Ось і до наших одеських берегів дісталася страшна мазутна біда Чорного моря. Після штормів на піщаний пересип біля рекреаційної зони "Катранка", біля Дунайського біосферного заповідника і Національний природний парк "Тузлівські лимани", штормом винесло мазут, який вилився після аварії рашистських танкерів у Керченській протоці. Я писав, що наслідки таких екологічних катастроф не мають меж і що тисячі тон мазуту, що потрапили в море, спричинять велику біду для природних екосистем Чорного моря і його біорізноманіття.
Пізніше ми писали, що знайшли птаха в мазуті і направили його на дослідження до Українського Центру екології моря, щоб виявити зв'язки з мазутом у Чорному морі після аварії, але його керівник Коморін В. відмовився взяти його на дослідження, побоюючись пташиного грипу чи щось іншого.
На Київщині є загиблі внаслідок російської атаки. Це чоловіка у Глевасі та подружжя у Броварах. У Глевасі уламки дронів влучили в 10-поверхівку. Там евакуювали 150 мешканців.
Як «русский мир» ламає життя людей на Донбасі? На що перетворився Донецьк сьогодні? Що насправді відбувається в окупації? Що роблять російські військові з тими, хто хоче вирватися із захоплених територій? Донбас Реалії знайшли кілька людей, які не змирилися з новими правилами російських окупантів і вибралися на підконтрольну Україні територію.
Її звати Ганна. Два роки тому вона добровільно приєдналася до лав захисників. Сьогодні Ганна - оператор FPV-дронів в одному з підрозділів 21 окремої механізованої бригади. Вона з посмішкою пригадує, як під час професійного навчання засвоювала складні навички керування неслухняними квадрокоптерами повільніше, ніж інші курсанти. Це ставало предметом дружніх жартів, які лише стимулювали її до більш сумлінного навчання.
Іван Смеречанський (“Смерека”) – пілот МіГ-29, командир авіаційної ескадрильї 114-ї бригади тактичної авіації. Підполковник Збройних сил України. Льотчик 2-го класу, що означає понад 200 бойових вильотів. Повний кавалер ордена “За мужність”. Суспільне зустрілося з Іваном Смеречанським на тлі розголосу, який спричинило відеозвернення авіатехніків 114-ї бригади. Вони розповіли про плани перевести їх із Повітряних сил у Сухопутні війська ЗСУ, із якими вони не згодні. Це звернення викликало реакції головнокомандувача та президента України. Про Повітряні сили як складний організм, специфіку організації бойових вильотів, а також про шлях до служби пілотом та про ведмедика-оберега – дивіться пілота “Смереку” в проєкті “Ремовська Інтервʼю”.
Документальний фільм «СВО “Війна і мир”» — черговий епізод документального циклу «Остання війна». Це дослідження про те, як російська культура приховує мілітаризм і завойовництво імперії. Фільм складається з двох частин і розповідає про те, як російська культура була і залишається спецоперацією прикриття для злочинів Росії, як міф про «російську душу» заворожував Захід і досі працює на користь агресора.
Документальний фільм «СВО “Війна і мир”» — черговий епізод документального циклу «Остання війна». Це дослідження про те, як російська культура приховує мілітаризм і завойовництво імперії. Фільм складається з двох частин і розповідає про те, як російська культура була і залишається спецоперацією прикриття для злочинів Росії, як міф про «російську душу» заворожував Захід і досі працює на користь агресора.
Тарас - той самий бандурист, який акомпанував культовому британському музиканту Стінгу під його всесвітньо відомий хіт «Shape of my heart” під час туру по США. Столяр є старшим солдатом і має бойовий досвід, зараз служить у «Культурному десанті». Це підрозділ військовослужбовців творчих професій, які підіймають бойовий дух солдатам на фронті, в лікарнях і прославляють Україну закордоном.
Найбільше в Україні «кладовище снарядів» розташоване в Харкові. Тут зберігається близько 2 тисяч залишків снарядів, якими росія обстрілювала Харків та область. «Це лише одна з локацій, де зберігаються залишки, і поки — єдина публічна», — каже речник Харківської прокуратури Дмитро Чубенко. Більшість снарядів тут — це залишки від РСЗВ: «гради», «урагани» та «смерчі», а також залишки балістичних і крилатих ракет, С-300 і цілий «шахед», який сам упав у полі. Після обстрілів прокурори оглядають і збирають залишки від ракет чи снарядів. Усе це навмисно зберігають для доказів воєнних злочинів у міжнародному суді.
Що відбувається з психікою бійця під час бойових дій, як тривалий стрес впливає на здатність відчувати радість і як досвід та знання допомагають розвинути стресостійкість — про бойовий стрес, психологічну підтримку у війську та техніки відновлення у новому епізоді "У справах військових". Гості четвертого епізоду — Олег Гуковський, офіцер ЗСУ, військовий психолог і Костянтин «Вальде» Ульянов, автор книги «Броньований Розум», військовослужбовець. Ведучий і автор — Масі Найєм, військовослужбовець, співзасновник ГО «Принцип».
В останні тижні російські війська активізували наступальні дії на Куп'янському напрямку. Ворог намагається прорватися у місто. На одній з ділянок фронту поблизу населеного пункту перебувають бійці Луганського прикордонного загону-бригади «Помста». Український Свідок відвідав позиції військових. З яким озброєнням нині працюють наші Сили оборони? Як складається ситуація навколо Куп'янська? Чи достатньо резервів для стримування противника? Про це і не тільки - у новому відео на каналі Ukrainian Witness
Роман потрапив на війну у двадцять п’ять років. Нині є пілотом підрозділу BULAVA 3-го механізованого батальйону бригади імені Богдана Хмельницького. За свою роботу вже отримав два ордени "За мужність". Має позивний Hulk. Його розповідь за посиланнями.
Командир роти 2-го батальйону 128-ї бригади Юрій Герус (Геркулес). За майже три роки повномасштабної війни чоловік з Рівненщини, який працював в аграрному бізнесі, отримав всі три ордени "За мужність". Інтерв’ю та військові байки за посиланням.
...Була у нас позиція "Берлін". Не знаю, чому її так назвали. Перехрестя неподалік ми називали "Марсель". Трошки попереду того перехрестя тримали трасу. Там періодично блукали москалі. Я їх називав "дети понедельника", тому що кожного понеділка вони нас штурмували...
Донеччанка Евелін самостійно виїхала з окупованого Донецька, коли їй було 17. Дорога до Києва тривала 10 діб – через російський Ростов, Білорусь і Польщу. Білоруські прикордонники відмовилися пропускати дівчину через гуманітарний коридор в Україну. Їй вдалося проїхати через Польщу. Евелін принципово перейшла на українську (до 5-ти років говорила лише французькою). На вільній території України у неї виникли труднощі з оформленням українського паспорта, а без нього вона не могла ані винайняти квартиру, ані влаштуватися на роботу. Зараз дівчина вчиться у Таврійському національному університеті. Вона розповіла Донбас Реалії про те, чому наважилася тікати з окупації без жодних гарантій, що це вдасться. Яким запам’ятала Донецьк, у який поки не може повернутися. Та як люди, що змогли перетнути кордон разом з нею, цілували землю.
Столичний рятувальник ДСНС Артур Моркотенко у проєкті «Нація Непереможних» розповів про виклики війни, про те, як змінилося екіпірування ДСНСників, про взаємодопомогу з іншим регіонам України, постійні професійні навчання, найважче на службі та дав корисні поради, як убезпечити себе під час ворожих обстрілів.
Людмила Гусейнова провела у російському полоні три роки і 13 днів. Її арештували ще у 2019 році в тимчасово окупованому Новоазовську за проукраїнську позицію. Людмила залишалась в окупації і допомагала дитячому будинку, зокрема возила їжу та одяг з підконтрольної Україні території.
«ІСТОРІЯ ДВОХ ФОТОГРАФІЙ» - це зворушлива стрічка про перші дні війни, коли молоді люди, курсанти військових навчальних закладів, вийшли боронити столицю від ворожої навали. Як юнкери школи імені гетьмана Богдана Хмельницького у Крутах сто сім років тому, сучасні курсанти затримали просування ворога до столиці України. Тоді їх обличчя з’явилися на обкладинках найвідоміших світових видань, на численних фотовиставках, показуючи правду цієї війни. ВИРОБНИК ФІЛЬМУ: Міжнародний продюсерський центр «ФОР-ПОСТ», продюсер полковник запасу Олександр Дріз, на замовлення Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. РЕЖИСЕР ФІЛЬМУ: Костянтин Коновалов, автор багатьох героїко-патріотичних фільмів, лауреат численних кінофестивалів. СПІКЕРИ У ФІЛЬМІ: Тімоті Фадек, фотокореспондент CNN, Любов Цибульська, засновниця центру стратегічних комунікацій, курсанти ВІТІ імені Героїв Крут, військовослужбовці ЗСУ та ТРО.
Січень 2025. Сили оборони ведуть важкі бої під Торецьком на Донеччині. Російські війська вже захопили більшу частину міста і намагаються просуватись у бік Костянтинівки. На цій ділянці ворог переважає в артилерії та безпілотниках, які майже цілодобово висять над нашими позиціями. Українським воїнам неймовірними зусиллями вдається стримувати навалу. Одну з ділянок фронту під Торецьком зараз тримає 49-й окремий штурмовий батальйон "Карпатська Січ" ЗСУ.
Росіяни надто близько, тому заходи безпеки і ретельне маскування – обов'язкова умова роботи мінометників 49-го ОШБ. Через постійну загрозу ворожих FPV-дронів розрахунок виходить з-під підземелля лише за крайньої необхідності. РЕБ уже не дає ради, адже противник дедалі більше застосовує БПЛА на оптоволоконному зв'язку. Війна йде під землю, і малу потребу солдатам доводиться справляти в пляшки. А щоб поповнити боєкомплект, мінометнику Василеві доводиться ховатись та перебіжками долати по кілька десятків метрів - справжня спецоперація.
І це ще, по суті, друга лінія нашої оборони. Тоді як пекло на "нулі" важко навіть уявити...
Попри небезпеку з неба, мінометному розрахунку доводиться постійно працювати. Адже без підтримки великого калібру нашій піхоті буде важко встояти на передовій. Міну за міною розрахунок випускає по росіянах, аби призупинити їхнє просування. Однак ворог не шкодує своїх вояків, кидаючи на штурм все нові підрозділи. І така пекельна карусель не зупиняється під Торецьком ні на день.
Один із наших захисників - Ростислав - у війську відносно недавно, з весни 2024 року. До Сил оборони хлопець пішов слідом за двома братами – він наймолодший у сім'ї. Каже, що навіть не уявляв, яке пекло відбувається на фронті. Однак свій страх він навчився приборкувати, адже варіантів в України не багато. Ростислав передає привіт мамі і продовжує бій...
Військові сьогодення про військових минулого. Оборонний бій під Крутами затримав на кілька днів багатотисячну більшовицьку армію, що наступала на Київ. Ці дні стали вирішальними і дали можливість укласти Берестейський мирний договір, одним із головних пунктів якого було міжнародне визнання УНР. Це дозволило Україні стати суб'єктом міжнародних відносин і домовитись про отримання військової допомоги у відбитті російської агресії. Бій під Крутами став боєм за майбутнє України.
Начальник слідчого управління ГУНП в Харківській області. Дівчині з невеличкого села був двадцять один рік, коли Ізюмщину захопили росіяни. Один із окупантів намагався залицятися до неї, а коли отримав відмову, почалися погрози.
Залякував зброєю, обіцяв вбити родину та врешті затягнув дівчину до порожнього будинку і зґвалтував. Наказав нікому не розповідати. А вже влітку вирішив забрати її з собою до росії.
Рано вранці 13 червня 2022 року він прийшов до дівчини разом із ще двома озброєними окупантам та наказав збиратися. Розстріл на місці всієї родини – якщо будуть сперечатися. Так українська дівчина з Харківщини потрапила до сексуального рабства в Бєлгород.
Там окупант зачинив її в квартирі, забрав документи, телефон і приходив, коли хотів. Його жертва була морально знищена, дівчина не знала, що робити та як врятуватися. Півтора роки вона жила як бранка. На вікнах і балконі - залізні ґрати, систематичні побиття, знущання та зґвалтування.
Жодних шляхів порятунку дівчина не бачила і на початку 2023 року спробували себе вбити - випила борну кислоту. Свою вже фактично рабиню окупант повіз до лікарні, там їй надали допомогу і вона вперше потрапила до людей. Російським лікарям викрадена українка розказала свою історію та просила допомоги. Але медики не повірили або не захотіли вірити. Як тільки фізичний стан покращився, пацієнтку відправили “додому”.
Врятуватися дівчині вдалося лише дивом. Її мучитель виявився дезертиром. Військовий-контрактник, він самовільно залишив частину, за це його затримали.
Тільки після цього бранка змогла зв'язатися з рідними та нарешті втекти з росії. Вже в Україні з нею працювали лікарі та психологи. На про цей моторошний випадок повідомили прикордонники. І слідчі воєнного відділу одразу почали роботу, розшукали жертву та змогли зібрати докази.
Ми ретельно розслідуємо цю справу за процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури. Ця справа - унікальна, вперше інкримінуємо СНПК – це сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом, а водночас і рабство та незаконну депортацію. Заочно повідомили окупанту про підозру в порушенні законів та звичаїв війни, будемо оголошувати його в розшук.
89-річний одесит Роман Шварцман, який пережив Голокост виступив під час спецзасідання Бундестагу, присвяченого вшануванню жертв націонал-соціалізму: "Гітлер хотів убити мене тому, що я – єврей, тепер Путін хоче вбити мене, тому що я українець".
Ivan Rusev
3 год ·
МАЗУТНИЙ МАРКЕР РАШИСТІВ ВЖЕ ДІСТАВСЯ БЕРЕГІВ
ОДЕЩИНИ
Ось і до наших одеських берегів дісталася страшна мазутна біда Чорного моря. Після штормів на піщаний пересип біля рекреаційної зони "Катранка", біля Дунайського біосферного заповідника і Національний природний парк "Тузлівські лимани", штормом винесло мазут, який вилився після аварії рашистських танкерів у Керченській протоці. Я писав, що наслідки таких екологічних катастроф не мають меж і що тисячі тон мазуту, що потрапили в море, спричинять велику біду для природних екосистем Чорного моря і його біорізноманіття.
https://www.facebook.com/share/p/16CzcYFNNR/
Прогноз по вірогідності дістатися одеських берегів давав пару тижнів тому Balinskyy Vladislav
https://www.facebook.com/share/p/1BMKDdQ94p/
Пізніше ми писали, що знайшли птаха в мазуті і направили його на дослідження до Українського Центру екології моря, щоб виявити зв'язки з мазутом у Чорному морі після аварії, але його керівник Коморін В. відмовився взяти його на дослідження, побоюючись пташиного грипу чи щось іншого.
https://www.facebook.com/share/p/18JvHKZJZv/
На фоні масштабних негативних впливів на Чорне море і вбивства під час повномасштабного вторгнення рашистів десятків тисяч дельфінів
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2176408399211907&id=100005283042589&locale=sw_KE , на фоні катастрофи від підриву греблі Каховської ГЕС, ця екокатастрофа стане черговим негативним і суттєвим вагомими додатком до поступової загибелі життя у Чорному морі.
Але чи готова влада Одеської області до дієвої реакції на жахливі виклики рф у Чорному морі.
Зараз команда нацпарку проводить обстеження різних ділянок пересипу і наша адміністрація нацпарку ще буде інформувати про масштаби забруднення.
Її звати Ганна. Два роки тому вона добровільно приєдналася до лав захисників. Сьогодні Ганна - оператор FPV-дронів в одному з підрозділів 21 окремої механізованої бригади. Вона з посмішкою пригадує, як під час професійного навчання засвоювала складні навички керування неслухняними квадрокоптерами повільніше, ніж інші курсанти. Це ставало предметом дружніх жартів, які лише стимулювали її до більш сумлінного навчання.
Іван Смеречанський (“Смерека”) – пілот МіГ-29, командир авіаційної ескадрильї 114-ї бригади тактичної авіації. Підполковник Збройних сил України. Льотчик 2-го класу, що означає понад 200 бойових вильотів. Повний кавалер ордена “За мужність”. Суспільне зустрілося з Іваном Смеречанським на тлі розголосу, який спричинило відеозвернення авіатехніків 114-ї бригади. Вони розповіли про плани перевести їх із Повітряних сил у Сухопутні війська ЗСУ, із якими вони не згодні. Це звернення викликало реакції головнокомандувача та президента України. Про Повітряні сили як складний організм, специфіку організації бойових вильотів, а також про шлях до служби пілотом та про ведмедика-оберега – дивіться пілота “Смереку” в проєкті “Ремовська Інтервʼю”.
Документальний фільм «СВО “Війна і мир”» — черговий епізод документального циклу «Остання війна». Це дослідження про те, як російська культура приховує мілітаризм і завойовництво імперії. Фільм складається з двох частин і розповідає про те, як російська культура була і залишається спецоперацією прикриття для злочинів Росії, як міф про «російську душу» заворожував Захід і досі працює на користь агресора.
Документальний фільм «СВО “Війна і мир”» — черговий епізод документального циклу «Остання війна». Це дослідження про те, як російська культура приховує мілітаризм і завойовництво імперії. Фільм складається з двох частин і розповідає про те, як російська культура була і залишається спецоперацією прикриття для злочинів Росії, як міф про «російську душу» заворожував Захід і досі працює на користь агресора.
Житель Курахового два тижні пробув у заручниках російських солдатів і вирвався з окупації під пострілами окупантів.
Суми. В місті зараз гучно майже на постійній основі. Тривоги. Вибухи. Руйнування. Реалії нашого життя.
Що відбувається з психікою бійця під час бойових дій, як тривалий стрес впливає на здатність відчувати радість і як досвід та знання допомагають розвинути стресостійкість — про бойовий стрес, психологічну підтримку у війську та техніки відновлення у новому епізоді "У справах військових". Гості четвертого епізоду — Олег Гуковський, офіцер ЗСУ, військовий психолог і Костянтин «Вальде» Ульянов, автор книги «Броньований Розум», військовослужбовець. Ведучий і автор — Масі Найєм, військовослужбовець, співзасновник ГО «Принцип».
В останні тижні російські війська активізували наступальні дії на Куп'янському напрямку. Ворог намагається прорватися у місто. На одній з ділянок фронту поблизу населеного пункту перебувають бійці Луганського прикордонного загону-бригади «Помста». Український Свідок відвідав позиції військових. З яким озброєнням нині працюють наші Сили оборони? Як складається ситуація навколо Куп'янська? Чи достатньо резервів для стримування противника? Про це і не тільки - у новому відео на каналі Ukrainian Witness
Роман потрапив на війну у двадцять п’ять років. Нині є пілотом підрозділу BULAVA 3-го механізованого батальйону бригади імені Богдана Хмельницького. За свою роботу вже отримав два ордени "За мужність". Має позивний Hulk. Його розповідь за посиланнями.
Командир роти 2-го батальйону 128-ї бригади Юрій Герус (Геркулес). За майже три роки повномасштабної війни чоловік з Рівненщини, який працював в аграрному бізнесі, отримав всі три ордени "За мужність". Інтерв’ю та військові байки за посиланням.
...Була у нас позиція "Берлін". Не знаю, чому її так назвали. Перехрестя неподалік ми називали "Марсель". Трошки попереду того перехрестя тримали трасу. Там періодично блукали москалі. Я їх називав "дети понедельника", тому що кожного понеділка вони нас штурмували...
Людмила Гусейнова провела у російському полоні три роки і 13 днів. Її арештували ще у 2019 році в тимчасово окупованому Новоазовську за проукраїнську позицію. Людмила залишалась в окупації і допомагала дитячому будинку, зокрема возила їжу та одяг з підконтрольної Україні території.
Світлини Часів Яру від батальйону спеціального призначення «Донбас».
«ІСТОРІЯ ДВОХ ФОТОГРАФІЙ» - це зворушлива стрічка про перші дні війни, коли молоді люди, курсанти військових навчальних закладів, вийшли боронити столицю від ворожої навали. Як юнкери школи імені гетьмана Богдана Хмельницького у Крутах сто сім років тому, сучасні курсанти затримали просування ворога до столиці України. Тоді їх обличчя з’явилися на обкладинках найвідоміших світових видань, на численних фотовиставках, показуючи правду цієї війни. ВИРОБНИК ФІЛЬМУ: Міжнародний продюсерський центр «ФОР-ПОСТ», продюсер полковник запасу Олександр Дріз, на замовлення Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. РЕЖИСЕР ФІЛЬМУ: Костянтин Коновалов, автор багатьох героїко-патріотичних фільмів, лауреат численних кінофестивалів. СПІКЕРИ У ФІЛЬМІ: Тімоті Фадек, фотокореспондент CNN, Любов Цибульська, засновниця центру стратегічних комунікацій, курсанти ВІТІ імені Героїв Крут, військовослужбовці ЗСУ та ТРО.
Січень 2025. Сили оборони ведуть важкі бої під Торецьком на Донеччині. Російські війська вже захопили більшу частину міста і намагаються просуватись у бік Костянтинівки. На цій ділянці ворог переважає в артилерії та безпілотниках, які майже цілодобово висять над нашими позиціями. Українським воїнам неймовірними зусиллями вдається стримувати навалу. Одну з ділянок фронту під Торецьком зараз тримає 49-й окремий штурмовий батальйон "Карпатська Січ" ЗСУ.
Росіяни надто близько, тому заходи безпеки і ретельне маскування – обов'язкова умова роботи мінометників 49-го ОШБ. Через постійну загрозу ворожих FPV-дронів розрахунок виходить з-під підземелля лише за крайньої необхідності. РЕБ уже не дає ради, адже противник дедалі більше застосовує БПЛА на оптоволоконному зв'язку. Війна йде під землю, і малу потребу солдатам доводиться справляти в пляшки. А щоб поповнити боєкомплект, мінометнику Василеві доводиться ховатись та перебіжками долати по кілька десятків метрів - справжня спецоперація.
І це ще, по суті, друга лінія нашої оборони. Тоді як пекло на "нулі" важко навіть уявити...
Попри небезпеку з неба, мінометному розрахунку доводиться постійно працювати. Адже без підтримки великого калібру нашій піхоті буде важко встояти на передовій. Міну за міною розрахунок випускає по росіянах, аби призупинити їхнє просування. Однак ворог не шкодує своїх вояків, кидаючи на штурм все нові підрозділи. І така пекельна карусель не зупиняється під Торецьком ні на день.
Один із наших захисників - Ростислав - у війську відносно недавно, з весни 2024 року. До Сил оборони хлопець пішов слідом за двома братами – він наймолодший у сім'ї. Каже, що навіть не уявляв, яке пекло відбувається на фронті. Однак свій страх він навчився приборкувати, адже варіантів в України не багато. Ростислав передає привіт мамі і продовжує бій...
Військові сьогодення про військових минулого. Оборонний бій під Крутами затримав на кілька днів багатотисячну більшовицьку армію, що наступала на Київ. Ці дні стали вирішальними і дали можливість укласти Берестейський мирний договір, одним із головних пунктів якого було міжнародне визнання УНР. Це дозволило Україні стати суб'єктом міжнародних відносин і домовитись про отримання військової допомоги у відбитті російської агресії. Бій під Крутами став боєм за майбутнє України.
Начальник слідчого управління ГУНП в Харківській області. Дівчині з невеличкого села був двадцять один рік, коли Ізюмщину захопили росіяни. Один із окупантів намагався залицятися до неї, а коли отримав відмову, почалися погрози.
Залякував зброєю, обіцяв вбити родину та врешті затягнув дівчину до порожнього будинку і зґвалтував. Наказав нікому не розповідати. А вже влітку вирішив забрати її з собою до росії.
Рано вранці 13 червня 2022 року він прийшов до дівчини разом із ще двома озброєними окупантам та наказав збиратися. Розстріл на місці всієї родини – якщо будуть сперечатися. Так українська дівчина з Харківщини потрапила до сексуального рабства в Бєлгород.
Там окупант зачинив її в квартирі, забрав документи, телефон і приходив, коли хотів. Його жертва була морально знищена, дівчина не знала, що робити та як врятуватися. Півтора роки вона жила як бранка. На вікнах і балконі - залізні ґрати, систематичні побиття, знущання та зґвалтування.
Жодних шляхів порятунку дівчина не бачила і на початку 2023 року спробували себе вбити - випила борну кислоту. Свою вже фактично рабиню окупант повіз до лікарні, там їй надали допомогу і вона вперше потрапила до людей. Російським лікарям викрадена українка розказала свою історію та просила допомоги. Але медики не повірили або не захотіли вірити. Як тільки фізичний стан покращився, пацієнтку відправили “додому”.
Врятуватися дівчині вдалося лише дивом. Її мучитель виявився дезертиром. Військовий-контрактник, він самовільно залишив частину, за це його затримали.
Тільки після цього бранка змогла зв'язатися з рідними та нарешті втекти з росії. Вже в Україні з нею працювали лікарі та психологи. На про цей моторошний випадок повідомили прикордонники. І слідчі воєнного відділу одразу почали роботу, розшукали жертву та змогли зібрати докази.
Ми ретельно розслідуємо цю справу за процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури. Ця справа - унікальна, вперше інкримінуємо СНПК – це сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом, а водночас і рабство та незаконну депортацію. Заочно повідомили окупанту про підозру в порушенні законів та звичаїв війни, будемо оголошувати його в розшук.
89-річний одесит Роман Шварцман, який пережив Голокост виступив під час спецзасідання Бундестагу, присвяченого вшануванню жертв націонал-соціалізму: "Гітлер хотів убити мене тому, що я – єврей, тепер Путін хоче вбити мене, тому що я українець".