Зі встановленням на Поділлі в 1362 році влади Великого князівства Литовського, Кам’янець-Подільський був обраний в якості його адміністративного центру. Релігія ж, як один з найбільш сильних важелів впливу на народ, повинна була відповідати вимогам світської влади. Саме тому на звернення до католицизму – основної релігії Литовського князівства – були спрямовані зусилля нової влади.
Завдяки цим подіям папою римським Георгієм XI в місті була заснована Подільська католицька єпархія (1378 рік), що зажадала підтвердження свого високого статусу у вигляді дерев’яного собору, спорудженого на гроші князів Коріатовичів, який через п’ять років отримав статус кафедрального.
Не дивлячись на зміну підданства на польське, а може саме завдяки цій події (Польща – також католицька країна), на будівництво собору з каменю було виділено десятинні кошти (десята частина доходів) тридцяти двох сіл Кам’янецького, Вінницького і Скальського староств і праця їх селян. Після п’ятнадцятирічного періоду будівництва (з 1502 по 1517) світло побачила кам’яна твердиня, яка отримала ім’я на честь святих Петра і Павла.
Протягом XVI століття собор в процесі добудови набуває закінчених рис: каплиці Святого Причастя, Непорочного Зачаття і Розради Богородиці, нова вівтарна частина.
Турецьке панування над Подільськими землями, що тривало двадцять сім років (до 1699 року), внесло свої корективи до архітектурного ансамблю – поруч з головним входом до собору піднявся до небес мінарет, бо сам комплекс в той час виконував функції головної соборної мечеті Кам’янець-Подільського.
Повернення в лоно католицької церкви (XVIII століття) ознаменувалося для собору епохою процвітання, яка проходила під знаком перетворення з романського мінімалізму в готичну пишність. А в якості візуалізації переваги християнства над мусульманством на вершині мінарету в 1756 році була встановлена скульптура Богородиці.
Після входження Поділля до складу Російської імперії (1792 рік), не дивлячись на переважну православність країни, доля собору святих Петра і Павла практично не змінилася – він залишається центром католицизму Кам’янецької єпархії. У 1853-1860 роках тут були проведені масштабні реставраційні роботи.
Епоха процвітання закінчується з польським повстанням 1863 року, результатом якого стали репресивні заходи російського уряду по відношенню до католицької церкви: статус Кам’янецької єпархії був знижений до апостольської адміністратури.
Проголошення в 1918 році незалежності Україна на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським на нетривалий час (два місяці) повернуло собору статус кафедрального при Кам’янецькій єпархії за згодою глави римських католиків.
Зі встановленням на Поділлі радянської влади в собор святих Петра і Павла на зміну служителям культу приходять музейні працівники (1930 рік) – в його стінах відкрито “Відділ історії релігії та атеїзму” Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника, де так само проводилися концерти органної музики.
Знову в стінах собору запанувала святість разом з поверненням католицького єпископату лише в 1991 році після другого проголошення незалежності України.
Первісна кам’яна споруда собору святих Петра і Павла в Кам’янець-Подільському (початок XVI століття) була виконана як тринефний храм в романському стилі з властивими йому вагою склепінь і мінімалізмом у декоровій обробці зовнішніх фасадів.
Протягом першого століття свого існування кафедральний собор набуває вигляду закінченого комплексу: з півночі добудовується каплиця Святого Причастя, з південного – Розради Богородиці і Непорочного Зачаття, на схід – пресвітериум.
Перебудова XVIII століття дарує кафедральному собору святих Петра і Павла перетворення в готичному стилі. Зміни торкнулися зовнішнього оздоблення будівель – головний фасад був прикрашений скульптурами, пілястрами і карнизами, та внутрішнього устрою – споруджується новий головний вівтар з дерев’яними позолоченими колонами, прикрашеними скульптурою, встановлюються амвон і крісла радників, трон єпископа, сповідальня.
Остання велика перебудова католицького кафедрального собору (середина XIX століття) в Кам’янець-Подільському торкнулася, в основному, його зовнішнього вигляду, який набув рис неоготики з елементами бароко: оновлено вівтар, встановлені вітражі, стіни і стелю прикрасили фрески, а підлогу – мармурова плитка, в головному залі встановлений орган, зроблений на замовлення у Відні.
Нинішній собор святих Петра і Павла в Кам’янці — будівля висотою 24 м, довжиною – 49 м і шириною (разом з прибудовами) – 36 м, центральний вхід в який відкриває дорогу в головний неф з циркулярною аркою. Правий (південний) бічний неф з вівтарем святої Трійці з’єднаний з каплицями Непорочного Зачаття і Розради Богородиці. Лівий (північний) – з вівтарем святого Яна веде до каплиці Святого Причастя і з’єднує храм з мінаретом, а так само з нього відкривається доступ до хорів. У дев’яти підвальних приміщеннях знайшли своє останній земний притулок видатні діячі католицької Подільської єпархії.
Кафедральний Костел (XVI-XIX) – сам по собі витвір мистецтва, адже симбіоз стилів і часу породив унікальну, незрівнянну з іншими архітектуру. У кожному елементі комплексу, навіть у такому дрібному як двері, що є унікальним творінням із сталі холодної обробки з бронзовими гербами папи римського і Кам’янець-Подільського на ключах і мечах Петра і Павла, простежується натхнення з яким працював художник.
Надгробок Лаури Пшездецької (1874) з красунею із білого мармуру під простирадлом вічного сну з книгою на двадцять першій сторінці (час смерті при падінні під час кінної прогулянки) при погашеному ангелом факелі життя зачаровує реалістичністю картини. Скульптура з 1938 року розташовується в каплиці Непорочного Зачаття, враховуючи її особливу художньою цінність.
Тріумфальна арка Станіслава Августа (1781) при вході у внутрішній дворик кафедрального собору святих Петра і Павла, що прикрашена скульптурами святого Яна і чотирьох ангелів, встановлена на честь відвідин храму останнім королем Польщі під час його візиту в подільські землі.
Турецький мінарет (1672) і Статуя Богородиці (1756) – симбіоз двох вірувань, що подарували світові шедевр, де на вершині мінарету заввишки тридцять шість з половиною метрів (145 ступенів вгору) “… з’явилась на небі велика ознака: Жінка одягнена в сонце: під ногами її місяць, а на голові вінок із дванадцяти зірок. Вона мала в утробі, і кричала від болю і мук народження … “ (“Одкровення” Іоанна Богослова) з підписом у підніжжя “Богородиця Непорочна Пані Покровителька міста”.
Сад біля собору – невеликий куточок скорботи, що потопає в квітах, з кам’яними хрестами і пам’ятним стовпом Єжи Володийовському, загиблому під час вибуху порохового складу Чорної вежі Кам’янець-Подільської фортеці і боковою калиткою з вічним написом-нагадуванням “Поважай звичаї предків”. В саду також встановлений пам’ятник Римському папі Іоанну Павлу ІІ та зібрані рештки надгробків знищеного радянською владою католицького кладовища.
Wraz z ustanowieniem Wielkiego Księ stwa Litewskiego na Podolu w 1362 r. Kamień ec Podolski został wybrany na jego centrum administracyjne. Religia, jako jedna z najsilniejszych dź wigni wpł ywu na lud, musiał a sprostać wymogom wł adzy ś wieckiej. Dlatego wysił ki nowego rzą du skierowane był y na zwró cenie się ku katolicyzmowi - gł ó wnej religii księ stwa litewskiego.
Dzię ki tym wydarzeniom papież Jerzy XI zał oż ył w mieś cie katolicką diecezję podolską (1378), któ ra zaż ą dał a potwierdzenia jej wysokiego statusu w postaci drewnianej katedry zbudowanej za pienią dze ksią ż ą t Koriatovych, któ ra pię ć lat pó ź niej otrzymał a status katedry.
Pomimo zmiany obywatelstwa na polskie, a być moż e w zwią zku z tym wydarzeniem (Polska jest takż e krajem katolickim) na budowę kamiennej katedry przeznaczono dziesię ciny (dziesią te czę ś ci dochodu) trzydziestu dwó ch wsi starostwa kamienieckiego, winnickiego i skalskiego oraz ich praca chł opa. Po pię tnastoletnim okresie budowy (od 1502 do 1517) odsł onię to kamienną fortecę im. ś wię tych Piotra i Pawł a.
W XVI wieku katedra w trakcie budowy zyskuje wykoń czone elementy: kaplicę Komunii Ś wię tej, Niepokalanego Poczę cia i Pocieszenia NMP, nowy oł tarz.
Panowanie tureckie na ziemiach podolskich, któ re trwał o dwadzieś cia siedem lat (do 1699 r. ), dokonał o korekt w zespole architektonicznym – przy gł ó wnym wejś ciu do katedry wznió sł się podniebny minaret, gdyż sam kompleks peł nił wó wczas funkcję gł ó wnego meczet katedralny Kamieniec-Podolski.
Powró t na ł ono Koś cioł a katolickiego (XVIII w. ) oznaczał dla katedry epokę prosperity, któ ra nastą pił a pod znakiem transformacji od minimalizmu romań skiego do ś wietnoś ci gotyku. A jako wizualizację wyż szoś ci chrześ cijań stwa nad islamem na szczycie minaretu w 1756 r. zainstalowano rzeź bę Matki Boskiej.
Po wejś ciu Podolu do Imperium Rosyjskiego (1792), mimo dominują cego w kraju prawosł awia, los katedry ś w. Piotra i Pawł a pozostał praktycznie niezmieniony – pozostał a ona oś rodkiem katolicyzmu w diecezji kamienieckiej. W latach 1853-1860 przeprowadzono tu zakrojone na szeroką skalę prace konserwatorskie.
Era prosperity zakoń czył a się wraz z powstaniem polskim w 1863 r. , w wyniku któ rego wł adze rosyjskie zastosował y represyjne ś rodki wobec Koś cioł a katolickiego: status diecezji kamienieckiej został zredukowany do administracji apostolskiej.
Ogł oszenie niepodległ oś ci w 1918 r. przez Ukrainę pod przewodnictwem hetmana Pawł a Skoropadskiego na kró tko (dwa miesią ce) przywró cił o katedrze status katedry podległ ej diecezji kamienieckiej za zgodą zwierzchnika katolikó w rzymskokatolickich.
Wraz z ustanowieniem wł adzy sowieckiej na Podolu koś ció ł ś wię tych Piotra i Pawł a został zastą piony przez muzealnikó w (1930) muzyka organowa.
Ś wię toś ć zapanował a w murach katedry wraz z powrotem episkopatu katolickiego dopiero w 1991 roku, po drugiej proklamacji niepodległ oś ci Ukrainy.
Pierwotny kamienny budynek Katedry Ś wię tych Piotra i Pawł a w Kamień cu Podolskim (pocz. XVI w. ) został zbudowany jako tró jnawowy koś ció ł w stylu romań skim z charakterystycznym cię ż arem sklepień i minimalizmem w dekoracji elewacji zewnę trznych.
W pierwszym wieku swego istnienia katedra przybrał a formę ukoń czonego zespoł u: na pó ł nocy ukoń czono kaplicę Komunii Ś wię tej, od poł udnia kaplicę Matki Boskiej Pocieszenia i Niepokalanego Poczę cia, na wschodzie prezbiterium.
Przebudowa z XVIII wieku nadaje katedrze ś w. Piotra i Pawł a przemianę w stylu gotyckim. Zmiany wpł ynę ł y na wystró j zewnę trzny budynkó w – fasadę gł ó wną ozdobiono rzeź bami, pilastrami i gzymsami, a wnę trze – nowy oł tarz gł ó wny z drewnianymi zł oconymi kolumnami ozdobionymi rzeź bami, ambonę i krzesł a rajcó w, tron biskupi, konfesjonał.
Ostatnia wię ksza przebudowa Katedry Katolickiej (poł owa XIX w. ) w Kamień cu Podolskim wpł ynę ł a gł ó wnie na jej neogotycki wyglą d z elementami barokowymi: odnowiono oł tarz, zamontowano witraż e, witraż owe ś ciany i sufity ozdobiono freskami, a podł oga był a marmurowa, kafle, w holu gł ó wnym znajdują się organy wykonane na zamó wienie w Wiedniu.
Obecna Katedra Ś wię tych Piotra i Pawł a w Kamiance to budowla o wysokoś ci 24 m, dł ugoś ci 49 m i szerokoś ci 36 m (wraz z oficynami), do któ rej wejś cie gł ó wne otwiera ł ukiem kolistym drogę do nawy gł ó wnej. Prawa (poł udniowa) nawa boczna z oł tarzem Tró jcy Ś wię tej poł ą czona jest z kaplicami Niepokalanego Poczę cia i Matki Boż ej Pocieszenia. Lewa (pó ł nocna) - z oł tarzem ś w. Jana prowadzi do kaplicy Komunii Ś wię tej i ł ą czy koś ció ł z minaretem, a takż e dostę p do chó ró w.
W dziewię ciu piwnicach swoje ostatnie schronienie ziemskie znalazł y wybitne postacie katolickiej diecezji podolskiej.
Koś ció ł Katedralny (XVI-XIX) sam w sobie jest dzieł em sztuki, ponieważ symbioza styló w i czasu dał a począ tek niepowtarzalnej, nieporó wnywalnej architekturze. W każ dym elemencie kompleksu, nawet w tak mał ym jak drzwi, któ re są unikalną kreacją z zimno wykoń czonej stali z brą zowymi herbami Papież a i Kamienieca Podolskiego na kluczach i mieczach Piotra i Pawł a, znajduje się inspiracja inspirowana artystą.
Nagrobek Laury Przezdeckiej (1874) z pię kną marmurową kobietą pod prześ cieradł em wiecznego snu z księ gą na dwudziestej pierwszej stronie (czas ś mierci przez upadek podczas jazdy konnej) z pochodnią zgaszoną przez anioł a ż ycia fascynuje z realizmem obrazu. Rzeź ba znajduje się w Kaplicy Niepokalanego Poczę cia NMP od 1938 roku, ze wzglę du na jej szczegó lne walory artystyczne.
Ł uk triumfalny Stanisł awa Augusta (1781) przy wejś ciu na dziedziniec katedry ś w. Podola.
Turecki Minaret (1672) i Posą g Dziewicy (1756) – symbioza dwó ch wierzeń , któ re dał y ś wiatu arcydzieł o, gdzie wierzchoł ek minaretu o wysokoś ci trzydziestu sześ ciu i pó ł metra (145 stopni w gó rę ) „… pojawił się w niebo znak wielki: Niewiasta ubrana w sł oń ce: pod jej stopami księ ż yc, a na jej gł owie wieniec z dwunastu gwiazd. Był a w ł onie matki i pł akał a z bó lu i udrę ki porodu…” („Objawienie” Jana Teologa) z podpisem u stó p „Niepokalanego Poczę cia”.
Ogró d przy katedrze to zatopiony w kwiatach zaką tek ż ał obny, z kamiennymi krzyż ami i filarem pamię ci Jerzego Woł odyjowskiego, któ ry zginą ł podczas wybuchu prochowni Czarnej Wież y Twierdzy Kamieniec Podolskiej i boczną bramą z wieczny napis przypominają cy „Szanuj zwyczaje przodkó w”. W ogrodzie postawiono takż e pomnik papież a Jana Pawł a II oraz pozostał oś ci nagrobkó w na zniszczonym przez Sowietó w cmentarzu katolickim.