І знову я відвідала Червону Калину в кінці жовтня на початку листопада 2016 року. Якраз гарна пора, коли вже включене опалення, скрізь тепло. Лікування пройшло за планом. Мед. персонал уважний, ввічливий, якісно надає процедури. Ніде ніяких черг. Увесь склад пацієнтів можна побачити тільки в їдальні. Цим скористався й головний лікар Сивий М. Ю., підійшовши одного разу до кожного столу перед обідом і запитавши про стан справ. Крім цього, Сивий М.Ю. проводить щотижня зустрічі в актовій залі. Отже, головний лікар доступний кожному. Дякуючи його постійному піклуванню, в санаторіїї гарний порядок.
Пам"ятаючи мудрі слова "Медицина лікує, а природа зцілює" я намагалася між процедурами обов"язково хоч зранку, хоч після обіду чи полуденку обов"язково вийти на вулицю в лісопарк. Шуміли верховіття могутніх сосен, милували око золоті берізки, шуміли хвилі на озері, аж піна збилася біля берегу на пляжі, начебто на морі. Вдихаєш на повні груди, а повітря начебто немає, таке воно чисте та прозоре. Після дощів з"явилися гриби. Хіба ж не підеш пошукати їх? Навіть додому повезли заморожені.
Після вихідних з цікавими екскурсіями з"явилося більше друзів, з якими потім ходили в кафе на каву та морозиво, в шашличну Колиба доїдати свій сухий пайок (харчів нам у Львів видали стільки, що ми за три дні ледве впоралися з ними). Від екскурсій ми отримали величезну насолоду. Водій Володимир Леонідович, як справжній екскурсовод, супроводжував поїздки професійними розповідями. Незважаючи на те, що в Луцьку я була вже другий раз, мені все одно все було цікаво. Після дегустації питних медів ми придбали різноманітні апіпродукти і Луцький сувенірний медовий пряник. Варто відмітити, що цей великий пряник дуже смачний і є дуже гарним гостинцем внукам додому та й собі. У кафе Золотий дукат пані Жанна, власниця, не тільки пригостила нас запашною кавою з розалінками та іншими смаколиками, а ще й розповіла багато цікавого про каву та історію. На жаль, усіх вражень не опишеш, треба самому побувати в Луцьку. Зауважу, що за моїм столиком у санаторії сиділи люди якраз із Луцька, і вони із великою цікавістю слухали за вечерею мої відгуки про екскурсію до їхнього міста (гуляли ми від обіду до вечері, бо Луцьк дуже близько). Вони й самі ще не були в Медовій хаті, не їли медових пряників і не були в кафе Золотий дукат.
Поїздка до Львова також наситила нас неповторними враженнями. Начебто далека дорога по чудовій трасі Київ-Чоп промайнула зовсім непомітно. Через 2 години шляху була зупинка на комфортній заправці: гаряча кава, відпочинок. Ще через 2 години перед самісіньким Львовом теж на заправці у просторому кафе відбувся наш щедрий сніданок сухим пайком (буженина, биточки, запечені гомілки, яйця, сир, сало, огірки, яблука, мінеральна вода).
Далі оглядали центр славного міста з дуже колоритним екскурсоводом Яковом (3год.). Ми почули й побачили стільки цікавого, що просто переповнилися інформацією! Деякі перли прийшлося навіть занотовувати. Як вам "Борщ без м"яса, то є зупа, хлоп без вусів, то є дупа", "Все те діялося за небіжки комуни", "Зайти до пана Єдьо, значить, в туалет". Потім ще 3 години ми самостійно ходили по Львову: побачили копальню кави, купили сувеніри, цукерки, випили кави із смачнющими равликами (американо 13 грн, підказав Яків кав"ярню, де дешевше і якісно). Навіть встигли на 50% знижку на шоколад (з 14.00 до 14.15). Плитка 46 грн за 23 грн - продавали прямо на вулиці біля майстерні шоколаду. Черга величезна, але рухається швидко! Наостанок ще й оглянули оперний театр за 20 грн. А от в знамениту Криївку і жидівську кнайпу не попали: доведеться ще їхати до Львова.
На зворотньому шляху треба було пообідати, але ми були ситі і безмежно задоволені, тому через 2 год. тільки перепочили, туалет, а далі смачно дрімали до самого санаторію. Повернулися ми о 20 год, повечеряли своєю їжею, ще й залишилося чимало. Отже, екскурсія до Львова - одне задоволення!
Щоб більше людей із Червоної Калини могли отримати такий позитивний заряд від поїздок в доповнення до лікувальних процедур, треба мати кращого організатора, який би все це весело рекламував. Люди бояться їхати у Львів, бо думають, що дуже важка дорога, що мало чого побачать. Можливо моя розповідь надихне багатьох.
Щоб заощадити кошти на духовні потреби, можна поселитися в номері з виглядом на ліс, а не на озеро.
А ще в санаторії добре лікують зуби. Я зайшла на консультацію, а вийшла з трьома фотополімерними пломбами значно дешевшими, ніж у Києві. Як той ревізор, я рекомендую санаторій Червона Калина!
I znowu odwiedził em Chervona Kalina na przeł omie paź dziernika i listopada 2016 roku. To dobry czas, gdy ogrzewanie jest już wł ą czone, wszę dzie jest ciepł o. Leczenie przebiegł o zgodnie z planem. Mió d. personel jest uważ ny, uprzejmy, zapewnia procedury jakoś ci. Nigdzie nie ma kolejek. Cał ą kompozycję pacjentó w moż na zobaczyć tylko w jadalni. Wykorzystał to naczelny lekarz M. Yu Gray, któ ry kiedyś przed obiadem podszedł do stoł u ze skó rą i zapytał o stan rzeczy. Ponadto Siviy M. Yu bę dzie odbywać cotygodniowe spotkania w auli. Dlatego naczelny lekarz jest dostę pny dla każ dego. Dzię ki jego stał ej opiece sanatorium jest w dobrym stanie.
Pamię tają c mą dre sł owa „Medycyna leczy, a natura leczy”, starał am się wychodzić na zewną trz w leś nym parku pomię dzy zabiegami, przynajmniej rano lub po obiedzie lub w poł udnie. jezioro, aż piana opadł a z brzegu na plaż ę , jak na morze.
Oddychasz w peł ni, a powietrze wydaje się nie mieć , jest takie czyste i przejrzyste.
Po deszczach pojawił y się grzyby. Nie pó jdziesz ich poszukać ? Zabrali mnie nawet zamroż onego do domu.
Po weekendzie z ciekawymi wycieczkami pojawili się kolejni przyjaciele, z któ rymi potem chodziliś my do kawiarni na kawę i lody, do szał asu grillowego, ż eby dokoń czyć suche racje ż ywnoś ciowe (we Lwowie widzieliś my tyle jedzenia, ż e ledwo daliś my sobie z nimi radę we trzech dni). kierowca Woł odymyr Leonidowycz, jako prawdziwy przewodnik, towarzyszył wycieczkom profesjonalnymi opowieś ciami. Mimo degustacji miodu pitnego kupiliś my ró ż ne apiprodukty i ł uckie pamią tkowe pierniczki miodowe. Warto dodać , ż e ten wspaniał y piernik jest bardzo smaczny i jest bardzo dobrą ucztą dla wnukó w w domu i dla mnie.
W kawiarni Zł oty Dukat wł aś cicielka Pani Jeanne nie tylko czę stował a nas pachną cą kawą z ró ż ań cami i innymi smakoł ykami, ale takż e opowiedział a wiele ciekawych rzeczy o kawie i historii. Niestety nie da się opisać wszystkich wró ż b, Ł uck trzeba odwiedzić samemu.
Chciał bym zauważ yć , ż e ludzie z Ł ucka siedzieli przy moim stole w sanatorium iz duż ym zainteresowaniem sł uchali mojej opinii na kolacji o wycieczce do ich miasta (szliś my od obiadu do kolacji, bo Ł uck jest bardzo blisko). Sami nie byli w Miodowym Domu, nie jedli miodowych piernikó w i nie byli w kawiarni Zł oty Dukat.
Wyjazd do Lwowa ró wnież dostarczył nam wyją tkowych wraż eń . To był o tak, jakby dł uga droga wzdł uż wspaniał ej autostrady Kijó w-Czop bł ysnę ł a niezauważ ona. Przez 2 godziny mieliś my postó j na wygodnej stacji benzynowej: gorą ca kawa, odpoczynek.
Dwie godziny przed samym Lwowem nasze obfite ś niadanie z suchymi racjami (gotowana wieprzowina, klopsiki, pieczone udka, jajka, ser, smalec, ogó rki, jabł ka, woda mineralna) odbył o się na stacji benzynowej w pobliż u przestronnej kawiarni.
Nastę pnie zwiedziliś my centrum wspaniał ego miasta z bardzo kolorowym przewodnikiem Jakubem (3 lata). Usł yszeliś my i zobaczyliś my tak wiele interesują cych informacji, ż e byliś my po prostu przytł oczeni informacjami! Niektó re perł y trzeba był o nawet odnotować.
Jak wam się podoba „Barszcz bez mię sa, czyli zupa, klaskać bez wą só w, czyli tył ek”, „Wszyscy ci postą pili za zmarł ą gminę ”, „Idź do pana Edyo, potem do toalety”. Potem przez kolejne 3 godziny spacerowaliś my po Lwowie na wł asną rę kę : widzieliś my kopalnię kawy, kupowaliś my pamią tki, sł odycze, piliś my kawę z pysznymi ś limakami (13 USD, mó wią c Jacobowi, gdzie jest kawiarnia, gdzie jest taniej i lepiej). Zrobili nawet 50% zniż ki na czekoladę (od 14.00 do 14.15). Pł ytka 46 UAH za 23 UAH - sprzedawana na ulicy w pobliż u warsztatu czekoladowego. Kolejka jest ogromna, ale szybko się porusza!
W koń cu odwiedzili operę za 20 hrywien. Ale nie dotarli do sł ynnej Kryjó wki i ż ydowskiego pubu: do Lwowa jeszcze musimy jechać.
W drodze powrotnej musieliś my zjeś ć lunch, ale byliś my syci i nieskoń czenie szczę ś liwi, wię c za 2 lata. tylko wypoczą ł em, toaleta, a potem rozkosznie zdrzemną ł em się do sanatorium. Wró ciliś my w wieku okoł o 20 lat, zjedliś my obiad z wł asnym jedzeniem, a został o jeszcze wiele. Tak wię c wycieczka do Lwowa to przyjemnoś ć!
Aby wię cej osó b z Krasnej Kaliny otrzymał o tak pozytywny ł adunek z wyjazdó w poza zabiegami medycznymi, trzeba mieć lepszego organizatora, któ ry to wszystko z radoś cią zareklamuje. Ludzie boją się jechać do Lwowa, bo myś lą , ż e droga jest bardzo trudna, ż e niewiele jest do zobaczenia. Moż e moja historia zainspiruje wielu.
Aby zaoszczę dzić pienią dze na duchowe potrzeby, moż esz zostać w pokoju z widokiem na las, a nie na jezioro.
A w sanatorium zę by są dobrze leczone.
Poszedł em na konsultację i wyszedł em z trzema uszczelkami fotopolimerowymi znacznie tań szymi niż w Kijowie. Jako audytor polecam sanatorium Chervona Kalina!