Нагода поїздки до Луцька, як це часто буває, трапилась цілковито несподівано. Часу на „обирати-де-жити” було обмаль, бо ще ж треба було з’ясувати „а-що-побачити”. Тому критеріїв пошуку було два: зручний доїзд й ціна (звісно, зазвичай прагну, щоб подорож була бюджетною, але якщо обирати між „дешево й сердито” і „дорожче, але краще” – оберу друге). Нашвидкуруч варіантів проживання було обрано три: „Алекс” (готель домашнього типу), про який було найбільше позитивних відгуків в інтернеті, готель „Околиця” та міні-готель „Маєток”. „Околицю” майже одразу виключили: він був нам по ходу руху, й вже о 13.00 на подвір’ї були святково вбрані гості, вочевидь, мало святкуватись весілля. „Алекс” виключили із списку згодом, бо він з іншого боку міста – незручно добиратись. Зупинились на „Маєтку”, тим більше, що як зазначається в інформації з Інтернету, він „расположен на окраине города Луцка с восточной стороны недалеко от киевской трассы ровенского направления и от гипермаркета "Епицентр"”. Шукали правда довгенько. Готель розташований в селі Липини, село велике, дороговказів про місцезнаходження готелю – жодних. Дякувати дівчині з рецепції, вона телефоном все докладно розповіла, і нарешті ми приїхали.
Готель являє собою одноповерхову будівлю, в якій одразу при вході ліворуч – номер для проживання (для тих, хто не палить), напроти – рецепція. Далі вперед – велика зала, в яку виходять двері інших номерів для проживання (всього, здається їх в готелі 6). Нас поселили у номер при вході, бо, зрозуміло, йти через зал, де відбувається святкування, з речами, було б незручно й нам, і гостям було б ніяково. До речі, про гостей. Треба віддати належне дівчині з рецепції – вона чесно попередила нас, що в готелі святкується день народження, тому якийсь час прийдеться потерпіти шум. В моїй уяві шум від святкування – це коли готельні номери розташовані на другому поверсі, а ресторан – на першому. А тут – святкування відбувається просто у тебе за стіною. При цьому ввімкнено мікрофон, колонки, грає музика, співає музИка, повискують гості. А в номері – не тихо працює телевізор (щоб хоч якось заглушити звук ззовні), перша година ночі, на хвилинку поринаєш у сон, аж раптом Сі Сі Кейч починає співати про тяжку, вочевидь, долю німецької жінки та її нерозділене кохання. Одним словом, жах!
Оскільки ми приперлись в цей заклад вже надвечір, зрозуміло, захотілося їсти. Ще коли їхали, запитували по телефону, чи нагодують нас. Запевнили, що так. Приїхали. Поселились. Про номер (його № 1). Складається з кімнати, передпокою та санвузла. В кімнаті – велике ліжко (яке складене з двох невеликих, і це відчуваєш вже вночі, коли провалюєшся у яму між ліжками), телевізор, круглий столик (і жодного стільця. Вечеряли за ним, сидячи на ліжку) і невеличке ліжко (для дитини, наприклад). Над великим ліжком - світильники (які не працюють). В передпокої – великий диван і вішачок для одягу. В санвузлі – ванна з шторкою, унітаз, умивальник. Жодних „мыльно-рыльних” засобів не передбачено. Не можна сказати, що брудно, але на всьому лежить якась така печатка неохайності, як буває, коли вже й треба генерального прибирання або косметичного ремонту, але ще почекаємо, бо ні грошей, ні натхнення нема. Взагалі, готель складає враження таких собі „номерів для інтимних зустрічей” – тобто люди приїхали, гарно випили-закусили, відпочили і роз’їхались. І хоча й в’язані серветки скрізь, тобто видно, що господарі дбають про затишок, але хочеться замість них побачити чисту трубу у ванній, на яку можна не боячись підхопити якусь заразу повісити для сушіння рушник. Або більшого розміру простирадло на нібито двоспальному ліжку, бо простирадло явно з полуторного ліжка, тому вночі воно збивається на середину ліжка, й спиш решту ночі на голому матраці, на якому (де „Ревізор” і Оля Фреймут?!) жодного натяку на наматрацник. Але ми й самі не з Парижу, з цим всім якось примирились, вибору все одно не було. Коштувало це все 250,00 грн. за прейскурантом, але виграли в миттєву лотерею знижку 20%, відповідно, заплатили 200,00 + 10,00 за парковку у дворі. Годували нас у номері. Й на вечерю, і на сніданок ми доїдали те, що не з’їв банкет. Напевне, кухарі й офіціанти вважають, що якщо податли тобі напівхолодне картопляне пюре з котлеткою, ти нізащо не здогадаєшся, що ця страва призначалась для якогось гостя, який не прийшов на святкуваня. Можливо, аби підігріли – вдалося б краще це приховати. Але для чого зайвий клопіт, тим більше, що за цю вечерю на двох персон заклад отримав подвійну оплату: один раз – від святкувальників, один раз – від заїжджих гостей. Так само на сніданок: ну для чого готувати тобі замовлений омлет, якщо швидше та з меншими зусиллями засмажити яєчню, до якої докласти втретє або вчетверте підігріті відбивні (принаймні, такими був їх вигляд і смак). Може, десь я й прискіпуюсь, але, як на мене, варто буває заплатити на 100-200 грн. більше, щоб отримати шанобливе ставлення до себе, як до гостя. А так - не врятувала навіть дешевизна. Тому, з урахуванням всіх складових – тверда четвірка за десятибальною шкалою. Більше не приїдемо. А шкода, бо в усіх інших аспектах Луцьк мені дуже сподобався. Єдине, наступного разу (чи наступних разів) обиратимемо інше місце. Обов’язково.
Moż liwoś ć wyjazdu do Ł ucka, jak to czę sto bywa, nadarzył a się doś ć niespodziewanie. Zabrakł o godzin na „wybranie-gdzie-mieszkać ”, bo wcią ż trzeba był o dowiedzieć się „co zobaczyć ”. W zwią zku z tym kryteria wyszukiwania był y dwa: dogodny dojazd i cena (oczywiś cie zazwyczaj zależ y mi na tym, ż eby wyjazd był budż etowy, ale jeś li wybieracie mię dzy „tanim i zł ym” a „droż szym, ale lepszym” – wybieram to drugie). Szybko wybrano trzy opcje zakwaterowania: „Alex” (hotel typu „domowy”), któ ry zebrał najwię cej pozytywnych recenzji w Internecie, hotel „Otoczenie” i mini-hotel „Osiedle”. „Są siedztwo” został o wył ą czone niemal natychmiast: w trakcie ruchu był o nasze, ao godzinie 13.00 na podwó rku byli odś wię tnie ubrani goś cie, oczywiś cie ś lub miał się odbyć . "Alex" został pó ź niej skreś lony z listy, ponieważ jest po drugiej stronie miasta - nie jest wygodnie się tam dostać.
Zatrzymaliś my się przy „Osiedlu”, zwł aszcza, ż e wedł ug informacji z Internetu „znajduje się na obrzeż ach Ł ucka po wschodniej stronie w pobliż u kijowskiej autostrady w kierunku Ró wnego i hipermarketu „Epicentrum”. Dł ugo szukali prawdy. Hotel znajduje się we wsi Lipiny, duż ej wsi, brak drogowskazó w na poł oż enie hotelu. Dzię ki dziewczynie z recepcji opowiedział a nam wszystko szczegó ł owo przez telefon i wreszcie dotarliś my.
Hotel jest parterowym budynkiem, w któ rym zaraz przy wejś ciu po lewej stronie - pokó j dla niepalą cych (dla niepalą cych), naprzeciwko - recepcja. Dalej na wprost - duż y hol, któ ry otwiera drzwi do innych pomieszczeń do zamieszkania (wszystko wydaje się , ż e są w hotelu 6). Osiedliliś my się w pobliż u pokoju przy wejś ciu, bo oczywiś cie przejś cie przez salę , w któ rej odbywa się uroczystoś ć , z przemó wieniami, nie był oby dla nas wygodne i goś cie byliby zakł opotani. Przy okazji, o goś ciach.
Musimy oddać hoł d dziewczynie w recepcji - szczerze ostrzegł a nas, ż e hotel obchodzi urodziny, wię c kilka godzin bę dzie musiał o wytrzymać hał as. W mojej wyobraź ni hał as uroczystoś ci jest wtedy, gdy pokoje hotelowe znajdują się na drugim pię trze, a restauracja - na pierwszym. A tutaj - uroczystoś ć odbywa się tuż za Twoją ś cianą . W tym samym czasie mikrofon, gł oś niki w zestawie, muzyka gra, muzyka ś piewa, wyszukiwanie goś ci. A w pokoju – telewizor nie dział a cicho (ż eby jakoś wyciszyć dź wię k na zewną trz), pierwsza godzina nocy zasypiasz na chwilę i nagle CC Keich zaczyna ś piewać o cię ż kiej, podobno, czę ś ci Niemka i jej niepodzielna mił oś ć . Kró tko mó wią c, strach!
Ponieważ przytuliliś my się do tego miejsca wieczorem, oczywiś cie chciał em jeś ć . Nawet gdy wychodziliś my, pytali przez telefon, czy nas nakarmią . Zapewniam, ż e tak. Przybył . Zadomowiony. O numerze (jego №1). Skł ada się z pokoju, przedpokoju i ł azienki.
W pokoju znajduje się duż e ł ó ż ko (skł adają ce się z dwó ch mał ych, któ re czujesz w nocy, gdy wpadasz w dziurę mię dzy ł ó ż kami), telewizor, okrą gł y stó ł (i nie ma krzesł a. Kolacja za nim, siedzą c na ł ó ż ku) oraz mał e ł ó ż ko (na przykł ad dla dziecka). Nad duż ym ł ó ż kiem znajdują się lampki (któ re nie dział ają ). W przedpokoju duż a kanapa i wieszak na ubrania. W ł azience wanna z zasł oną , wc, umywalka. Nie zapewniono ś rodkó w do „kopania mydł a”. Nie moż na powiedzieć , ż e jest brudny, ale na wszystkim jest coś w rodzaju niechlujnego stempla, jak to bywa przy generalnym czyszczeniu lub kosmetycznych naprawach, ale poczekamy, bo nie ma pienię dzy ani inspiracji. Generalnie hotel sprawia wraż enie czegoś w rodzaju „pokojó w do kameralnych spotkań ” – czyli ludzie przyszli, napili się dobrego drinka, przeką sili, wypoczę li i wyszli.
I choć serwetki z dzianiny są wszę dzie, to znaczy widać , ż e wł aś cicielom zależ y na wygodzie, ale zamiast tego chce się widzieć czystą fajkę przy wannie, któ rej nie moż na się bać zł apać jaką ś infekcję , ż eby powiesić rę cznik do wyschnię cia . Albo wię ksze ł ó ż ko na rzekomo podwó jnym ł ó ż ku, bo prześ cieradł o to wyraź nie ł ó ż ko i pó ł , wię c w nocy gubi się na ś rodku ł ó ż ka, a resztę nocy przesypiasz na goł ym materacu, na któ rym ( gdzie "Inspektor" i Olya Freimut ?! ) bez rozcią gania. Ale my sami nie jesteś my z Paryż a, jakoś się z tym wszystkim pogodziliś my, wcią ż nie był o wyboru. Kosztował o 250.00 UAH. zgodnie z cennikiem, ale wygrał a 20% zniż ki w natychmiastowej loterii odpowiednio zapł acił a 200.00 + 10.00 za parkowanie na podwó rku. Karmiono nas w pokoju. Zaró wno na obiad, jak i na ś niadanie zjedliś my tych, któ rzy nie jedli uczty.
Prawdopodobnie szefowie kuchni i kelnerzy uważ ają , ż e jeś li podano ci pó ł zimne tł uczone ziemniaki z kotletem, nigdy nie zgadniesz, ż e to danie był o przeznaczone dla goś cia, któ ry nie przyszedł na uroczystoś ć . Moż e na rozgrzewkę - lepiej to schować . Ale po co się mę czyć , zwł aszcza ż e za ten obiad dla dwó ch osó b instytucja otrzymał a podwó jną zapł atę : raz – od celebransó w, raz – od odwiedzają cych goś ci. Tak samo na ś niadanie: no po co gotować omlety, skoro szybciej i z mniejszym wysił kiem usmaż yć jajecznicę , do któ rej dodajemy trzeci lub czwarty odgrzany kotlet (przynajmniej taki był ich wyglą d i smak). Moż e gdzieś wybieram, ale myś lę , ż e warto zapł acić.100-200 UAH. wię cej, aby zyskać szacunek dla siebie jako goś cia. I tak - nawet tanioś ć nie został a zaoszczę dzona. Dlatego biorą c pod uwagę wszystkie skł adniki - solidną czwó rkę w dziesię ciostopniowej skali. Nie wró cimy ponownie.
Szkoda, bo pod każ dym innym wzglę dem Ł uck bardzo mi się podobał . Jedyne, ż e nastę pnym razem (lub nastę pnym razem) wybierzemy inne miejsce. Koniecznie.