Домініканський костел Св. Миколая, розташований в найвищій точці Старого міста, вважається одним з найдавніших храмів Кам'янця-Подільського. Вперше монастир домініканців в Кам'янці-Подільському згадується в 1372 р. Костел був дерев'яним, і в 1420 році він згорів дотла.
Нове життя монастирю в XVI ст. дав рід Потоцьких, які опікувалися домініканцями. За часів турецького панування костел перебудували під мечеть на честь улюбленої дружини султана Хасекі - Рабії Гюль-Нуш. У ньому встановили білокам'яний мусульманський амвон, що зберігся до наших днів.
Розквіт католицької святині в самому серці Кам’янець-Подільського починається на рубежі XVI-XVII століть – монастир отримує кам’яну келійну будівлю замість дерев’яної. Протягом нетривалого турецького панування (1672-1699) комплексу Домініканського монастиря (не дивлячись на переобладнання в мечеть) практично не торкнулися архітектурні зміни пов’язані зі зміною віросповідання, якщо не брати до уваги установку на його території фонтану, мінбару (кафедри для читання п’ятничної проповіді) і надгробного пам’ятника дочки одного з османських високопосадових чиновників.
Для усунення всіх слідів мусульманського перебування в стінах християнських святині було розпочато масштабні будівельні роботи під керівництвом Яна де Вітте (1716-1785) за фінансової підтримки роду Потоцьких, які змінили як зовнішній (надбудований другий ярус келій, будівлі з’єднані в єдиний комплекс), так і внутрішній вигляд (в інтер’єр привнесені барокові елементи, перебудована дзвіниця) вже існуючих будівель комплексу Кам’янець-Подільського Домініканського монастиря.
Кам’яний келійний комплекс (1596) Домініканського монастиря святого Миколи був закладений як одноповерхова П-подібна будівля з трапезною, що примикає зі сходу, але під час великої реконструкції середини XVIII придбала другий поверх і замкнутість простору в єдиний периметр. Внутрішній інтер’єр, який не відрізняється вишуканістю, створений за коридорною схемою з одностороннім розташуванням служб. З зовнішнього декору варто відзначити оздоблення головного західного входу – емблема ордену францисканців в картуші, з короною і в оточенні військової арматури в трикутному тимпані, і арочну галерею першого поверху східного та південного внутрішніх фасадів.
Повна реставрація костьолу Св. Миколая була закінчена в 1754 р. на кошти М.Ф.Потоцького. На фасаді під емблемою чернечого ордену можна бачити скульптуру "Пес зі смолоскипом" (домініканці називали себе "пси Господні"). Зліва до костелу прибудований двоповерховий будинок, в якому жив Потоцький.
Відразу ж після переходу Правобережної України під владу Російської імперії в 1793 році, імператриця Катерина II (1729-1796) підписала указ про створення Подільського єпископату православної церкви, що неминуче призвело до падіння авторитету католицизму і, як наслідок, занепаду його церков і конфесій. Для домініканського монастиря святого Миколая ці події стали фатальними – його діяльність як храму Божого зійшла нанівець; почався етап занепаду, пов’язаний з швидкою зміною власником – світських організацій. Семінарія, художня школа, музей, публічна бібліотека, притулок – лише неповний їх перелік за якихось сімдесят з невеликим років перед Першою світовою (1914-1918).
Офіційне ж визнання комплексу кам’янецького монастиря з костелом святого Миколая в якості пам’ятника архітектури республіканського значення сталося лише після Другої світової (1939-1945). Саме тоді почали виділятися кошти на реставрацію сильно пошкодженого в ході бойових дій храму, а його приміщення були віддані в розпорядження історичного архіву.
До кінця сімдесятих років ХХ століття оновлений Домініканський храмовий комплекс знову засяяв усіма гранями своєї колишньої краси, коли дзвіницю костелу увінчав мідний купол, а західний монастирський корпус отримав нове вбрання. Але і це був не кінець черги сумних подій, що переслідують католицьку святиню в самому серці старого Кам’янця – у 1994 році в вогні згарища повністю була знищена покрівля відреставрованої дзвіниці. Лише в 1998 році в стінах комплексу колишнього Домініканського монастиря знов запанували служителі Бога – власниками храму стає католицький орден отців-Паулінів (Братство Св. Павла Першого Пустельника), які по крихтах відновлюють храм.
Koś ció ł Dominikanó w ś w. Mikoł aja, znajdują cy się w najwyż szym punkcie Starego Miasta, uważ any jest za jeden z najstarszych koś cioł ó w w Kamień cu Podolskim. Klasztor Dominikanó w w Kamienicu Podolskim wzmiankowany po raz pierwszy w 1372 roku. Koś ció ł był drewniany, aw 1420 spł oną ł doszczę tnie.
Nowe ż ycie klasztoru w XVI wieku. podarował rodzinie Potockich, któ rzy opiekowali się dominikanami. Podczas panowania tureckiego koś ció ł został przebudowany na meczet ku czci ukochanej ż ony suł tana Haseki – Rabii Gul-Nush. Zainstalowano w nim ambonę muzuł mań ską z biał ego kamienia, któ ra przetrwał a do dziś.
Rozkwit katolickiego sanktuarium w sercu Kamieniec Podolskiego rozpoczyna się na przeł omie XVI-XVII wieku - klasztor otrzymuje budynek z murowanej komó rki zamiast drewnianej.
Podczas kró tkiego panowania tureckiego (1672-1699) dominikań skiego zespoł u klasztornego (pomimo przekształ cenia w meczet) zmiany architektoniczne zwią zane ze zmianą religii praktycznie nie został y naruszone, jeś li nie weź miemy pod uwagę instalacji fontanny i minbar na swoim terytorium (kazanie etniczne) oraz nagrobek có rki jednego z wysokich rangą urzę dnikó w osmań skich.
Aby zlikwidować wszelkie ś lady obecnoś ci muzuł manó w w murach ś wią tyń chrześ cijań skich, rozpoczę to zakrojone na szeroką skalę prace budowlane pod przewodnictwem Jana de Witte (1716-1785) przy wsparciu finansowym rodziny Potockich, któ ra zmienił a się zaró wno na zewną trz jak i wewną trz ( do wnę trza wprowadzono elementy barokowe, przebudowano dzwonnicę ) istnieją cych zabudowań kamieniecko-podolskiego zespoł u klasztornego Dominikanó w.
Zespó ł kamiennych cel (1596) klasztoru Dominikanó w ś w. Mikoł aja został zał oż ony jako parterowy budynek w kształ cie litery U z refektarzem przylegają cym od wschodu, ale podczas gruntownej przebudowy w poł owie XVIII wieku uzyskał drugie pię tro i ograniczona przestrzeń do jednego obwodu. Wnę trze, któ re nie jest wyrafinowane, stworzone jest wedł ug schematu korytarzowego z jednostronnym ukł adem usł ug. Z dekoracji zewnę trznej warto zwró cić uwagę na gł ó wne wejś cie zachodnie - herb zakonu franciszkanó w w kartuszu, z koroną i otoczony zbroją wojskową w tró jką tnym tympanonie oraz arkadową galerię na pię trze wschodniego i poł udniowego wnę trza fasady.
Cał kowitą odbudowę koś cioł a ś w. Mikoł aja zakoń czono w 1754 r. kosztem MF Potockiego. Na fasadzie pod emblematem zakonu moż na zobaczyć rzeź bę „Pies z pochodnią ” (Dominikanie nazywali siebie „psami Pana”).
Na lewo od koś cioł a znajduje się pię trowy dom, w któ rym mieszkał Potocki.
Zaraz po przejś ciu Prawego Brzegu Ukrainy pod panowanie Imperium Rosyjskiego w 1793 roku cesarzowa Katarzyna II (1729-1796) podpisał a dekret ustanawiają cy Podolski Episkopat Cerkwi Prawosł awnej, co nieuchronnie doprowadził o do upadku katolicyzmu i upadku jego koś cioł y i wyznania. Dla dominikań skiego klasztoru ś w. Mikoł aja wydarzenia te był y fatalne – jego dział alnoś ć jako ś wią tyni Boga poszł a na marne; rozpoczę ł a się faza upadku zwią zana z szybką zmianą wł asnoś ciową - organizacji ś wieckich. Seminarium, szkoł a plastyczna, muzeum, biblioteka publiczna, schronisko - tylko niepeł na ich lista na jakieś siedemdziesią t lat przed I wojną ś wiatową (1914-1918).
Oficjalne uznanie zespoł u klasztoru kamienieckiego z koś cioł em ś w. Mikoł aja za zabytek architektury o znaczeniu pań stwowym nastą pił o dopiero po II wojnie ś wiatowej (1939-1945). Wtedy też zaczę to przeznaczać fundusze na odbudowę ś wią tyni, któ ra został a mocno zniszczona w czasie walk, a jej teren przekazano do archiwum historycznego.
Pod koniec lat siedemdziesią tych odrestaurowany dominikań ski zespó ł ś wią tynny znó w bł yszczał wszystkimi aspektami dawnego pię kna, kiedy dzwonnicę koś cioł a zwień czono miedzianą kopuł ą , a zachodni budynek klasztorny otrzymał nowe szaty. Ale to nie koniec serii smutnych wydarzeń , któ re nawiedzają katolickie sanktuarium w sercu starego Kamień ca – w 1994 roku dach odrestaurowanej dzwonnicy został doszczę tnie zniszczony w poż arze.
Dopiero w 1998 roku dawny dominikań ski zespó ł klasztorny został ponownie zał oż ony przez Sł ugi Boż e, a katolicki Zakon Ojcó w Paulinó w (Bractwo ś w. Pawł a Pierwszego Pustelnika) odbudował koś ció ł .