Відлік часу існування будівля Польського магістрату починає з радісної події дарування Кам’янець-Подільському, нехай і не в повному обсязі, Магдебурзького права у 1374 році, яке в тому числі передбачало право міста на самостійне формування органів місцевого самоврядування (магістрату). Підтвердження раніше отриманих та додаткові привілеї Магдебурзького права місто отримало у 1432 році згідно вірчі грамоти польського короля Владислава II Ягайла (1351-1434). А через два роки Кам’янець стає королівським містом, набуваючи ще більше прав, в наслідок чого будівля магістрату стає центром не лише міста, але і округи, притуливши під своїм дахом розділені польський, російський і вірменський магістрати.
Будівля виконувала роль адміністративного центру аж до 1672 року, коли місто було, згідно почесної капітуляції, віддано туркам у ході турецько-польської війни (1672-1676), зазнавши значні архітектурні зміни вході реконструкції 1616 з усунення наслідків пожежі. Проте вже через 27 років у 1699 році за умовами Карловицького миру, в Кам’янець повертається польська влада, знову оселившись в стінах будівлі магістрату. Повторна масштабна реконструкція будівлі, проведена в 1754 році на кошти воєводства, залишила на пам’ятній плиті фасаду про цю подію пам’ятний напис і герб міста – сяюче золоте сонце з дванадцятьма променями.
У 1793 році Кам’янець-Подільський був офіційно приєднаний до Російської імперії, щоб ніколи вже не повернуться до складу Польщі. Після пожеж 1817 і 1850 років будівлю ратуші знову реставрують, змінюючи стиль будівлі в дусі часу, але залишаючи призначення – магістрат – зосередження адміністративної (рада) і правової (суд) влади міста, яке зберігається аж до 1870 року.
Новим призначенням колишньої будівлі магістрату (1870 рік) стає виконання функцій поліцейського управління з камерами попереднього ув’язнення у підвальній частині. Друга світова війна принесла будівлі ратуші нові нещастя – її приміщення були зруйновані, зовнішні стіни пошкоджені, дзвони скинуті. Але забуття тривало недовго: вигляд будинку відновлено у 1952-1956 роках. Через одинадцять років, в 1967 році, будівлю колишнього Польського магістрату передають історичному музею-заповіднику Кам’янець-Подільського, який розташовує в його залах художній відділ, що демонструє на першому поверсі твори майстрів Поділля, а на другому – всесвітньо визнаних творців живопису. Крім того, експозиції музею постійно поповнювалася експонатами пересувних виставок з фондів Музею мистецтв народів Сходу, Ермітажу та запасників інших музеїв Міністерства культури. Чергова реконструкція застала будівлю ратуші у 1981 році, під час якої на рівні четвертого ярусу дзвіниці був виявлений циферблат годинника, який від початку прикрашав башту.
Первісна споруда Польського магістрату включала лише двоповерхову будівлю з десятикімнатним першим і дев’ятикімнатним другим поверхами і підвальним приміщенням, яке, імовірно, складається з дев’яти кімнат, з яких розчищено лише три. Чотиригранна восьміярусна дзвіниця ж відстояла від неї на відстані 3 м аж до реконструкції 1616 року, коли дві будівлі об’єднали в єдиний архітектурний ансамбль. Після багаторазових перебудов, пожеж і реставрацій зовнішній вигляд будівлі Ратуші вже не піддається чіткій класифікації з точки зору класичної архітектури – в ньому присутні і барокові, і ампірні, і ренесансні елементи.
У 2018 році на фасаді ратуші встановлено меморіальну дошку на честь архітектора і генерала Яна де Вітте.
Odliczanie w gmachu polskiego magistratu rozpoczyna radosne wydarzenie nadania Kamieniecowi Podolskiemu, choć nie w peł ni, prawa magdeburskiego w 1374 r. , któ re obejmował o prawo miasta do tworzenia lokalnych organó w samorzą dowych (są dó w). Potwierdzenie wcześ niej uzyskanych i dodatkowych przywilejó w na prawie magdeburskim, miasto otrzymał o w 1432 r. na mocy aktu kró la polskiego Wł adysł awa II Jagieł ł y (1351-1434). A dwa lata pó ź niej Kamieniec stał się miastem kró lewskim, zyskują c jeszcze wię ksze prawa, w wyniku czego gmach magistratu stał się centrum nie tylko miasta, ale i dzielnic, skrywają c rozdzielonych sę dzió w polskich, rosyjskich i ormiań skich.
Budynek peł nił funkcję oś rodka administracyjnego do 1672 r. , kiedy to miasto został o, zgodnie z honorową kapitulacją oddaną Turkom w czasie wojny turecko-polskiej (1672-1676), przechodzą c znaczą ce zmiany architektoniczne przy wejś ciu do odbudowy 1616 r. mają ce na celu zlikwidowanie skutki ognia. Jednak 27 lat pó ź niej, w 1699 roku, na mocy pokoju karlowarskiego, wł adze polskie powró cił y do Kamieniec, ponownie osiedlają c się w murach gmachu magistratu. Zakrojona na szeroką skalę przebudowa budynku, przeprowadzona w 1754 r. na koszt wojewó dztwa, pozostawił a na tablicy pamią tkowej fasady pamią tkowy napis oraz herb miasta - ś wiecą ce zł ote sł oń ce o dwunastu promieniach.
W 1793 Kamieniec Podolski został oficjalnie wł ą czony do Cesarstwa Rosyjskiego i już nigdy nie wró cił do Polski.
Po poż arach w latach 1817 i 1850 odrestaurowano budynek ratusza, zmieniają c styl budynku na duch czasu, pozostawiają c jednak powoł anie - magistrat - skupienie wł adzy administracyjnej (są dowej) i prawnej (są dowej) miasto, któ re pozostał o do 1870 roku.
Nowy budynek dawnego magistratu (1870) miał sł uż yć jako komisariat policji z aresztami ś ledczymi w piwnicy. II wojna ś wiatowa przyniosł a nowe nieszczę ś cia ratuszowi - jego pomieszczenia został y zniszczone, uszkodzono mury zewnę trzne, zrzucono dzwony. Ale zapomnienie nie trwał o dł ugo: wyglą d domu przywró cono w latach 1952-1956. Jedenaś cie lat pó ź niej, w 1967 roku, gmach dawnego polskiego magistratu przekazano do Muzeum-Rezerwatu Historycznego Kamieniec Podolski, w któ rym na parterze mieś ci się dział artystyczny z dzieł ami mistrzó w z Podolu, a na drugim ś wiatowej sł awy malarze.
Ponadto ekspozycja muzealna był a stale uzupeł niana eksponatami wystaw objazdowych ze ś rodkó w Muzeum Sztuki Orientu, Ermitaż u oraz rezerw innych muzeó w Ministerstwa Kultury. Kolejna przebudowa znalazł a budynek ratusza w 1981 roku, podczas któ rej na poziomie czwartej kondygnacji dzwonnicy odnaleziono tarczę , któ ra od począ tku zdobił a wież ę.
Pierwotny gmach polskiego magistratu obejmował jedynie dwupię trowy budynek z dziesię ciopokojowym pierwszym i dziewię ciopokojowym drugim pię trem oraz piwnicą , któ ra prawdopodobnie skł ada się z dziewię ciu pomieszczeń , z któ rych tylko trzy został y wyczyszczone. Czworoboczna oś mioboczna dzwonnica stał a w odległ oś ci 3 m od niej aż do przebudowy w 1616 roku, kiedy to oba budynki poł ą czono w jeden zespó ł architektoniczny.
Po wielokrotnych przebudowach, poż arach i renowacjach wyglą du budynku ratusza nie da się już jednoznacznie zaklasyfikować w kategoriach architektury klasycystycznej - ma ona elementy barokowe, empirowe i renesansowe.
W 2018 roku na fasadzie ratusza umieszczono tablicę pamią tkową ku czci architekta i generał a Jana de Witte.