Через брак достовірних документальних даних дослідники відносять будівництво першого храму на цьому місці до XVII сторіччя – саме тоді (у 1672 році) церква на Карвасарах згадується зі схематичне зарисовкою на плані міста як російська в ім’я святого Хреста.
З встановленням над Правобережною Україною російської влади в 1799 році починаються роботи зі спорудження нового храму, який через два роки (1801) був освячений Каллініком Нагорським як православна Хрестовоздвиженська церква, а ще через півстоліття (1863), не дивлячись на те що прихід залишався одним з найбідніших в єпархії, поруч з нею на місці колишньої твердині віри зайняла своє місце дзвіниця.
Під кінець XIX століття в храмовий комплекс входили вже не тільки безпосередньо церква з дзвіницею, а і дві будівлі, в яких розміщувалися будинок священика і церковно-приходська школа, що було обумовлено значним розширенням територіального впливу Хрестовоздвиженської, в прихід якої на той момент були включені вже шість сіл.
ХХ сторіччя, що почалося для церкви в променях процвітання (в 1923 році паства становила понад півтори тисячі прихожан), надалі принесло православному оплоту віри у підніжжя кам’янецької твердині забуття і занепад: у 1920-х його закривають, продавши частину майна, потім нетривалий період десятирічного відродження (1945-1953), після чого тут розміщується кінотеатр (1953-1956), і знову три десятиліття за закритими дверима, не дивлячись на визнання історичної цінності дерев’яної будівлі державою.
Зоря нових часів настала для Хрестовоздвиженського храму в 1987 році, коли почалися роботи з його реставрації з метою повернення первозданного вигляду. А трьома роками пізніше оплот віри нарешті був переданий у дбайливі руки прихожан, що поступово рік за роком вкладали свої сили і душу щоб відродити втрачену перлину, якої нині постає він перед очима здивованої публіки.
Нині церква на Карвасарах являє собою тризрубний одноглавий храм з ризницею та ганком, виконаний з дерева на фундаменті з вапняку із прибудованою на деякому віддаленні в північній частині дерев’яною ж дзвіницею. Кожен зі зрубів (центральний з яких триярусний і більш високий), як і периметр дзвіниці, в плані являє квадрат.
Внутрішній простір ошалеванних дошками стін нефа об’ємно об’єднано з бабинцем, перекриття якого, як і вівтарної частини, плоскі, високим прямокутним отвором. Вихід з будівлі прикрашає невисоке ганок на чотирьох різьблених опорних стовпчиках, а прикрасою дзвіниці під високим стрілчастим дахом служать восьмигранні вікна галереї верхнього ярусу.
Ze wzglę du na brak wiarygodnych danych dokumentacyjnych badacze przypisują budowę pierwszej cerkwi w tym miejscu XVII w. – wł aś nie wtedy (w 1672 r. ) cerkiew na Karwasarach jest wymieniona ze schematycznym szkicem na planie miasta jako rosyjska w nazwie Ś wię tego Krzyż a.
Wraz z ustanowieniem rosyjskich rzą dó w na prawym brzegu Ukrainy w 1799 r. rozpoczę to prace nad budową nowej cerkwi, któ rą dwa lata pó ź niej (1801 r. ) konsekrował Kallinik Nagorski jako cerkiew pw Podwyż szenia Krzyż a sto lat pó ź niej (1863) najbiedniejsza w diecezji, obok niej na miejscu dawnej twierdzy wiary swoje miejsce zaję ł a dzwonnica.
Pod koniec XIX wieku zespó ł ś wią tynny obejmował nie tylko koś ció ł z dzwonnicą , ale takż e dwa budynki, w któ rych mieś cił się dom proboszcza i szkoł a parafialna, co był o spowodowane znacznym rozszerzeniem terytorialnych wpł ywó w Podwyż szenia ś w. Krzyż a sześ ć wiosek.
Wiek XX, któ ry rozpoczą ł się dla koś cioł a w promieniach prosperity (w 1923 r. trzoda liczył a ponad pó ł tora tysią ca parafian), pó ź niej przynió sł prawosł awną twierdzę wiary u podnó ż a twierdzy Kamieniec w zapomnienie i upadek: w w latach 20. zamknię to ją sprzedają c czę ś ć nieruchomoś ci, okres dziesię cioletniego odrodzenia (1945-1953), nastę pnie kino (1953-1956) i ponownie trzy dekady za zamknię tymi drzwiami, mimo uznania historycznej wartoś ci drewnianego budynek przez pań stwo.
Dla koś cioł a Podwyż szenia Krzyż a ś w. A trzy lata pó ź niej twierdza wiary został a ostatecznie przekazana w troskliwe rę ce parafian, któ rzy stopniowo, rok po roku, wkł adali swoje sił y i duszę , aby oż ywić utraconą perł ę , któ rą teraz ukazuje się zdumionej publicznoś ci.
Dziś cerkiew w Karwasarach jest tró jkondygnacyjną , jednogł ową ś wią tynią z zakrystią i kruchtą , wykonaną z drewna na wapiennej podmuró wce z drewnianą dzwonnicą dobudowaną w pewnej odległ oś ci w czę ś ci pó ł nocnej. Każ da z drewnianych chat (z któ rych ś rodkowa jest trzykondygnacyjna i wyż sza), a takż e obwó d dzwonnicy, w planie jest kwadratem.
Wewnę trzna przestrzeń oszalowanych ś cian nawy jest poł ą czona tró jwymiarowo z nawą , któ rej strop, podobnie jak oł tarz, jest pł aski, z wysokim prostoką tnym otworem.
Wyjś cie z budynku zdobi niski ganek na czterech rzeź bionych filarach, a ozdobą dzwonnicy pod wysokim spiczastym dachem są oś mioboczne okna empory gó rnej kondygnacji.