Мурована п’ятиверха церква (1893 р.) стоїть в історичному центрі міста, займаючи острівне положення посеред кварталу, в якому у першій половині ХVІІІ ст. була гетьманська резиденція. Вона є наймасивнішою архітектурною домінантою. Знаходиться на території Національного заповідника «Глухів». Це єдина церква в Україні з такою назвою.
Споруда кубічна, тринефна, чотирьохстовпна, хрестовокупольна, з трьома півкруглими всередині і гранчастими зовні апсидами. Під усією церквою є підвал, перекритий системою хрестових склепінь. Використовувався для господарсько-технічних потреб, у т.ч. й для влаштування парового опалення.
Обсягово-просторова структура храму характерна для неовізантійського стилю. Її основу становить просторовий хрест з банею на попружних арках і циліндричними склепіннями рамен. Приміщення між раменами перекриті хрещатими склепіннями. Над ними підносяться наскрізні аркові восьмерики, увінчані сферичними банями. Вони виконують функції дзвіниць і створюють враження п’ятибанності. Нетрадиційними рисами обсягово-просторової композиції храму є наявність кругового обходу навколо середньої апсиди, а також ізольованість від основного простору двох кутових західних компартиментів, у яких розміщено сходову клітку і хрестильню.
В екстер’єрі домінують вертикальні членування – лопатки, вузькі витягнуті аркові вікна, півколонки, вертикальні профільовані тяги. Три входи акцентовано тамбурами-ганками з романськими перспективними порталами і трикутними щипцями. Головний просторовий хрест на всіх фасадах підкреслено закомарами, що вінчають середні прясла стін, і витягнутими вікнами, згрупованими у вигляді трифориїв. У бічних пряслах вікна згруповано у вигляді біфориїв. Вікна розділяють романські півколонки з кубічними різьбленими капітелями.
Церква збудована з місцевої цегли на вапняному розчині, потинькована. Підмурки закладено на глибині понад 4 м. Дахи і бані по дерев’яних кроквах і кружалах укрито покрівельною сталлю.
Храм має надзвичайно цінний декор в інтер’єрі. Сюжетні і декоративні розписи виконано у 1892-1893 рр. Програму їх було задано проектом А.Л.Гуна. У конусі середньої аспиди зображено Богородицю з Хрестом в оточенні херувимів, у куполі – Святу Трійцю, в парусах – євангелістів, на стінах – окремі сцени із священної історії. На підпружних арках, пілонах і в барабані – орнаментальні розписи неовізантійського характеру з переважанням елементів кола, квадрату, хреста і меандра. Високої цілісності декору надає золоте тло орнаментальних розписів, а також зорі, німби і бліки сюжетних розписів. У кольоровій гамі переважають класичні темно-сині, зелені, охристі тони.
У нижньому ярусі знаходиться усипальниця сім’ї Терещенків, де поховано п’ять представників родини.
Pię ciopię trowy murowany koś ció ł (1893 r. ) stoi w historycznym centrum miasta, zajmują c wyspiarskie poł oż enie w poł owie kwartał u, gdzie w pierwszej poł owie XVIII wieku. był rezydencją hetmana. Jest to najbardziej masywna dominanta architektoniczna. Znajduje się na terenie Rezerwatu Narodowego „Gł uchoniemy”. To jedyny koś ció ł na Ukrainie o takiej nazwie.
Budynek jest sześ cienny, tró jnawowy, czterokolumnowy, nakryty krzyż em, z trzema pó ł okrą gł ymi wewną trz i fasetowanymi absydami na zewną trz. Pod cał ym koś cioł em znajduje się piwnica nakryta systemem sklepień krzyż owych. Wykorzystywany był na potrzeby ekonomiczne i techniczne, w tym do instalacji ogrzewania parowego.
Struktura przestrzenna koś cioł a jest typowa dla stylu neobizantyjskiego. Opiera się na przestrzennym krzyż u z wanną na elastycznych ł ukach i cylindrycznych sklepieniach. Przestrzeń mię dzy ramionami nakrywają sklepienia krzyż owe.
Nad nimi wznoszą się ł ukowate oktawy, zwień czone kulistymi kopuł ami. Sł uż ą jako dzwonnice i sprawiają wraż enie pię cioboju. Niekonwencjonalnymi cechami tró jwymiarowej kompozycji koś cioł a jest obecnoś ć okrę ż nego spaceru wokó ł ś rodkowej absydy, a takż e odizolowanie od gł ó wnej przestrzeni dwó ch naroż nych pomieszczeń zachodnich, w któ rych mieś ci się klatka schodowa i baptysterium.
Na zewną trz dominują podział y pionowe – skrzydł a, wą skie wydł uż one ł ukowe okna, pó ł kolumny, pionowe profilowane prę ty. Trzy wejś cia zaakcentowane są gankami przedsionkó w z romań skimi portalami perspektywicznymi i tró jką tnymi szczypcami. Gł ó wny krzyż przestrzenny na wszystkich elewacjach podkreś lają komary wień czą ce ś rodkowe kalenice muró w oraz wydł uż one okna zgrupowane w formie triforii. W bocznych krę gach okna zgrupowane są w formie biforó w.
Okna rozdzielają romań skie pó ł kolumny z sześ ciennymi, rzeź bionymi kapitelami.
Koś ció ł zbudowany z miejscowej cegł y na zaprawie wapiennej, otynkowany. Fundamenty ukł adane są na gł ę bokoś ci ponad 4 m. Dachy i wanny na drewnianych krokwiach i krę gach pokryte są blachodachó wką.
Ś wią tynia posiada niezwykle cenny wystró j wnę trz. Malowidł a fabularne i dekoracyjne powstał y w latach 1892-1893, a ich program wyznaczył AL Gun. Stoż ek ś rodkowego bolenia przedstawia Matkę Boską z Krzyż em w otoczeniu cherubinó w, w kopule Tró jcę Ś wię tą , w ż aglach Ewangelistó w, na ś cianach sceny z historii sakralnej. Na ł ukach noś nych, pylonach i bę bnach - ozdobne malowidł a o charakterze neobizantyjskim z przewagą elementó w koł a, kwadratu, krzyż a i meandra. Wysoka integralnoś ć wystroju daje zł ote tł o ornamentalnych obrazó w, a takż e gwiazd, aureoli i przebł yskó w obrazó w. W kolorystyce dominują klasyczne odcienie granatu, zieleni, ochry.
Na niż szym poziomie znajduje się gró b rodziny Tereshchenko, w któ rym pochowanych jest pię ciu czł onkó w rodziny.