Новая тема
Polina_Sumy
Непутёвые заметки о путешествиях, покорениях и преодолениях
10 lat назад 05 Lipiec 2014 Экскурсионные туры
87
30487
Polina_Sumy Репутация: +8515
Cообщений: 4157
Предисловие. Во-первых, хотелось покорить наивысшую точку Украины – Говерлу (и не спрашивайте меня зачем, это тот случай, когда просто ХОЧУ); во-вторых, раз уж назвалась патриоткой, то будь добра вкладывать деньги и в развитие родного туризма )); в-третьих, меня сейчас поймет тот, кто с иностранными языками так же «дружит» как и я, это поразительное чувство, когда во время путешествия не надо напрягаться на тему – как купить билет? как спросить дорогу? и, главное, как понять, что тебе ответили?! ))
Техническая сторона. Честно признаюсь, я «ненастоящий турист», возможно, когда изобретут палатки с ванными – я точно начну ходить в походы и стану «настоящим туристом» )) Поэтому искала варианты восхождения на Говерлу с проживанием в отеле. Меня устроило предложение "Краина Ю Эй" http://kraina-ua.com/tours/goverla. За организацию и прочие тех. моменты фирме твёрдая четверка. Спасибо за отдых!
К предлагаемому фирмой «Туру выходного дня», в связи с отсутствием билетов в заданном направлении, в моем плане добавились ещё два дня – день на Киев, день на Ивано-Франковск. Тут хочу сказать большое спасибо всем инициаторам и активным участникам темы о Киеве http://www.turpravda.ua/forum/topic.php?id=157762 и отдельное огромное спасибо Apyatka за её карту интересных памятников города http://www.turpravda.ua/forum/topic.php?id=157762&page=3, которую взяла за основу для прогулки.
День 1. Киев. Дождь. Дождь. Дождь. Опять дождь. И снова дождь.
Дождя в моих планах не было. Но у погоды свои графики катаклизмов, поэтому воспитываю в себе навыки держания зонта и одновременного фотографирования/рассматривания/гуляния ))
Золоті ворота — головна брама стародавнього Києва. Свою назву одержали за аналогією і зразком із Золотими воротами в Константинополі.
Пам'ятник перському коту Пантелеймону, відкритий 1998 року в сквері, навпроти ресторану «Пантагрюель», де мешкав кіт. Встановлено на добровільні пожертви киян у пам'ять про тварину, що загинула під час пожежі у ресторані.
На старому каштані на вул. Лисенка, оселився ще один кіт – дерев'яний. Автори цього витвору – випускники київської Академії мистецтв, а створений він був у рамках акції «Київським деревам – нове життя».
Кіт з одноразових виделок. Незвичайну статую було створено скульптором Костянтином Скретуцьким в 2009 році. "Я хотів змусити людей посміхатися частіше, - каже київський скульптор -. Ідея з'явилася вночі. Вранці пішов у супермаркет, купив 600 пластикових виделок. За тиждень скрутив їх між собою. Вийшов білий пухнастий кіт..."
Скіфка
А если высунуть нос из-под зонта и задрать голову можно увидеть таких вот красавцев ))
Дальше серия работ всё того же Константина Скретуцкого, главного уличного скульптора Киева. Крокодил (верхний фрагмент, нижний закрыт плотно припаркованными машинами)
Техническая сторона. Честно признаюсь, я «ненастоящий турист», возможно, когда изобретут палатки с ванными – я точно начну ходить в походы и стану «настоящим туристом» )) Поэтому искала варианты восхождения на Говерлу с проживанием в отеле. Меня устроило предложение "Краина Ю Эй" http://kraina-ua.com/tours/goverla. За организацию и прочие тех. моменты фирме твёрдая четверка. Спасибо за отдых!
К предлагаемому фирмой «Туру выходного дня», в связи с отсутствием билетов в заданном направлении, в моем плане добавились ещё два дня – день на Киев, день на Ивано-Франковск. Тут хочу сказать большое спасибо всем инициаторам и активным участникам темы о Киеве http://www.turpravda.ua/forum/topic.php?id=157762 и отдельное огромное спасибо Apyatka за её карту интересных памятников города http://www.turpravda.ua/forum/topic.php?id=157762&page=3, которую взяла за основу для прогулки.
День 1. Киев. Дождь. Дождь. Дождь. Опять дождь. И снова дождь.
Дождя в моих планах не было. Но у погоды свои графики катаклизмов, поэтому воспитываю в себе навыки держания зонта и одновременного фотографирования/рассматривания/гуляния ))
Золоті ворота — головна брама стародавнього Києва. Свою назву одержали за аналогією і зразком із Золотими воротами в Константинополі.
Пам'ятник перському коту Пантелеймону, відкритий 1998 року в сквері, навпроти ресторану «Пантагрюель», де мешкав кіт. Встановлено на добровільні пожертви киян у пам'ять про тварину, що загинула під час пожежі у ресторані.
На старому каштані на вул. Лисенка, оселився ще один кіт – дерев'яний. Автори цього витвору – випускники київської Академії мистецтв, а створений він був у рамках акції «Київським деревам – нове життя».
Кіт з одноразових виделок. Незвичайну статую було створено скульптором Костянтином Скретуцьким в 2009 році. "Я хотів змусити людей посміхатися частіше, - каже київський скульптор -. Ідея з'явилася вночі. Вранці пішов у супермаркет, купив 600 пластикових виделок. За тиждень скрутив їх між собою. Вийшов білий пухнастий кіт..."
Скіфка
А если высунуть нос из-под зонта и задрать голову можно увидеть таких вот красавцев ))
Дальше серия работ всё того же Константина Скретуцкого, главного уличного скульптора Киева. Крокодил (верхний фрагмент, нижний закрыт плотно припаркованными машинами)
Стартанули ми в гарному темпі. Ідемо за провідником Костей, встигаючи роздивлятися ліс навкруги…
Перше випробування. Дорога іде різко угору. Костя інструктує – ідіть на просвіт! Жартівник, де просвіт?! )))
Ааааа, ось просвіт – вилізли ))
Відпочинок. І вперед! Краєвиди захоплюють…
Так виглядає далека ціль нашого сходження.
Десь на цьому етапі стає зрозуміло, що іти всім разом дуже важко - темпи підйому занадто різні. Не знаю, як вирішується це питання в будні дні, але сьогодні свято – людей на горі багато, тому фактично кожен обирає зручний для себе темп і підйом продовжується майже у самостійному руслі. З останніми туристами з групи іде Костя.
«Фотоманьяк» у мені репетує від захвату ))
Перше випробування. Дорога іде різко угору. Костя інструктує – ідіть на просвіт! Жартівник, де просвіт?! )))
Ааааа, ось просвіт – вилізли ))
Відпочинок. І вперед! Краєвиди захоплюють…
Так виглядає далека ціль нашого сходження.
Десь на цьому етапі стає зрозуміло, що іти всім разом дуже важко - темпи підйому занадто різні. Не знаю, як вирішується це питання в будні дні, але сьогодні свято – людей на горі багато, тому фактично кожен обирає зручний для себе темп і підйом продовжується майже у самостійному руслі. З останніми туристами з групи іде Костя.
«Фотоманьяк» у мені репетує від захвату ))
Починається важкий кам’янистий етап сходження. Людей багато, але всі таки усміхнені, об’єднані спільною метою і якісь рідні-рідні… Лізу. Дихаю. Лізу. Дихаю. Лізу )) Надихає вершина, яку видно десь там, між хмарками… Хочете відчути себе на цьому етапі? Сповзайте зі свого стільця – тридцять присідань і ми з вами дихаємо в одному ритмі ))
Мабуть десь тут і зароджується моя майбутня закоханість в Карпати…
Особиста порада – коли перепочиваєте, не дивіться вгору, обмірковуючи – скільки вам ще йти; дивіться вниз – ого-го, як багато ви вже пройшли! ))
Ну, і вверх періодично дивимось - вершина ж вже ближче і ближче!
Говерла сьогодні жовто-блакитна )) Хтось співає Гімн України. Героїчні люди – я ледь дихаю, а вони співають! Але як це надихає!
Підіймаюсь до самого верха. Червоний дах на фото, то та сама база «Заросляк» з якої ми починали підйом.
Відірвавшись від пейзажів, підіймаю очі вгору і … Відразу згадую байку, яку розповів нам Костя ще на початку маршруту… Десь там у горах, в одній точці, з людьми чомусь стається приступ істеричного сміху… Ну, хто знає чому… Може так чисте гірське повітря діє… Таки наш провідник жартівник )) Ага, повітря діє! ))) То так діє усвідомлення факту, що коли ти ліз на каміння і вважав, що вершину вже видно – то ти був в корні неправий )) Вершина Говерли ще попереду!
Але як прекрасні Карпати…
І яка далека, поки що, вершина….
Читала в одному з відгуків, що для людей найважчими були останні сто метрів… Я не така мужня – у мене найважчим був весь подальший путь )). Велика вдяка тим, хто вже спускаючись, не жалів добрих слів, підбадьорюючи тих, хто тільки підіймався!
Серце б’ється як набат. Три шаги вгору. Пауза. Треба до тієї квіточки дійти. Три шаги. Боже, нащо я сюди лізу?! Три шаги. Як долізти? Ще три шаги. Долізти. Долізти. Долізти )))
Якби не біла вишиванка, чесне слово, останні сто метрів я б точно долала на пузі, по пластунські )))
Насмішили дві жіночки, що розмістившись на одному з пагорбів, вели неквапливу розмову… Ну, шо, Галя… В минулому році ми долізти до нижньої галявинки… В цьому році долізли до верхнього пагорба… Ще пару років і до самої Говерли доліземо! )))
Мабуть десь тут і зароджується моя майбутня закоханість в Карпати…
Особиста порада – коли перепочиваєте, не дивіться вгору, обмірковуючи – скільки вам ще йти; дивіться вниз – ого-го, як багато ви вже пройшли! ))
Ну, і вверх періодично дивимось - вершина ж вже ближче і ближче!
Говерла сьогодні жовто-блакитна )) Хтось співає Гімн України. Героїчні люди – я ледь дихаю, а вони співають! Але як це надихає!
Підіймаюсь до самого верха. Червоний дах на фото, то та сама база «Заросляк» з якої ми починали підйом.
Відірвавшись від пейзажів, підіймаю очі вгору і … Відразу згадую байку, яку розповів нам Костя ще на початку маршруту… Десь там у горах, в одній точці, з людьми чомусь стається приступ істеричного сміху… Ну, хто знає чому… Може так чисте гірське повітря діє… Таки наш провідник жартівник )) Ага, повітря діє! ))) То так діє усвідомлення факту, що коли ти ліз на каміння і вважав, що вершину вже видно – то ти був в корні неправий )) Вершина Говерли ще попереду!
Але як прекрасні Карпати…
І яка далека, поки що, вершина….
Читала в одному з відгуків, що для людей найважчими були останні сто метрів… Я не така мужня – у мене найважчим був весь подальший путь )). Велика вдяка тим, хто вже спускаючись, не жалів добрих слів, підбадьорюючи тих, хто тільки підіймався!
Серце б’ється як набат. Три шаги вгору. Пауза. Треба до тієї квіточки дійти. Три шаги. Боже, нащо я сюди лізу?! Три шаги. Як долізти? Ще три шаги. Долізти. Долізти. Долізти )))
Якби не біла вишиванка, чесне слово, останні сто метрів я б точно долала на пузі, по пластунські )))
Насмішили дві жіночки, що розмістившись на одному з пагорбів, вели неквапливу розмову… Ну, шо, Галя… В минулому році ми долізти до нижньої галявинки… В цьому році долізли до верхнього пагорба… Ще пару років і до самої Говерли доліземо! )))
АААААААААААААААА!!!!! Я на вершині!!!! Що робила перші півгодини – не пам’ятаю )) Мабуть з геть ошаліло-щасливим обличчям ходила кругами і не могла натішитись )))
А потім була гаряча кава (якщо ви хоч трошки кофеман – рекомендую варіант з термосом – гарантую - це буде одна з найсмачніших кав у вашому житті). За мою каву окремо дякую киянам, у яких це вже не перше сходження на Говерлу, точно кажуть - опыт не пропьешь )))) Так, і тормозок від готелю на вершині дуже згодився )))
Сьогодні на Говерлі аншлаг ))
Але для кожного знаходиться свій затишний куточок….
Пам'ятний хрест, виготовлений на Черновецькому машзаводі до п'ятої річниці незалежності є оберегом України. Саме біля нього одна з груп, вишукавшись, співала Гімн України. Підспівувала всі. Захмарні відчуття.
А потім так само дружнесенько проспівали українську народну «Ла-ла-ла-ла» у повній версії, без цензури. Відлуння розносило слова з такою силою, що здавалось нам підспівує вся Україна )) В спів народ вкладав стільки справжніх почуттів, емоцій та енергії, що я навіть не сумніваюсь - оте саме «ла-ла-ла» знайде свого прямого адресата….
На Говерлі також зібрані землі з усіх областей України. Цьому присвячений окремий пам'ятник з написом «На Говерлі зібрані землі Твої, Україно!». Мій рідний край представлений містом Конотоп.
[align=right]Йду в Карпатах крізь летючі хмари,
де світанки сонце надпили,
де на скелях пишуть мемуари
блискавки, століття і орли.
В золотих поземках звіробою,
на громів гуркочучій гарбі, -
маю тільки небо над собою,
маю тільки душу при собі.
/Ліна Костенко/
[/align]
Спуск виявився не набагато легшим, просто тепер інші м'язи ніг боліли )))
Флора Говерли
І фауна ))) Правда нам ведмедів обіцяли….
Насправді цуцик – то справжній підкорювач Говерли – він (або вона), смиренно біг за хазяйкою вверх, до самої вершини ))
[align=right]И спускаемся вниз с покоренных вершин,
Оставляя в горах, оставляя в горах свое сердце.
/В.В.Высоцкий/
[/align]
Внизу, біля бази «Заростяк» є невеличкий сувенірний ринок, можливість пообідати і випити чашку запашного карпатського чаю.
А потім була гаряча кава (якщо ви хоч трошки кофеман – рекомендую варіант з термосом – гарантую - це буде одна з найсмачніших кав у вашому житті). За мою каву окремо дякую киянам, у яких це вже не перше сходження на Говерлу, точно кажуть - опыт не пропьешь )))) Так, і тормозок від готелю на вершині дуже згодився )))
Сьогодні на Говерлі аншлаг ))
Але для кожного знаходиться свій затишний куточок….
Пам'ятний хрест, виготовлений на Черновецькому машзаводі до п'ятої річниці незалежності є оберегом України. Саме біля нього одна з груп, вишукавшись, співала Гімн України. Підспівувала всі. Захмарні відчуття.
А потім так само дружнесенько проспівали українську народну «Ла-ла-ла-ла» у повній версії, без цензури. Відлуння розносило слова з такою силою, що здавалось нам підспівує вся Україна )) В спів народ вкладав стільки справжніх почуттів, емоцій та енергії, що я навіть не сумніваюсь - оте саме «ла-ла-ла» знайде свого прямого адресата….
На Говерлі також зібрані землі з усіх областей України. Цьому присвячений окремий пам'ятник з написом «На Говерлі зібрані землі Твої, Україно!». Мій рідний край представлений містом Конотоп.
[align=right]Йду в Карпатах крізь летючі хмари,
де світанки сонце надпили,
де на скелях пишуть мемуари
блискавки, століття і орли.
В золотих поземках звіробою,
на громів гуркочучій гарбі, -
маю тільки небо над собою,
маю тільки душу при собі.
/Ліна Костенко/
[/align]
Спуск виявився не набагато легшим, просто тепер інші м'язи ніг боліли )))
Флора Говерли
І фауна ))) Правда нам ведмедів обіцяли….
Насправді цуцик – то справжній підкорювач Говерли – він (або вона), смиренно біг за хазяйкою вверх, до самої вершини ))
[align=right]И спускаемся вниз с покоренных вершин,
Оставляя в горах, оставляя в горах свое сердце.
/В.В.Высоцкий/
[/align]
Внизу, біля бази «Заростяк» є невеличкий сувенірний ринок, можливість пообідати і випити чашку запашного карпатського чаю.
Повертаємось до Ворохти. В автобусі дізнались, що у пари з нашої групи на Говерлі сталась дуже романтична подія. Хлопець запропонував своїй дівчині руку та серце. Вона погодилась. Холостякам на замітку – карпатське повітря надихає на подвиги )))
В готелі нас вже чекає ужин – грибна юшка, голубці з гарніром та домашнє карпатське вино… Боже, як мені добре і смачно )))
Сили залишаються ще і на неквапливу прогулянку…
Знайомлюсь з місцевими корівками ))
А потім корівки знайомляться зі мною )) Роздивились, обнюхали, не визнали… Довелося інтелігентно рятуватися втечею ))
Гойдалка. Захід сонця. В повітрі запах скошеної трави. Насолоджуюсь моментом. Вражаюча наповненість буття. Точка гармонії. Справжньої. Коли добре не тому що, а просто так…
В готелі нас вже чекає ужин – грибна юшка, голубці з гарніром та домашнє карпатське вино… Боже, як мені добре і смачно )))
Сили залишаються ще і на неквапливу прогулянку…
Знайомлюсь з місцевими корівками ))
А потім корівки знайомляться зі мною )) Роздивились, обнюхали, не визнали… Довелося інтелігентно рятуватися втечею ))
Гойдалка. Захід сонця. В повітрі запах скошеної трави. Насолоджуюсь моментом. Вражаюча наповненість буття. Точка гармонії. Справжньої. Коли добре не тому що, а просто так…
День 4. Ранок. Ворохта. Водопад Прибій. І вже майже рідний Івано-Франківськ ))
Схід сонця спостерігаю, лежачи у ліжку – у віконце )) Після нетривалої внутрішньої боротьби ледаря і фотографа у мені, переміг фотограф і організму довелось сповзати з ліжка )) Гуляю. Милуюсь. Насолоджуюсь. Захоплююсь…
Знайомлюсь з місцевими пташками, вони навіть підлітають роздивитись нове обличчя поближче ))
При форсування річки заодно і вимила кросівки - мораль, не ігноруйте місток через річку, навіть якщо він розташований задалеко ))
Сьогодні вільний туристичний день. Для бажаючих пропонують факультативні екскурсії, а я після сніданку і отримання офіційного диплома за підкорення Говерли, вирушаю на прогулянку Ворохтою.
Ворохта - селище міського типу Івано-Франківській області, розташоване на висоті 850 метрів над рівнем моря, на річці Прут. Засноване у 1568 році Василем Янюком, який разом зі своєю худобою покинув рідне село Космач і оселився на місці майбутньої Ворохти.
За легендою назва селища з'явилась у 17-му столітті. За переказами, у перших жителів присілка був слуга, дезертир з армії, якого звали Ворохта. Він був дуже здібним, і до нього часто зверталися за порадами, приказуючи «іду до Ворохти». Звідсіля й пішла в народі назва нового гірського поселення - Ворохта.
Перша по курсу - пам'ятка гуцульської дерев'яної архітектури зразка 1615 р. - Церква Різдва Богородиці. Цю церкву було перевезено з села Яблуниці у 1780 року. Кажуть, що збудована вона без єдиного гвіздка.
У 1924 на пагорбі біля будинку культури почалося будівництво церкви Петра і Павла. Згодом, з церкви Різдва Богородиці все, разом з дзвіницею та церковним музеєм перенесли сюди.
Арочні залізничні мости (віадуки), зведені полоненими італійцями в 1895 році. Всього у Ворохті чотири старовинних моста. Такі собі архітектурні пейзажні домінанти…
Один із віадуків входить до низки найдовших кам'яних мостів Європи (130 м), а найширший його проліт має довжину 65 метрів.
За легендою, при будівництві моста до скріплюючого розчину додавали курячи яйця, може саме тому цей віадук досі експлуатується?
Схід сонця спостерігаю, лежачи у ліжку – у віконце )) Після нетривалої внутрішньої боротьби ледаря і фотографа у мені, переміг фотограф і організму довелось сповзати з ліжка )) Гуляю. Милуюсь. Насолоджуюсь. Захоплююсь…
Знайомлюсь з місцевими пташками, вони навіть підлітають роздивитись нове обличчя поближче ))
При форсування річки заодно і вимила кросівки - мораль, не ігноруйте місток через річку, навіть якщо він розташований задалеко ))
Сьогодні вільний туристичний день. Для бажаючих пропонують факультативні екскурсії, а я після сніданку і отримання офіційного диплома за підкорення Говерли, вирушаю на прогулянку Ворохтою.
Ворохта - селище міського типу Івано-Франківській області, розташоване на висоті 850 метрів над рівнем моря, на річці Прут. Засноване у 1568 році Василем Янюком, який разом зі своєю худобою покинув рідне село Космач і оселився на місці майбутньої Ворохти.
За легендою назва селища з'явилась у 17-му столітті. За переказами, у перших жителів присілка був слуга, дезертир з армії, якого звали Ворохта. Він був дуже здібним, і до нього часто зверталися за порадами, приказуючи «іду до Ворохти». Звідсіля й пішла в народі назва нового гірського поселення - Ворохта.
Перша по курсу - пам'ятка гуцульської дерев'яної архітектури зразка 1615 р. - Церква Різдва Богородиці. Цю церкву було перевезено з села Яблуниці у 1780 року. Кажуть, що збудована вона без єдиного гвіздка.
У 1924 на пагорбі біля будинку культури почалося будівництво церкви Петра і Павла. Згодом, з церкви Різдва Богородиці все, разом з дзвіницею та церковним музеєм перенесли сюди.
Арочні залізничні мости (віадуки), зведені полоненими італійцями в 1895 році. Всього у Ворохті чотири старовинних моста. Такі собі архітектурні пейзажні домінанти…
Один із віадуків входить до низки найдовших кам'яних мостів Європи (130 м), а найширший його проліт має довжину 65 метрів.
За легендою, при будівництві моста до скріплюючого розчину додавали курячи яйця, може саме тому цей віадук досі експлуатується?
Прут у всій красі
Замальовки по дорозі
Транспорт у Ворохті на любий смак ))
Або можна покататися на канатній дорозі… Правда, це ще той атракціон – застрибнути у крісло по команді «старшОго», а потім так же легко і невимушено виплигнути з крісла на землю по команді «Стрибай управо!» ))
Краєвиди
«І де була ця канатка вчора, на Говерлі?», - питають мене ноги )))
Драма у трьох діях. Дія перша – козлик не може дотягнутися і поласувати молодої зеленню
Дія друга – пошук кого призначити винуватцем невдачі
Дія третя – «крайнього» знайдено!
Повертаюсь до готелю. Ситний смачний обід і виїжджаємо до Франківська з короткою зупинкою у Яремче на сувенірному ринку та водоспаді Пробій.
Зацініть почуття гумору місцевих «шаурмістів» ))
Пробій - каскадний водоспад на річці Прут. Один з найповноводніших водоспадів Карпат. Висота падіння води 8 м, кут нахилу - майже 45 градусів. Назву отримав через те, що задля сплавляння лісу водопад підривали, намагаючись зменшити його висоту. Але щось з розрахунками не склалось і, не дивлячись на підрив, ліс на цій ділянці так і не змогли сплавляти.
Івано-Франківськ. Насолоджуюсь прогулянкою вечірнім містом…
Франківськ, до побачення! Дякую тобі за справжню гостинність і найсмачніше морозиво ))
Замальовки по дорозі
Транспорт у Ворохті на любий смак ))
Або можна покататися на канатній дорозі… Правда, це ще той атракціон – застрибнути у крісло по команді «старшОго», а потім так же легко і невимушено виплигнути з крісла на землю по команді «Стрибай управо!» ))
Краєвиди
«І де була ця канатка вчора, на Говерлі?», - питають мене ноги )))
Драма у трьох діях. Дія перша – козлик не може дотягнутися і поласувати молодої зеленню
Дія друга – пошук кого призначити винуватцем невдачі
Дія третя – «крайнього» знайдено!
Повертаюсь до готелю. Ситний смачний обід і виїжджаємо до Франківська з короткою зупинкою у Яремче на сувенірному ринку та водоспаді Пробій.
Зацініть почуття гумору місцевих «шаурмістів» ))
Пробій - каскадний водоспад на річці Прут. Один з найповноводніших водоспадів Карпат. Висота падіння води 8 м, кут нахилу - майже 45 градусів. Назву отримав через те, що задля сплавляння лісу водопад підривали, намагаючись зменшити його висоту. Але щось з розрахунками не склалось і, не дивлячись на підрив, ліс на цій ділянці так і не змогли сплавляти.
Івано-Франківськ. Насолоджуюсь прогулянкою вечірнім містом…
Франківськ, до побачення! Дякую тобі за справжню гостинність і найсмачніше морозиво ))
День 5. Машина часу в Пирогові
Київ. За планом Національний музей народної архітектури та побуту України в Пирогові. Сайт http://www.pyrohiv.com.ua/ua/
Музей просто неба, архітектурно-ландшафтний комплекс усіх історико-етнографічних регіонів України. Територія дуже велика – майже 130 га. Це найбільший скансен Європи, заснований 6 лютого 1969 року.
Вивчаємо карту і починаємо планомірний обхід території (ну, на скільки вистачить сил та наснаги)))
Писанки по дорозі
Село 60-70 рр. Прогулянка нагадувала стару пісеньку …Пройду по Абрикосовой, Сверну на Виноградную, И на Тенистой улице Я постою в тени… Тільки в нашому випадку, пройдусь по Дніпропетровщині, зверну на Тернопільщину… ))
Донецька область
Кіровоградська область
Вінницька область
Карпати
Сумська область
Волинська область
Київ. За планом Національний музей народної архітектури та побуту України в Пирогові. Сайт http://www.pyrohiv.com.ua/ua/
Музей просто неба, архітектурно-ландшафтний комплекс усіх історико-етнографічних регіонів України. Територія дуже велика – майже 130 га. Це найбільший скансен Європи, заснований 6 лютого 1969 року.
Вивчаємо карту і починаємо планомірний обхід території (ну, на скільки вистачить сил та наснаги)))
Писанки по дорозі
Село 60-70 рр. Прогулянка нагадувала стару пісеньку …Пройду по Абрикосовой, Сверну на Виноградную, И на Тенистой улице Я постою в тени… Тільки в нашому випадку, пройдусь по Дніпропетровщині, зверну на Тернопільщину… ))
Донецька область
Кіровоградська область
Вінницька область
Карпати
Сумська область
Волинська область
Південь України
Живий експонат ))
Селянська хата була досить змістовним знаком, що виконував естетичну та навіть магічну функції. Зручність місця для будинку та підходів до нього свідчили про шанування господарем народних знань. Чисто підведені призьба, стіни, вікна засвідчували те ж саме і про господиню. Наявність намальованих знаків, червоних квітів чи пташок на хвіртці, воротах або над вікнами промовляла про те, що у даній оселі є на виданні дівка чи парубок.
Надніпрянщина.
Школа
Найвищих злетів українська дерев'яна архітектура досягла в церковному будівництві, оскільки храм був не лише осередком духовного спілкування людини з Богом, але й центром громадського життя.
Вітряки
Поділля
Полісся
Цікавий варіант хреста на Церкві
Декоративно-художнє оздоблення хати було досить різноманітним у різних районах України. Так, якщо засоби зовнішнього оздоблення зрубних поліських жител обмежувалися частковою побілкою або обмазкою глиною, до того ж лише житлової частини хати, то у крайніх північно-західних районах зруб залишався небіленим або підбілювалася тільки частина стін навколо вікон. У житло лісостепових та степових районів окрім традиційної обмазки глиною та побілки, широкого вжитку набули підводка кольоровими глинами та декоративний поліхромний розпис.
Слобожанщина
Пасіка з вуликів-колод
Зголодніли? Тоді вам на Співоче поле… І смачного!
Солнышко припекает. Народ гуляет, фотографируется, устраивает пикнички, отдыхает… Лениво-благодушное настроение оказывается очень заразно… Ну, тут главное свой поезд не проспать ))
Собственно всё. Спасибо всем, кто одолел до конца это скопище букв, смену языков и набор картинок ))
[align=right]Трудно людей в одно истолочь,
Собой кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет, мы не знаем украинской ночи.
/Владимир Маяковский/
[/align]
Живий експонат ))
Селянська хата була досить змістовним знаком, що виконував естетичну та навіть магічну функції. Зручність місця для будинку та підходів до нього свідчили про шанування господарем народних знань. Чисто підведені призьба, стіни, вікна засвідчували те ж саме і про господиню. Наявність намальованих знаків, червоних квітів чи пташок на хвіртці, воротах або над вікнами промовляла про те, що у даній оселі є на виданні дівка чи парубок.
Надніпрянщина.
Школа
Найвищих злетів українська дерев'яна архітектура досягла в церковному будівництві, оскільки храм був не лише осередком духовного спілкування людини з Богом, але й центром громадського життя.
Вітряки
Поділля
Полісся
Цікавий варіант хреста на Церкві
Декоративно-художнє оздоблення хати було досить різноманітним у різних районах України. Так, якщо засоби зовнішнього оздоблення зрубних поліських жител обмежувалися частковою побілкою або обмазкою глиною, до того ж лише житлової частини хати, то у крайніх північно-західних районах зруб залишався небіленим або підбілювалася тільки частина стін навколо вікон. У житло лісостепових та степових районів окрім традиційної обмазки глиною та побілки, широкого вжитку набули підводка кольоровими глинами та декоративний поліхромний розпис.
Слобожанщина
Пасіка з вуликів-колод
Зголодніли? Тоді вам на Співоче поле… І смачного!
Солнышко припекает. Народ гуляет, фотографируется, устраивает пикнички, отдыхает… Лениво-благодушное настроение оказывается очень заразно… Ну, тут главное свой поезд не проспать ))
Собственно всё. Спасибо всем, кто одолел до конца это скопище букв, смену языков и набор картинок ))
[align=right]Трудно людей в одно истолочь,
Собой кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет, мы не знаем украинской ночи.
/Владимир Маяковский/
[/align]
Замечательный репортаж! Великолепные фотографии!
Заглянула на форум на минутку и... не заметила как время пролетело...
Заглянула на форум на минутку и... не заметила как время пролетело...
Polina_Sumy, очень понравилось как Вы снимаете падающую воду в фонтанах (фото, где сквозь поток воды видна девочка - шедевр!). Спасибо за доставленное эстетическое удовольствие! :)
Полина, фотографии отпад!!!
Буду пересматривать и пересматривать.
В Ивано-Франковске не была, но он мне очень понравился на ваших фото. Я б хотела жить в таом небольшом, уютном городе.
Днепропетровск тоже не оминул шедевр архитектуры, когда смотрела на фото прям не верила глазам своим:)))
Горсовет
Ну, а подъем - тут просто без слов! Красота!
Буду пересматривать и пересматривать.
В Ивано-Франковске не была, но он мне очень понравился на ваших фото. Я б хотела жить в таом небольшом, уютном городе.
Днепропетровск тоже не оминул шедевр архитектуры, когда смотрела на фото прям не верила глазам своим:)))
Горсовет
Ну, а подъем - тут просто без слов! Красота!
Полина, фото отпад!
Буду пересматривать и пересматривать!
Ивано-Франковск очень понравился на ваших фото. Хочу жить в таком небольшом, уютном городе.
Говерла без слов! Красота!
Буду пересматривать и пересматривать!
Ивано-Франковск очень понравился на ваших фото. Хочу жить в таком небольшом, уютном городе.
Говерла без слов! Красота!
Ну, это у меня как обычно - глючило добавление сообщений)))
Очень увлекательно и потрясающе!!! Огромное спасибо за такой подробный "виртуальный тур"! :)) А также за цветные и черно-белые фотографии.
Огромное спасибо за рассказ. Как всегда, талантливо. А главное – передана совершенно особенная атмосфера. Не оторваться.
Як завжди, Polina_Sumy, читаючи Вас, шкодуєш тільки про одне: чому ТАК ШВИДКО ВСЕ ЗАКІНЧИЛОСЬ? Чудова подорож, прекрасні фото, і як же ж гарно написано! Ви таки "бендерівка" - досі не уявляла собі, що на Сумщині так добре володіють мовою. Пишаюсь тим, що серед користувачі та дописувачів "ТурПравды" є настільки талановиті люди, як Ви! То ж гарних Вам нових подорожей, свіжих вражень, а нам - Ваших репортажів про них. Дякую за задоволення читати й розглядати!
З великою повагою, staruha_izergil
З великою повагою, staruha_izergil
Написать сообщение
Войти
Разделы
- Все разделы 43.4K
- Форумы для туристов 42.8K
- Горящие Туры 10
- Страны, курорты, отели 2.8K
- Экскурсионные туры 1.8K
- Самостоятельный туризм 25
- Лоукостеры и другие авиакомпании 27
- Автобусные перевозчики 10
- Турфирмы 554
- Поиск попутчика 22.7K
- Визы и загранпаспорта 864
- Предложения турфирм 9.1K
- Аренда жилья для отдыха 4K
- Общий 375
- Форумы по интересам 35
- Горные лыжи 35
- Для турфирм 409
- Для профессионалов турбизнеса 409
- О наших проектах 242
- Отзывы и предложения 241
Мавка
Буратинка выглядывает из-за машин (нос спёрли?)
Общежитие белых ворон
Мать и дитя (есть версия, что эта скульптура посвящена матерям – одиночкам)
У 2003-му році "Їжачок в тумані" був визнаний кращим мультфільмом всіх часів і народів за результатами опитування 140 кінокритиків і мультиплікаторів різних країн. А у січні 2009 року в Києві було встановлено пам'ятник Їжачкові. Скретуцький: «За задумом він дивиться на пам'ятник Героям-захисникам кордонів України. І ось, я придумав так, що це його конячка в тумані. Тобто «Їжачка» можна розглядати і як самостійну скульптуру, і як додаток до цього «жаху» в сідлі"
Балерина. Спочатку замислювалася скульптура-сірник, але на вже встановленому стволі з'явилася записка з проханням присвятити пам'ятник справжній балерині, що живе неподалік. Саме так і народилася невагома балерина.
Інсталяція в стилі поп-арт
Помните героев мультфильма с легендарной фразой «Щас спою…»? За задумом скульптора Володимира Зайця герої стрічки "Жив був пес» сидять навпроти вегетаріанського ресторану, сподіваючись покуштувати шматочок м'яса.
Из любимого в детской серии – «улыбашка» ))
Влюблённые зебры
И пустынная площадка в ожидании детворы...
А дальше «Первый украинский парк современной скульптуры». Владимир Кузнецов «Как дома»
Лилия Пустовит «Ковер»
Сергей Данчинов «Очки для чтения»
Алексей Владимиров «Мастер и Маргарита»
Артемий Лебедев «Знак»
Андре Тан «Баланс»
Назар Билык «Дождь» (ой, как в тему настоящего момента скульптура))))
На первом плане работа Зинаиды Лихачевой «Сакральный Hi-Tech», силуэты на втором плане – Александр Лидаговский «Река-любовь»
Кто будет гулять в хорошую погоду, там же спрятались ещё две скульптурных группы - «Арбуз» от Константина Скретуцкого и «Рубик» от Михаила Вертуозова
Лилия Литковская «Руки»
Жанна Кадырова «Форма света»
[i]Алексей Залевский «Крыша»
[i]Ольга Громова «Ткань»
[i]Александр Алексеев «Радуга» [/i][/i][/i](о как, жизнерадостно автор к процессу подошёл)))
Продолжение детской «пейзажной» серии – мышки, птички и прочие радости))
[i]
Верхня частина Андріївського узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв'язував Старий Київ із Подолом. Існує легенда, відповідно до якої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли Святий Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївській церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобережжя.
Памятник Проне Прокоповне и Голохвастову возведен в 1999 году. Спасибо скульпторам Щуру и Сивко за 100% подниматель настроения! Смотришь на героев и улыбка сама появляется на лице )) Поскольку практически весь памятник блестит от усердия любителей «потереть и загадать», записываем инструкцию – кому чего тереть надо ))) Чтобы в личной жизни все складывалось хорошо, мужчина должен подержаться за перстень на мизинце правой руки Прони, а женщина - за рога жука на фраке Голохвастова.
Господин Голохвастов под дождём выглядит как-то пронзительно-печально...
И такой же задумчивый и закрытый Михаил Булгаков у собственного музея. Експозиція музею побудована на поєднанні двох світів у просторі однієї квартири: світу реального, біографічного, пов'язаного з родиною Булгакових і світу вигаданого, літературного, пов'язаного з романом Булгакова «Біла гвардія». Сайт http://bulgakov.org.ua/
Сама задумка музея ооооочень понравилась. Белый цвет во внутреннем оформлении - как фон, как декорация, как фантазия на тему, как это могло быть… И реальные вещи из мира Булгакова. Кабинет, гостиная, комнаты… Атмосферно. Очень.
А вот что оооочень НЕ понравилось - работники музея. Я понимаю, у них отключили свет, они собрались расходиться пораньше, а тут бац! – нежданчик - турЫст. В общем, у меня была самая короткая экскурсия в моей жизни в режиме «бегом-бегом» за 30 гривен (за право съемки надо доплачивать ещё 30 гривен). Жаль, что у них на сайте нельзя писать отзывы и предложения. Ибо патриотизм, это не табличка у дверей, которая сообщает о том, что они как бэ патриоты. Патриотизм – это делать свою работу так, чтобы за неё не было стыдно… Если не им, то хотя бы тем, кто потребляет результат их труда.
Сам музей настоятельно рекомендую к посещению. Главное, чтобы с экскурсионным сопровождением вам повезло больше чем мне )) Я в следующее посещение Киева тоже обязательно схожу в музей – ну, доругаться же надо )))
А я гуляю (читай «мокну»))) дальше, в направлении Арки дружбы народов…
Пам’ятник жабі встановлено біля Музею води в Хрещатому парку. Автор скульптури Олег Пінчук жабу асоціює виключно з багатством, а ніяк не з заздрістю. Саме тому пам’ятник наділили майже чарівними якостями. Жаба має свій секрет: вся ця багатотонна конструкція – це скарбничка, куди можна кидати гроші. Для цього в тілі жаби пророблені спеціальні щілини – під язиком і під очима. Більш того, вона влаштована так, що коли вага кинутих всередину грошей перевищить задану межу, спрацює механізм і щасливчику під ноги вивалиться цілий скарб. Автори проекту вважають, що в ківш влізе 8,5 млн. гривень…
Водно-інформаційний центр або Музей води. Споруди Центру - водонапірні башти та резервуари, побудовані більш 130 років тому. Сайт http://www.aqua-kiev.info/
Не, мне на сегодня воды уже более чем достаточно, мне бы солнышкааааа )) Поэтому просто беру Музей на заметку, для будущих посещений Киева.
Пам'ятник закоханим ліхтарям. Як вважає автор скульптури Володимир Білоконь, призначивши побачення саме в цьому місці, закохані можуть бути впевнені, що їхні почуття ніколи не охолонуть.
Есть в жизни моменты, когда очень остро и очень быстро осознаешь суть известного китайского проклятья «Чтоб ты жил в век перемен…» История, о которой так спокойно читать, когда это твоё прошлое… История, которая болит, когда это твоё проживаемое настоящее… История, которая тебе ещё не ведома, когда в ней строится твоё будущее…
Не останню роль у тому, що ця споруда набула величезної популярності і визнання, відіграли і легенди, які від самого початку овивали будинок. Найпоширенішою серед них є легенда, за якою донька архітектора втопилася у Дніпрі чи то через нещасне кохання, чи з якихось інших причин. Зрештою, схиблений від горя батько побудував на честь доньки будинок, убранство якого символізувало б підводне царство. Біографи ж Городецького встановили, що донька Олена під час будівництва була жива й здорова.
Також існує легенда, що перед тим як покинути будинок, Городецький наклав на нього прокляття. Нібито всі мешканці особняка будуть нещасливі, і лише нащадки Городецького зможуть безперешкодно уживатися з химерами. Прихильники цієї версії вказують на те, що контори, які володіли тут приміщеннями або орендували їх, банкрутували — їх фонди таємничо зникали, організації розформовувалися.
Поряд з театром імені Франка встановлені скульптури видатним акторам, чий життєвий шлях був пов’язаний з театром. Гнат Юра в ролі Швейка.
Микола Яковченко. Сучасники його називали найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних. На зйомках одного з фільмів Яковченко спробував накласти собі на обличчя грим. Режисер на це відповів: «Миколо, таку морду, як у тебе, Бог дає один раз в сто років, та й то на Великдень. Не псуй!».
Пам'ятник літературному персонажу Паніковському. Споруджений на тому місці, де за текстом роману, він працював, вдаючи з себе сліпого та ошукуючи довірливих перехожих. Ліва нога Паніковського норовить наступити на монету, а на підошві черевика розташоване зображення дулі, яке можна побачити за допомогою дзеркальця ))
Грифон. Вариант женский пышногрудый )))
Ну, а дальше почти по классике – чемодан, вокзал… Ивано-Франковск ))
Франківськ зустрічає похмурою та прохолодною погодою. Позитив вбачаю в тому, що хоча б на голову нічого не капає (привіт Києву!)))
Технічна інформація. Користувалась послугами готелю «Франц» http://hotel-franz.com.ua/ua/ . Не знаю як там у них з кількістю зірок, але готель чудовий! Розташований фактично на Ринковій площі, центріше нікуди. Обслуговування, сам номер – все на рівні. Єдине, що треба мати на увазі – ліфта в готелі немає, тому якщо ваша валізка завелика – будите тягнути її сходами самостійно ))
Івано-Франківськ (він же Станиславів, він же Станіслав). Утворився на місці двох сіл — Заболоття та Княгинина. Дата заснування міста точно не визначена, проте достеменно відомо, що 1662 року Станиславів отримав магдебурзьке право. Цей рік і вважають офіційною датою заснування міста.
У 1662 р. польський гетьман Потоцький, заснував фортецю Станіславів для захисту від турків і татар. Тут проживало багато поляків і вірмен, які внесли свій внесок у розвиток економіки міста та його культурне різноманіття.
У 1772 р. Станіславів потрапив під владу Австрії, з 1867 р. - Австро-Угорщини. Майже всі укріплення були знесені, на місці валів прокладені вулиці, місто почало швидко розширюватися. До цих пір в архітектурі старої частини домінує стиль ренесансу.
Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 році було створено Західно-Українську Народну Республіку. Станиславів протягом січня-травня 1919 року був її тимчасовою столицею.
9 листопада 1962 року з нагоди 300-річчя місто було перейменовано у Івано-Франківськ на честь письменника Івана Франка. Іншою назвою на яке претендувало місто в 1945 році був Сталінокарпатськ, але місцевої інтелігенції вдалося переконати партійне керівництво не робити цього.
Все, з історичним екскурсом закінчено, можна просто гуляти і насолоджуватись містом.
А так інсталяція виглядає зблизька (чудова ідея!)
Вали. Для того, щоб замок Потоцьких був вище інших міських укріплень, були насипані штучні вали з двома бастіонами. Сьогодні це невеликий парк, в якому встановлений монумент "Вознесіння", центральним елементом якого є скульптура Ісуса Христа.
Палац-замок Потоцьких. Добре збереглася тільки парадна палацова огорожа, що відділяла замок від міста, з в'їзними воротами, прикрашеними лицарськими символами. Сам Замок або те, що від нього залишилось чекає реставрації та обіцяного створення музейно-виставкового комплексу.
Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії. Будівля в стилі бароко за проектом архітектора Ф. Корассіні. Костел будувався як усипальниця Потоцьких. У радянські часи костел був закритий, і в ньому розмістилися експозиції Художнього музею.
Арка на честь 350-річчя надання місту магдебурзького права.
Великоднє сонечко. Робота учасників міжнародного фестивалю «Свято ковалів», 2007 р.
Частина оборонної стіни з бастіоном - все, що залишилося від стародавніх міських укріплень фортеці Станіславів в сучасному Івано-Франківську. Зараз в казематах відреставрованого бастіону розташована галерея "Бастіон" - комплекс з терасою для прогулянок і сувенірними лавками. Постійно діє виставка скульптур, картин і фотографій
У 1763 році новий костел був побудований. Він став зразком австро-баварської школи бароко - чітка композиція, пропорційність, строгий порядок і стриманість пластичної обробки стін. Характерно, що дві вежі, які вінчають головний фасад, запозичені за формою з гуцульського дерев'яного зодчества.
Наприкінці XX століття ніші собору були прикрашені скульптурами княгині Ольги та князя Володимира Великого, який був Первосвятителем Київської Русі.
На будинку поряд розташовано символічний знак на честь Хрещення Русі.
Поруч з Собором знаходиться фонтан зі Статуєю Пресвятої Діви Марії.
Колишній Монастир єзуїтів з колегіумом зараз займає медінститут
Однією з головних історичних пам'яток Івано-Франківська є міська Ратуша, розташована, як водиться, в самому центрі міста на Ринковій площі. Це п’ятий варіант Ратуші, споруджений в 1935 році за проектом архітектора Треля. Споруда має хрестоподібне підставу і піднімається у висоту майже на п'ятдесят метрів. Ця ратуша тільки номінально носить звання міський магістратури, так як міська рада в ній ніколи не засідала. Сьогодні тут розташовані експозиції краєзнавчого музею.
Витвори ковалів на Ринковій площі (знайдете живу пташку?)))
Тут же, на площі, присвята містам побратимам Франківська
Пам’ятний знак Церкві Святого Воскресіння
У роки радянської влади церкву закрили, і в 1970 році будівлю віддали музею історії релігії та атеїзму. З 1990 року храм перейшов до Української автокефальної православної церкви.
Цікаво, а якесь місто в Україні минула доля цього архітектурного «чуда»? )) У мене дежавю, в Сумах «Білий дім» такий самісінький…
Перед будівлею Івано-Франківської ОДА – пам’ятник на честь возз'єднання Західної України з Радянською.
Реформаторська синагога була побудована з ініціативи членів суспільства "Громадський прогрес". Перший камінь був закладений в 1895 р., будівництво тривало чотири роки. Будівля виконана в мавританському стилі з елементами ренесансу. У 1990-х рр.. частина приміщень повернули міської іудейській громаді.
Поруч у 2003 р. встановлено пам'ятник на місці страти 27 українських патріотів, членів ОУН, розстріляних німцями в 1943 р.
Подарунок від Гільдії Бельгійських ковалів місту
Архітектура міста
Будинок обласного управління ощадбанку. У 1884 р. відчинив двері новий будинок міської ощадної каси, або як тоді називали "каси ощадності". На момент побудови ця споруда була однією з найбільш імпозантних у місті, за розмірами та архітектурним вирішенням вона поступалась хіба лише ратуші, вокзалу та реальній школі. І дотепер тут знаходиться обласне управління Ощадбанку.
Стометрівка або просто Сотня. Пішохідна частина вулиці Незалежності - від Вічевого майдану до вулиці Франка. Її реальна довжина - близько півкілометра. До початку 20-го сторіччя це була головна і найбільш жвава вулиця міста. Тут будувалися найдорожчі будинки, відкривалися кращі готелі і магазини. Тепер це найпопулярніша прогулянкова зона міста.
Фонтан всередині якого можна прогулятися ))
Коване триметрове металеве «Дерево Щастя» — подарунок учасників щорічного «Свята ковалів» до Дня міста. На його гілках — сотні «кованих подарунків»: тут і дитяча гойдалка, і жар-птиці, і дивовижні квіти. Встановлена вона на місці, де кілька разів не приживалося живе дерево.
І ще один подарунок від ковалів – «Букет майстрів»
Будинки на Сотні
Вразила кількість книгарень у місті.
Знаю, що не можна нічого порівнювати, але постійно і настирливо просилась аналогія з рідним містом. Тим паче, що обидва - обласні центри з приблизно однаковою кількістю мешканців, кожен з власною «Стометрівкою», Альтанкою, озером та центральним парком )) І при всьому тому, такі не схожі між собою. Енергія тут інша. Зовсім. Повністю. Рівень внутрішньої культури вищий у них. Сумчани, нам є на кого рівнятись ))
Прогулянка це добре, але де сонце? Літо на дворі, а я свої кості нагріти не можу )) Око виловлює вивіску на будинку…
О, мені туди! Я ж, як «потомственная» бандерівка, ще до Батька Бандери не сходила привітатись )) Пам'ятник Степану Бандері в Івано-Франківську був урочисто відкритий 1 січня 2009 року. Його автор львівський художник Микола Посікіра.
І що ви думаєте? Небо почало розвиднятись. Виглянуло сонечко! Можна куртку знімати ))) Коротше, на замітку наступним мандрівникам до Івана-Франківська, спочатку до Батька Степана – привітатись, а потім гуляти містом! Благословення хорошою погодою буде забезпечене! )))
«Чи побіди довго ждати?
Ждати довго!» То й не жди ж!
Нині вчися побіждати,
Завтра певно побідиш…
/Іван Якович Франко/
Різнобарвний готель «Надія»
Станіславське море. З'явилося в 1955 р., коли відкрили шлюзи на річці Бистриця-Солотвинська. Тепер міське озеро - одна з основних зон відпочинку Івано-Франківська.
Найромантичніше місце - місток, що веде на "Острів любові".
Парк культури і відпочинку ім. Т. Шевченка. Відкрито в 1946 р. на території маєтку барона Ромашкана. Навколо маєтку на площі 22 га була діброва, в якій колись любили полювати Потоцькі. Наприкінці 19-го століття територію почали окультурювати, проклали алеї, згодом викопали ряд каскадних ставків.
Зліва франківська Альтанка з джерелом.
Ностальгічні атракціони…
В Сумах теж відпочивають у парку… Але, нажаль, не з шахами…
Повертаюсь до центральної частини міста
Пластунам, що не зламали своїх присяг
Пам'ятник в честь столиці ЗУНР. Монумент встановлений перед Будинком правосуддя, де в 1919 році знаходився секретаріат ЗУНРу.
Пам’ять заради майбутнього… Зачепило…
Імпровізований концерт
Не знаю, хто як, а я можу безкінечно дивитись на вечірнє сонце… Дивитись як воно трохи ліниво сповзає за лінію горизонту… Дивитись і дякувати за пройдешній день… Дивитись і сподіватися на нове щасливе завтра…
[align=right]Лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал
/В.В.Высоцкий/
[/align]В моїй самостійній програмі подорожі починається організована групова частина. Зустрілись з іншими туристами, автобус, дорога, Ворохта, поселення, сніданок та збори до марш-кидка на Говерлу.
Готель http://www.vorohta.com.ua/summer/noviy-korpus/. Дуже сподобалось. Ні, навіть дуже-дуже! Кілька світлин корпусу та навколишньої краси...
З собою видають сух. пайок (у складі – вода, яблуко, два бутерброди і огірок) – як цей пайок добре на вершині пішов! ))) Далі інструктаж по техніці безпеки під час підйому, збір 20 грн. за в’їзд на територію Карпатського Національного Парка, посадка в автобус і дорога до турбази «Заросляк», з якою і починається один з найпопулярніших маршрутів сходження на Говерлу.
Говерла (від угор. «снігова вершина») — найвища вершина Українських Карпат і найвища точка України, висота 2061 м. Розташована в гірському масиві Чорногора, на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей.
Стосовно назви гори є версія, що первісно гора звалася ГовИрла, але коли австрійці перемальовували карти, то допустили помилку і гора стала називатися ГовЕрла.
Звісно, є і свої легенди про гору. Одна з них про простого пастуха Прута і дочку царя гір - Говерлу, які полюбили один одного. Але батько Говерли, щоб покарати дочку за таке мезальянсне кохання, перетворив її в гору. Тоді юнак, щоб завжди бути поруч з коханою, став річкою, що бере свій початок на схилі Говерли.
Але перейду від лірики до суворої практики ))
Технічна інформація:
[list]
Ага, спеціалісти ще рекомендують ….чтобы восхождения не казалось вам трудным - рекомендуем перед поездкой заняться физкультурой: побегать, походить в спортзал, каждый день делать утреннюю гимнастику… Але в моєму випадку спроби регулярно займатися фізкультурою закінчуються як в тому анекдоті …Решила по утрам качать пресс! Встала в шесть утра, легла на пол... Проснулась - одиннадцать! )))
Все, вступ закінчено. Нам на Говерлу!
Підіймалось в складі групи 24 чоловіки (забігаючи наперед – дійшли всі). Не знаю за якими ознаками, можливо за нашим нетерпінням перед підйомом та загальним ентузіазмом, гід обирає маршрут «Стрімкий».