widzą c nasze dziecko, mrugają ce, pró bował o potargać jej blond wł osy i sprawił o, ż e był a trochę z ich tureckiej "cał ej cipki" . A patrzą c w przyszł oś ć powiem, ż e przez cał ą godzinę naszych niedzielnych wakacji kilkunastu Turkó w prawie poważ nie zapytał o, czy potrzebujemy zię cia, bo taki fajny chł opak dorasta w ich domu!
Ale wracają c na lotnisko w Antalyi.
Warto zauważ yć , ż e doszł o do sporu w pracy lokalnych przewodnikó w naszego touroperatora i siedzieliś my w autobusie ponad godzinę , chociaż reszta turystó w już dawno wyjechał a, a na nasze pytania: Przewodniczka odpowiedział a wymijają co, ż e pojedziemy teraz, a jeś li chcesz się napić , kierowca ma w lodó wce cudowną wodę mineralną za jedyne 2 dolary za mał ą butelkę . W wyniku tego pijań stwa dotarliś my do hotelu pó ź nym wieczorem wyczerpani i zmę czeni.
Przy odprawie mieliś my nadzieję , ż e zał atwimy się pierwsi (z uwagi na mał e dziecko), ale recepcjonistki, podobnie jak wię kszoś ć naszych kolegó w turystó w, musiał y kichać , dopó ki nasza có rka nie zaczę ł a demonstrować swoich umieję tnoś ci wokalnych, wł ą czają c sopran (przeł ą czanie miejscami na ultradź wię ki) przy wszystkich decybelach. Moja ż ona i ja nie mieliś my poję cia o mocy i zasię gu gł osu naszego dziecka!
Przy takim wokalnym akompaniamencie wypeł niliś my proponowane papiery i staraliś my się uzgodnić , ż e w ramach komplementu od hotelu w urodziny ż ony (któ re miał y być za 2 dni) pozwolono nam na pó ź ną eksmisję w dniu wyjazdu, ale już lekko upojony tak ś piewają cym administratorem mó wią c, ż e nie rozwią zał tych spraw i sam odebrał nasze walizki zacią gną ł je do pokoju do rozliczenia.
Do pokoju dotarliś my na począ tku dwunastej nocy. Nastę pnego ranka, w drodze na ś niadanie, w koń cu zobaczyliś my, gdzie jesteś my. Sam hotel znajduje się w dawnym rezerwacie i ma duż ą , przytulną i czystą okolicę . Jednak „ł yż ka smoł y” w postaci zapachu ś ciekó w w okolicy recepcji nadal był a obecna. A moż e kanalizacja nie ś mierdział a? Jednak miejscowi powiedzieli, ż e taki problem wystę puje we wszystkich hotelach w rejonie Kemer.
Skó rzane drewno jest ponumerowane, niektó re budynki zbudowano w taki sposó b, ż e mię dzy schodami na drugie pię tro roś nie drzewo.
Ł agodne Morze Ś ró dziemne i wł asna, zamknię ta dla osó b postronnych plaż a, choć jedna z drabin prowadzą cych do morza jest chwiejna i wymaga naprawy, ale jest tam dziecię ca „ż aba” z aluwialnym piaskiem, gdzie gł ó wnie pł ywaliś my z naszym mał y. Są tu 2 baseny dla dzieci, wspaniał y plac zabaw pokryty sztuczną trawą...O hotelu już duż o napisano w internecie i jest o wiele wię cej do opowiedzenia, ale zachwalają cą retorykę zostawmy organizatorom wycieczek, któ rzy tu sprzedają wycieczki.
Naszym zdaniem ogó lnie hotel jest cał kiem przyzwoity i odpowiada zestawieniu kategorii HV-1, ale jest wiele pytań gł ó wnie do obsł ugi hotelu i przewodnikó w (a moż e do polityki kierownictwa hotelu ogó lnie? ). Wię c po ś niadaniu moje dziewczyny wysł ał y mnie na spotkanie z przewodnikiem.
Jednak opowieś ci o zabytkach Turcji i „nę dznych” (tylko dla nas jak dla naszych) cenach wycieczek nie wydają się robić wraż enia na ż adnym z obecnych turystó w, ponieważ wszystkich przycią gnę ł o ł agodne i ciepł e morze, a kto warstwowy ultra ekskluzywny alkohol w batonach.
Po tym spotkaniu podszedł em do przewodnikó w i „zapuś cił em swó j flet”: „Ludzie są dobrzy, przepraszam, nie jesteś my miejscowymi…” narodziny mojej ż ony pozwolił y nam (bez dodatkowych inwestycji z naszej strony) opuś cić pokó j na w dniu wyjazdu o godzinie 14.00, a nie o godzinie 12.00 jak to ustalono, gdyż nasza msza w tym czasie powinna spać.
Jednak otwarcie "zamarli" i powiedzieli, ż e generalnie te kwestie leż ą w gestii administratoró w, a zaproponowali podejś cie dzień przed wyjazdem, mó wią , zobaczmy, co moż na zrobić , na wszelki wypadek zapytać , czy na wszelki wypadek ja nie był a zainteresowana cudowną jednodniową wycieczką do Izraela w Jerozolimie tylko przez 230 lat. w. ?
Odpowiedział em, ż e się zastanowię i poż egnaliś my się - rozstaliś my się .
Oczywiś cie bardzo chciał am odbyć pielgrzymkę do ś wię tych miejsc, ale taka wycieczka jest bardzo mę czą ca dla dorosł ych (nie wspominają c o mał ym dziecku) i w cią gu jednego dnia nie bę dziesz miał czasu pojechać gdzie chcesz, a myś li o pomalowaniu i zdarciu naszej uwodzicielskiej tapety w salonie, któ rą trzeba był o wymienić (a takż e podwieszanego sufitu…) spuś cił y nas na ziemię z marzycielskich myś li o Ziemi Obiecanej i uchronił y nas przed nieplanowanymi wydatkami.
Od razu powiem, ż e wszystkie nasze wysił ki w celu rozwią zania problemu opó ź nionej eksmisji zawiodł y. Każ dą godzinę pobytu w pokoju ponad termin Turcy oceniali na 30 warunkowych. Co wię cej, w dniu wyjazdu mieliś my doś ć nieprzyjemny incydent z administracją : jako przyzwoici turyś ci spakowaliś my bagaż e wcześ niej i zabraliś my je do pokoju przy recepcji do przechowania do wyjazdu.
Okoł o wpó ł do dziesią tej szukaliś my pokojó wki, któ ra obsł ugiwał a nasz pokó j, wrę czyliś my jej dolara i (jak zwykle) pró bowaliś my wrę czyć jej pokó j. Nie rozumiał a ani sł owa po angielsku ani po rosyjsku, nie mó wią c już o ukraiń skim. Wskazał a, ż e ma klucz do naszego pokoju.
„Potem wzię ł a ich notatkę turystyczną i zaczę ł a im uważ nie czytać na gł os (jak przystał o na prawdziwego prawnika). W tej notatce jest napisane, ż e turysta zobowią zany jest opuś cić pokó j przed godziną.12. 00! Ale nigdzie nie jest napisane sł owo, ż e musi oddać klucz do godziny 12.00! Nie znaleź li na to ż adnych kontrargumentó w. Po klaskaniu ustami jak ryba (podobno poł ykają c niektó re tureckie matki), zgodzili się , ż e się mylili.
W koń cu wszystko poszł o nam dobrze, ale nieprzyjemna pozostał oś ć pozostał a. Okazał o się , jak w tej anegdocie o dwó ch rodowitych Odessach:
- Abram, po twojej wizycie na urodzinach naszej Sofochki nie dostaliś my srebrnej ł yż ki!
- A co masz mi do powiedzenia? Ż e przypadkowo zabraliś my ci ł yż kę ? Och, nie ś miej się ze mnie! A wię c mamy naszą rodzinną srebrne... !
- Tak, nie, znaleź liś my ł yż kę , ale nieprzyjemna pozostał oś ć pozostał a!
Swoją drogą , naszej mamie pogratulowano przecież z okazji urodzin - przynieś li butelkę wina, owoce i kartkę z ż yczeniami w pobliż u pokoju - drobiazg, ale fajnie! Zazwyczaj cał e dnie spę dzaliś my na plaż y, pł ywają c nad morzem i opalają c się , popijają c bezalkoholowe Mojito lub koktajle mleczne, przezornie zajmują c kilka leż akó w pod baldachimem i parę na sł oń cu (no nie był o problemó w - zawsze za darmo ). Gdy maluch się znudził , poszliś my na plac zabaw, gdzie z przyjemnoś cią się bawił a, jeź dził a na huś tawce, zjeż dż ał a po zjeż dż alniach…
Podczas wakacji w Turcji ś wię towaliś my urodziny Ataturka - pierwszego prezydenta Turcji. Do dziś hotel zdobią tureckie flagi, balony oraz uroczysty wieczó r na ulicy przy basenie z uroczystym koncertem. Każ dej nocy odbywał a się dyskoteka dla dzieci, któ rą uwielbialiś my odwiedzać.
Ż ona zastanawiał a się : „A kto nauczył ją tak gł oś no trzą ś ć się ? ", Oglą dają c jak nasz maluch tań czy do przebojó w jakiejś "Szalonej Ż aby".
Należ y zauważ yć , ż e nasza có rka z kategorii dzieci, któ re ani na chwilę nie usią dą spokojnie i znajdą kał uż ę bł ota na ś rodku pustyni i koniecznie do niej wejdą . Czyli od drugiego dnia pobytu w hotelu nasza masa posadził a mu siniaki na czole, ś lizgają c się na mokrej ś cież ce od podlewania (swoją drogą robi się naprawdę bardzo ś lisko po porannym podlewaniu i też kilka razy o mał o nie upadliś my, pokazują c po mistrzowsku piruety i cuda balansowania).
Ponadto tak obfite podlewanie powoduje znaczną wilgotnoś ć w cał ym hotelu, zwł aszcza w pokojach, któ re znajdują się na 1 pię trze.
W hotelu jest wiele przytulnych miejsc z hamakami, ł aweczkami, rzeź bami parkowymi wszelkiego rodzaju jeleni, niedź wiedzi, kanguró w… Przywitaj się z tymi wszystkimi niedź wiedziami i nakarm drewniane ż ó ł wie roztropnie zerwanymi kwiatami i trawą ! Dla dorosł ych wczasowiczó w stworzono ró wnież wszelkie warunki do wypoczynku: kilka basenó w (jeden ze sztucznymi falami), 3 zjeż dż alnie, kilka baró w, pię kne budki, sauna, są lodó wki z napojami i nie tylko.
Nie mieliś my ż adnych skarg dotyczą cych jedzenia, jakoś ci i asortymentu.
Był am jednak niemile zaskoczona polityką kierownictwa hotelu dotyczą cą zakazu wynoszenia jedzenia z restauracji.
Zrozumiał e był oby nie pozwalać wczasowiczom na wynoszenie butelek alkoholu, ż eby dojś ć do odpowiedniego stanu gdzieś poza restauracją , bo są na to bary. Ale kiedy budzą ca grozę „ochrona” na wyjś ciu z restauracji odbiera dziadkowi kefir (swoją drogą bardzo smaczny) z wyraź nymi objawami kł opotliwego przewodu pokarmowego, albo banana u dziecka – to już za duż o! Na szczę ś cie nikt nas nigdy nie dotkną ł , ale widzą c taki obraz, nie mogł em się powstrzymać od interwencji: „A to, Twoim zdaniem, ultra ekskluzywne? , na co to „zabezpieczenie” jednoznacznie odpowiedział o: „Tak! ». A wedł ug turystó w, któ rzy przyjeż dż ają do tego hotelu od ponad roku, sytuacja pod tym wzglę dem z roku na rok tylko się pogarsza.
Zadziwili mnie turyś ci, któ rzy siedzieli w barach od rana do nocy, pró bują c mocnych trunkó w i pró bują c trochę wytrzeź wieć , podczas „podró ż y” mię dzy barami w pozycji litery „L” (opierają c się o siebie gł owami ), ponieważ „podró ż ować ” w pozycji litery „ja” (czyli samodzielnie) nie byli w stanie. Trudno ocenić pracę animatoró w, bo na basenach byliś my tylko kilka razy i to tylko na sesję zdję ciową , czy po internet.
Biorą c pod uwagę okolicznoś ci - doś ć kró tki okres naszej podró ż y i obecnoś ć duż o (w przypadku napraw w salonie ogó lnie cisza), celowo odmó wiliś my wyjazdu na wycieczki, wię c do hotelu pojechaliś my tylko dwa razy - oczywiś cie do najbliż szy lokalny bazar (pierwszy raz) – „strzelać ”, drugi – ską pić ).
Po przeczytaniu w internecie rekomendacji „guru turystyki” warto wybrać się na egipskie bazary z atrakcyjną blondynką w mini spó dniczce, a do Turka – z dzieckiem w ramionach – i bę dziecie szczę ś liwi w formie szalonych rabató w zrobiliś my: na wszelki wypadek wł oż yli do plecakó w kilka duż ych paczek Ashani (za prawie darmowe zakupy i prezenty dla mas od tureckich handlarzy). Tak, nie był o go tutaj (moż e nie poszliś my na ten rynek? ). Ceny niewiele ró ż nią się od Kijowa i generalnie odnosi się wraż enie, ż e po dotarciu na Bazar Troieschyna: okoł o jedna trzecia sprzedawcó w to nasi byli rodacy z WNP, a uprzejmoś ć lokalnych sprzedawcó w koń czy się zwykle, gdy pró bujesz obniż yć cenę ich towary. Chociaż byli lokalni sprzedawcy, któ rzy chę tnie nie tylko coś kupili, ale po prostu z nimi porozmawiali.
W efekcie tych "zakupó w" wszystkie nasze zakupy (pamią tki, tureckie sł odycze i modne ró ż owe poncza dla naszego maluszka) mieszczą się w plecaku, a bonus w postaci kawał ka rahat lukum nasza lalka od razu "chrupnę ł a" po drodze z powrotem do hotelu.
A teraz trochę z wł asnego doś wiadczenia z organizacją jedzenia dla naszego maluszka – moż e ktoś znajdzie coś dla siebie poż ytecznego: Jedzenie dla maluszka. Jest stó ł dla dzieci: ziemniaki (tł uczone i natł uszczone); makaron (a na stole dla dorosł ych moż na był o znaleź ć twarde odmiany); duszone i gotowane warzywa; zwykle kilka rodzajó w dań pł ynnych (zupy); gotowane mię so lub ryba; jogurty (na obiad - pakowane i do butelkowania); sery (nawiasem mó wią c twarde i twarogowe, niesmaczne, nasza mał a dziewczynka nie chciał a jeś ć ); ciasteczka. Wczesne mleko zawsze był o na stole dorosł ych lub w torebkach, w ekspresie do kawy lub w mlecznej owsiance (ryż , pł atki owsiane). Masł o (zaró wno ś mietankowe, jak i warzywne) oraz produkty piekarnicze zawsze był y w duż ych iloś ciach.
A teraz oferujemy ogó lne zalecenia oparte na naszym wł asnym doś wiadczeniu wakacji na plaż y za granicą z mał ym dzieckiem:
1. Naszym zdaniem Turcja jest dobrą alternatywą dla kurortó w nad Morzem Czarnym, zwł aszcza jeś li planujecie wybrać się na taką wycieczkę z mał ym dzieckiem: ż adnych problemó w z aklimatyzacją , lot trochę ponad 2 godziny, jedna strefa czasowa, ż adnych problemó w ję zykowych - duż o pracownikó w rozumie i czę ś ciowo mó wi po rosyjsku.
2. Okolice Kemeru to cał kiem dobry wybó r na wakacje z dzieć mi, ale warto wybrać hotel, w któ rym na plaż y są dziecię ce „ż aby” z aluwialnym piaskiem, ponieważ kamyki nie są zbyt wygodne dla dzieci.
Ogó lnie rzecz biorą c, nie czuliś my, ż e byliś my za granicą , ponieważ lokalny klimat i krajobraz są bardzo podobne do poł udniowego wybrzeż a Krymu lub kaukaskich kurortó w, a rosyjskoję zyczni wczasowicze i pracownicy na ogó ł wprowadzili do obozu „deja vu” - Gdzieś to widział em.
3. Druga poł owa maja (począ tek sezonu wakacyjnego) - idealny czas na takie wakacje - to doś ć ciepł e morze (21-25 stopni) i ł agodne (nie palą ce sł oń ce). Nowa (nawet z metkami) poś ciel hotelowa. Wyczyszczone i bez wirusó w, o któ rych pisano na internetowych basenach, jeszcze nie rozbite leż aki.
4. Nie zapomnij o apteczce pierwszej pomocy, kremach lub innych ś rodkach odstraszają cych komary i kremie przeciwsł onecznym dla dzieci. Potrzebowaliś my tylko ś rodkó w goją cych rany z apteczki, ponieważ nasz lekarz bezlitoś nie drapał uką szenia komaró w.
Jeś li maluch nadal ssie mleko mamy, rozpieszczaj go podczas startu i lą dowania w samolocie – to chyba najlepszy ś rodek na zatkane uszy i uspokajają cy efekt.
6. Zabierz ze sobą wó zek na trzcinę (wó zek na trzcinę )! Moż esz nawet zabrać go ze sobą do kabiny jako bagaż podrę czny. Nie zabraliś my go ze sobą , za co bardzo nam przykro. Widzieliś my, ż e w niektó rych hotelach jest wypoż yczalnia wó zkó w, ale w naszym nie znaleź liś my.
7. Zaplanuj wyjazd na co najmniej 10-12 dni, co najmniej 7-8 dni to dla nas za mał o.
8. Kto ma wą tpliwoś ci: jechać czy nie - oczywiś cie jechać ! ! ! ! ! Przyda się to nie tylko rodzicom, ale przede wszystkim Twojemu dziecku.
Wierzymy przecież , ż e aby nie wychować peł nego jogina od dziecka, rodzice nie powinni cał kowicie wykreś lać niektó rych swoich potrzeb i pragnień ze wzglę du na swoje dziecko, a dziecko powinno stopniowo dostosowywać się do potrzeb rodzicó w ( rodziny), naucz się ich szanować i liczyć się z nimi. A mamom taki wyjazd da moż liwoś ć nie tylko odprę ż enia się moralnie i fizycznie od trosk kuchennych i domowych, ale takż e poś wię cenia dziecku wię kszej iloś ci godzin i uwagi.
9. Jedź na wakacje tylko w pozytywnym nastroju! To prawie gł ó wna gwarancja udanego wyjazdu! ! ! ! !
Znowu kilka tekstó w: A teraz, kiedy w kalendarzu cią gle widać zbliż ają cy się Nowy Rok, a za oknem - zimno i wilgoć - sł oń ce i +12 i zaczynają kwitną ć pą ki na krzakach i drzewach, czasami to wydaje się , ż e centrum meteorologiczne już waha się co do pory roku: czy to jesień , zima, a moż e wiosna - tę podró ż wspominamy ze szczegó lną nostalgią i cyklicznie organizujemy wieczory wspomnień , po raz kolejny oglą dają c zdję cia i filmy z tej wyprawy . A mentalnie (gdzieś w naszych snach) już wytyczamy nowe trasy dla naszych przyszł ych podró ż y do ró ż nych czę ś ci naszej planety…
Generalnie moja có rka i ja byliś my bardzo zadowoleni z tego wyjazdu, ai tak nie naklejone pomalowane tapety w salonie i niektó re drobne nieprzyjemne chwile nie przygnę biają naszych wspomnień.
Ta historia moż e niektó rym wydawać się nieco nudna i krytyczna, ale celowo opisaliś my szczegó ł owo nieprzyjemne chwile, któ re miał y miejsce podczas tej podró ż y, ponieważ nikt z nas nie jest bezpieczny przed wpł ywem „czynnika ludzkiego”. Jeś li jednak ktoś jest chroniony przed naszym zepsutym nastrojem przez nasze ostrzeż enia i doś wiadczenie, to znaczy, ż e mó j i wasz czas zmarnowano. Jeś li ktoś ma jakieś pytania - napisz, chę tnie odpowiemy. Mił ej podró ż y! ! ! ! !
. S. Siedzą c z ż oną wybieramy zdję cie ilustrują ce tę historię . Nasze masy to zobaczył y, stanę ł y w pozie „przywó dcy narodó w” (z wycią gnię tą rę ką przed telewizor) i domagają c się deklarują : „Tato, przetnij di-di i mama Tuti! ». Tł umaczę : „Tato, wł ą cz moją có rkę i mamę w Turcji! ». Poszedł em wł ą czyć telewizor…
