Реформати з’явились у Польщі у 1622 році. Їх перша церква, побудована у 1640 році, була спалена під час шведської навали 1655 року. У 1658 році реформати оселились на нинішній вулиці Реформатській, в садибі, подарованій краківським каштеляном Станіславом Варшицьким. У 1666 році був освячений наріжний камінь нового храму, а в 1672 році будівництво костелу у барочному стилі було завершено.
В верхній частини фасаду – три неглибоких ніші з барельєфами святих Казимежа, Антонія і Петра з Алкантари. В інтер’єрах храму – образи і картини XVII-ХІХ століть, фрески роботи Олександра Мрочковського, виконані у 1904 році. У вівтарі однієї з каплиць зберігається найстаріший образ Ісуса Милосердного, який залишився від першого костелу.
Катакомби костелу є єдиним місцем в Польщі, де природнім шляхом муміфіковані тіла близько 250 монахів і 730 мирян. 60 тіл зберігаються у гробах, решта - просто на ґрунті і в піску. Серед них – солдат наполеонівської армії у повному обмундируванні, з рушницею і шаблею (зникли під час німецької окупації), який з простріленим коліном прийшов у монастир у 1812 році і незабаром помер.
Через вулицю від монастиря – санктуарій святого Казимежа. Раніше ця територія, передана францисканському ордену у 1735 році, використовувалась під кладовище. У 1863 році була побудована стіна, що відділяє територію від вулиці. В середині був встановлений поклінний хрест і обладнані станції Хресного путі – каплиці з глибокими нішами для картин, на яких зображені страсті Господні. Картини були написані художником Михалом Стаховичем. Між каплицями – епітафії на чорному мармурі, серед них – таблиця з ім’ям Малгожати з Кобилички Стаховичкової – дружини художника, яка померла у 1822 році.
Reformowani pojawili się w Polsce w 1622 roku. Ich pierwszy koś ció ł , wybudowany w 1640 roku, spł oną ł podczas najazdu szwedzkiego w 1655 roku. W 1658 r. reformaci osiedlili się przy dzisiejszej ulicy Reformatskiej, w mają tku podarowanym przez kasztelana krakowskiego Stanisł awa Warszyckiego. W 1666 r. poś wię cono kamień wę gielny pod nowy koś ció ł , aw 1672 r. zakoń czono budowę koś cioł a barokowego.
W gó rnej czę ś ci fasady znajdują się trzy pł ytkie nisze z pł askorzeź bami ś wię tych Kazimierza, Antoniego i Piotra z Alkantary. We wnę trzach koś cioł a - obrazy i obrazy z XVII-XIX wieku, freski Aleksandra Mrochkowskiego, wykonane w 1904 roku. W oł tarzu jednej z kaplic zachował się najstarszy obraz Jezusa Mił osiernego, pozostał y z pierwszego koś cioł a.
Katakumby koś cioł a są jedynym miejscem w Polsce, gdzie w sposó b naturalny zmumifikowano ciał a ok. 250 mnichó w i 730 ś wieckich. 60 ciał trzymanych jest w grobach, pozostał e - tylko na ziemi iw piasku.
Wś ró d nich jest ż oł nierz armii napoleoń skiej w peł nym umundurowaniu, z karabinem i szablą (zaginą ł w czasie okupacji niemieckiej), któ ry trafił do klasztoru ze strzał em w kolano w 1812 roku i wkró tce potem zmarł.
Naprzeciw klasztoru znajduje się sanktuarium ś w. Kazimierza. Wcześ niej teren ten, przekazany zakonowi franciszkań skiemu w 1735 r. , był wykorzystywany jako cmentarz. W 1863 r. wybudowano mur oddzielają cy teren od ulicy. Poś rodku wzniesiono krzyż kultowy i wyposaż ono stacje Drogi Krzyż owej – kaplice z gł ę bokimi niszami na obrazy przedstawiają ce mę ki Pana. Obrazy namalował artysta Mychajł o Stachowycz. Pomię dzy kaplicami znajdują się epitafia z czarnego marmuru, wś ró d nich tablica z imieniem Mał goż aty od zmarł ej w 1822 r. ż ony artysty Kobylychki Stakhovychkovej.