Спочатку Георгіївська церква являла собою міцну дерев’яну триверху трьохпрестольну (св. Георгія, св. Іллі та св. Софії) споруду з дзвіницею над притвором. Причому загальна кількість дзвонів храму дорівнювало п’яти: чотири – на дзвіниці і один (найбільший) був встановлений на стовпах поруч на кладовищі.
Збережена ж до наших днів будівля середини XIX століття являє собою типовий проект у неоруському стилі, рекомендований для повсюдного будівництва на теренах великої Російської імперії. Ця п’ятибанна одноаспідна трехпрітворна (орієнтовані на північ, південь і захід) споруда в плані являє собою восьмикутний хрест.
Її чотири стовпи є опорою для високого восьмигранного світлового барабана з арочними вікнами на якому покоїться шатровий купол з цибулинним завершенням. Такими ж завершеннями підкреслюють загальний силует чотири куполи на кутах перетину основного кубічного об’єму. Особливий колорит храму на Польських фільварках надають псевдоруські акценти у вигляді щипців і кокошників, люкарнів і арок, напівколон і перспективних арок.
Розташована в західній частині комплексу дзвіниця Георгіївської церкви є триярусною спорудою, що складається з двох восьмигранних обсягів, які покояться на чотиригранному постаменті першого ярусу. Загальне її оформлення вторить стилю храмової будівлі і виконано в тому ж псевдоруському стилі.
У 1851 році було почалось будівництво під керівництвом архітектора І. Аксельруда. 15 жовтня 1861 стало знаменною для пастви Польських фільварків Кам’янця – протоієреєм Павлом Троїцьким було освячено нову церкву з одним престолом в славу святого великомученика і Побідоносця Георгія (хоча роботи з оформлення розтягнулися на півстоліття), а через два роки (1863 рік) своє місце поруч з новим храмом зайняла і дзвіниця, виконана в тому ж стилі.
Через двадцять років після відкриття (1881-й) в північній частині храмового будинку було відкрито другий престол на честь святої Софії та трьох її дочок: Віри, Надії та Любові.
Прихід радянської влади і нові правила існування релігійних організацій в рамках державної політики атеїзму в 1920- х поставили прихід Георгіївської церкви на межу існування, а закінчилися десятиліття утисків закриттям храмової будівлі і передачею її на баланс спиртозаводу в 1935-му, який використовував її в якості складського приміщення, встановивши перекриття на другому ярусі.
Пройдуть роки війни і мирного часу, тут на сім років влаштується планетарій (з 1983 року), поки на зміну сімдесятиріччю атеїзму не прийде епоха відродження духовності, коли храмовий комплекс на Польських фільварках в 1990 році буде повернений православній громаді Кам’янця, і не почнеться нова сторінка в його історії, де будуть відновлення колишнього вигляду і збільшення потоку вірян, статус кафедрального православного собору і любов парафіян…
Pierwotnie koś ció ł ś w. Jerzego był mocną trzykondygnacyjną drewnianą budowlą tró jtronową (ś w. Jerzego, ś w. Eliasza i ś w. Zofii) z dzwonnicą nad przedsionkiem. A w sumie dzwonó w koś cielnych był o pię ć : cztery na dzwonnicy i jeden (najwię kszy) zainstalowano na filarach przy cmentarzu.
Zachowana do dziś budowla z poł owy XIX wieku jest typowym projektem w stylu neorosyjskim, zalecanym do powszechnej budowy w wielkim Imperium Rosyjskim. Ta pię cionawowa, jednokondygnacyjna, trzykondygnacyjna budowla (orientowana na pó ł noc, poł udnie i zachó d) ma kształ t oś miobocznego krzyż a.
Jego cztery filary stanowią podporę dla wysokiego oś mioką tnego bę bna ś wietlnego z ł ukowatymi oknami, na któ rym spoczywa kopuł a namiotu o bulwiastym wykoń czeniu. Te same sylwetki podkreś lają ogó lną sylwetkę czterech kopuł w rogach gł ó wnej kubatury.
Akcenty pseudorosyjskie w postaci szczypiec i kokosznikó w, lukarn i ł ukó w, pó ł kolumn i ł ukó w perspektywicznych nadają cerkwi szczegó lnego koloru na polskich filwarkach.
Poł oż ona w zachodniej czę ś ci kompleksu dzwonnica koś cioł a ś w. Jerzego jest budowlą tró jkondygnacyjną , skł adają cą się z dwó ch oś miobocznych brył , wspartych na czworobocznym cokole pierwszej kondygnacji. Jego ogó lny wyglą d nawią zuje do stylu budynku ś wią tyni i jest wykonany w tym samym pseudorosyjskim stylu.
W 1851 r. rozpoczę to budowę pod kierunkiem architekta I. Axelruda. 15 paź dziernika 1861 r. był znaczą cy dla stada polskich filwarkó w Kamieniec – archiprezbiter Paweł Tró jcy został konsekrowany nowy koś ció ł z jednym tronem ku czci ś w. Jerzego Wielkiego Mę czennika i Zwycię skiego (choć prace projektowe trwał y pó ł wieku) i dwa lata pó ź niej (1863) jej miejsce obok nowego koś cioł a zaję ł a wykonana w tym samym stylu dzwonnica.
Dwadzieś cia lat po jej otwarciu (1881) w pó ł nocnej czę ś ci ś wią tyni otwarto drugi tron ku czci ś w. Zofii i jej trzech có rek: Wiary, Nadziei i Mił oś ci.
Nadejś cie rzą dó w sowieckich i nowe zasady istnienia organizacji religijnych w ramach pań stwowej polityki ateizmu w latach dwudziestych XX w. przyniosł y dotarcie cerkwi ś w. jego przeniesienie do gorzelni w 1935r. lokal, montaż podł ogi na drugiej kondygnacji.
Minią lata wojny i pokoju, przez siedem lat (od 1983 r. ) bę dzie tu budowane planetarium, aż siedemdziesią tą rocznicę ateizmu zastą pi epoka duchowego odrodzenia, kiedy to zespó ł koś cielny na polskich folwarkach w 1990 r. zostanie zwró cony prawosł awna wspó lnota Kamieniec to nowa karta w swojej historii, któ ra przywró ci dawny wyglą d i zwię kszy napł yw wiernych, status prawosł awnej katedry i mił oś ć parafian…