Побудована в XIX столітті для потреб технічного училища будівля спочатку планувалася як навчально-адміністративна, що повною мірою було використано, коли в 1913 році розглядалося питання про розміщення учительської семінарії в цих стінах.
А вже через п’ять років, на зорі нових часів, коли після революції 1917 року була оголошена незалежність України, за дорученням міністерства освіта молодої держави на базі училища в 1918-му був утворений один з перших університетів на Поділлі. На чолі його став видатний український вчений, політичний і релігійний діяч Іван Іванович Огієнко (1882-1972).
Після 1920-ого, коли все Поділля стає невід’ємною частиною величезної держави на ім’я СРСР як складова Української республіки, Кам’янець-Подільський державний університет не одного разу змінить свою назву і напрямок навчання у зв’язку з новими реаліями країни рад. У 1997 році закладу було надано статус Національного університету, в якості якого він продовжує діяти й донині, будучи на зорі нового тисячоліття гідним послідовником традицій закладених у ХХ столітті.
Риси домінуючого в архітектурі адміністративно-навчальних будівель в кінці XIX – початку ХХ століть еклектичного стилю чітко простежуються в образі колишнього технічного училища Кам’янця, де французьке рустування (хоча і жолобками різної ширини) оперізує перші два яруси будівлі, а лопатки під коринфським ордером, що членують попарно вікна другого і третього ярусів, є їх своєрідними зв’язувальними ланками, де в просторовому обсязі використані як арочні, так і прямокутні віконні контури, а лобові профільовані карнизи ненав’язливо ділять простір на складові, та лиштви з замковим каменем підкреслюють центр симетрії.
Спочатку спроектована як триповерхова, будівля Національного університету в 1960-ті роки обзавелася четвертим поверхом, який дещо відрізняється від основного периметра аскетичністю обробки, головну домінанту якої становить барельєфне зображення на фронтоні над центральним входом, хоча наслідок перебудов і було втрачено зубчасте членування лобового карниза колишньої будови. Пам’ятка історії і архітектури.
Zbudowany w XIX wieku na potrzeby technikum, pierwotnie planowany jako budynek dydaktyczno-administracyjny, został w peł ni wykorzystany, gdy w 1913 roku zaczę to rozważ ać kwestię umieszczenia w tych murach seminarium nauczycielskiego.
A pię ć lat pó ź niej, u zarania czasó w nowoż ytnych, kiedy po rewolucji 1917 roku ogł oszono niepodległ oś ć Ukrainy, na jej bazie w 1918 roku z ramienia Ministerstwa Oś wiaty Mł odego Pań stwa utworzono jeden z pierwszych uniwersytetó w na Podolu. . Na jej czele staną ł wybitny ukraiń ski naukowiec, polityk i religijny osobistoś ć Iwan Iwanowicz Ogienko (1882-1972).
Po 1920 roku, kiedy cał e Podole stał o się integralną czę ś cią ogromnego pań stwa nazwanego ZSRR w ramach Republiki Ukraiń skiej, Kamieniec Podolski Uniwersytet Pań stwowy niejednokrotnie zmieniał nazwę i kierunek studió w w zwią zku z nowymi realiami Kraj sowiecki.
W 1997 roku uczelnia otrzymał a status Uniwersytetu Narodowego, któ rym funkcjonuje do dziś , bę dą c u progu nowego tysią clecia godnym wyznawcą tradycji ugruntowanych w XX wieku.
Cechy stylu eklektycznego dominują cego w architekturze budynkó w administracyjnych i edukacyjnych na przeł omie XIX i XX wieku wyraź nie widać na obrazie dawnego technikum Kamieniec, gdzie francuska rdza (choć rowki o ró ż nej szerokoś ci) otacza pierwsze dwie kondygnacje budynku, ich ł ą cznikami są przegubowe pary okien drugiej i trzeciej kondygnacji, gdzie w bryle przestrzennej zastosowano zaró wno ł ukowe, jak i prostoką tne obrysy okien, a profilowane przednie gzymsy dyskretnie dzielą przestrzeń na elementy skł adowe i listwy ze zwornikami podkreś lają ś rodek symetrii.
Pierwotnie zaprojektowany jako budynek trzypię trowy, budynek Uniwersytetu Narodowego uzyskał w latach 60. czwarte pię tro. Zabytek historii i architektury.