За кілька кроків від Старої Ратуші знаходиться досить цікавий костел, позбавлений вежі і пресвітерія. Це храм Найсвятішого Спасителя або, як його називають неофіційно всі городяни, Єзуїтський костел. Він був побудований в 1636-1638 роках представниками німецької лютеранської церкви, але недовго використовувався для протестантських богослужінь. Імператор Леопольд I проводив активне окатоличення держави, тому гоніння на лютеран за часів його правління посилилися. У 1672 році церква, спочатку освячена на честь Святої Трійці, за вказівкою архієпископа Юрая Селепчені, була конфіскована і незабаром передана отцям з єзуїтського ордену.
Храм виглядає незвично. Він нічим не нагадує сакральну споруду. Швидше можна подумати, що перед нами звичайна житлова будівля - причому досить велика. Цей костел своїми розмірами перевершує будь-яку споруду на Францисканській площі.
Єзуїти, отримавши в своє розпорядження ренесансний костел Пресвятої Трійці, перебудували його в бароковому стилі і переназвали в ім'я Найсвятішого Спасителя. Головний портал костелу прикрашений масивними дерев'яними різьбленими дверима, створеними в першій половині XVII століття. Інтер'єр храму оформлений в манері рококо. Найціннішими предметами його внутрішнього оздоблення вважаються витончена кафедра скульптора Людвіга Годе, який навчався у зодчого Юрая Рафаеля Доннера, і вівтар з розписом Франца Ксавьера Палка.
Kilka krokó w od Ratusza Staromiejskiego znajduje się bardzo ciekawy koś ció ł , pozbawiony wież i prezbiterium. Jest to Koś ció ł Najś wię tszego Zbawiciela lub, jak nieoficjalnie nazywają go wszyscy obywatele, Koś ció ł Jezuitó w. Został zbudowany w latach 1636-1638 przez przedstawicieli niemieckiego koś cioł a luterań skiego, ale nie sł uż ył dł ugo do kultu protestanckiego. Cesarz Leopold I prowadził aktywną katolicyzację pań stwa, przez co za jego panowania nasilił y się prześ ladowania luteran. W 1672 r. koś ció ł , pierwotnie konsekrowany ku czci Tró jcy Ś wię tej, na polecenie arcybiskupa Juraja Selepcheniego został skonfiskowany i wkró tce przekazany ojcom jezuitom.
Ś wią tynia wyglą da niecodziennie. Nie przypomina budowli sakralnej. Raczej moż emy pomyś leć , ż e mamy do czynienia ze zwykł ym budynkiem mieszkalnym – i to doś ć duż ym. Koś ció ł ten jest wię kszy niż jakikolwiek inny budynek na Placu Franciszkań skim.
Jezuici otrzymawszy renesansowy koś ció ł ś w. Tró jcy przebudowali go w stylu barokowym i przemianowali na Najś wię tszego Zbawiciela. Gł ó wny portal koś cioł a zdobią masywne drewniane rzeź bione drzwi, powstał e w pierwszej poł owie XVII wieku. Wnę trze ś wią tyni utrzymane jest w stylu rokoko. Najcenniejszymi elementami wystroju wnę trz są eleganckie krzesł o rzeź biarza Ludwiga Gode, któ ry studiował u architekta Juraja Rafaela Donnera oraz oł tarz z obrazem Franza Xaviera Palka.