Лоджія дель Меркато Нуово (Новий Ринок), відома в народі як Лоджія дель Порчелліно, – історична будівля у Флоренції. У місті є також Лоджія дель Меркато Веккіо (Старий Ринок), розташована в районі сучасної площі Пьяцца делла Репуббліка.
Лоджія була побудована приблизно в середині 16-го століття в самому центрі Флоренції, всього в декількох кроках від моста Понте Веккіо. Спочатку в ній торгували шовком і предметами розкоші, пізніше – знаменитими солом'яними капелюхами, а сьогодні тут продаються, в основному, вироби з шкіри і сувеніри. У кутових нішах мали бути встановлені статуї видатних флорентійців, але лише три з них були зроблені – першого лідера повстання Чомпі (гільдії чесальників) Мікеле ді Ландо, історика і державного діяльності Джованні Віллані і скульптора і художника Бернардо Ченніні.
Пам'яткою Лоджії є Фонтано дель Порчелліно («Фонтан поросяти») – копія бронзової фігури дикого кабана роботи Пьетро Такка.
Дикий звір був символом Тоскани, чиї ліси були багаті цими тваринами і охота на яких велася з давніх часів. У 1612 році Козімо II Медічі доручив талановитому скульпторові Пьєтро Такка, одному з кращих учнів Джамболоньї, виготовити копію кабана по античній мармуровій скульптурі, дарованій його предкові папою Пієм IV під час відвідин Риму в 1560 році.Бронзова скульптура призначалася для прикраси палаццо Пітті, проте, із-за зайнятості скульптора на інших багаточисельних проектах герцога, в 1620 році була виготовлена лише воскова модель. Відливання бронзової скульптури відбулось лише в 1633 році. За цей час герцог помер, а Фердинанд II Медічі, що прийшов до влади, вирішив перетворити чудову скульптуру на фонтан.Для фонтану вибрали місце в лоджії Меркато Нуово як для естетики, так і для потреб флорентійських купців, що торгували тут різними коштовними тканинами, такими як шовк, парча, шерстяні тканини.
У 1640 році був виготовлений бронзовий басейн у вигляді заболоченої місцевості - місце існування кабанів - із зображенням різних водних рослин, земноводних тварин, рептилій і молюсків. Вода заструмувала з рила кабана. У 1897 році із-за серйозного зносу басейн фонтану був відлитий заново. У 1988 році вже вся композиція була замінена на нову, виконану в майстерні Фердінандо Марінелі, а колишнє творіння в 2004 році виставили в музеї Бардіні.
Самі флорентійці прозвали вепра ласкаво –«парчелліно», що переводиться як «порося». А потім для фонтану придумали такий ритуал. Якщо покласти монету звірові під язик, а потім відпустити її, то вона вислизне під його копита в місце, де розташовані грати для стоку води. Якщо монета прослизне в її вузькі щілини, то загадане вами бажання неодмінно збудеться. Ну а якщо мимо, значить, не доля. Ще ритуал зобов’язує потерти ніс кабана, чому він у нього нині затертій до блиску. І це не дивно - потік туристів, прагнучих здійснити свої бажання таким чином, невичерпний.
До речі, багаточисельні "родичі" порчелліно знайшли притулок в різних містах і країнах - в австралійському Сіднеї, в баварському Мюнхені, в Брюсселі, в данському містечку Холстебро, в садах Бутчарт Гарденс в Канаді, знову ж таки в тосканському містечку Ріспешіа, є копія навіть в Луврі.
А мармуровий оригінал скульптури кабана (ІІІ-й вік до н.е.) знаходиться все в тій же Флоренції в галереї Уффіці.
Loggia del Mercato Nuovo (Nowy Rynek), popularnie znany jako Loggia del Porcellino, to zabytkowy budynek we Florencji. W mieś cie znajduje się ró wnież Loggia del Mercato Vecchio (Stary Rynek), znajdują cy się na nowoczesnym Piazza della Repubblica.
Loggia został a zbudowana okoł o poł owy XVI wieku w sercu Florencji, zaledwie kilka krokó w od Ponte Vecchio. Począ tkowo sprzedawał a jedwab i przedmioty luksusowe, pó ź niej sł ynne sł omkowe kapelusze, dziś sprzedaje gł ó wnie galanterię skó rzaną i pamią tki. W naroż nych niszach miał y staną ć posą gi wybitnych florentyń czykó w, ale powstał y tylko trzy – pierwszy przywó dca buntu Chompi (Garnidzi Combers), Michele di Lando, historyk i mą ż stanu Giovanni Villani oraz rzeź biarz i artysta Bernardo Chennini.
Pomnikiem Loggii jest Fontano del Porcellino ("Fontanna Prosiaczek") - kopia wykonanej z brą zu figury dzika autorstwa Pietro Tacca.
Dzika bestia był a symbolem Toskanii, któ rej lasy był y bogate w te zwierzę ta i polowano od czasó w staroż ytnych. W 1612 r. Cosimo II Medici zlecił utalentowanemu rzeź biarzowi Pietro Tacca, jednemu z najlepszych ucznió w Giambologna, wykonanie kopii dzika na podstawie staroż ytnej marmurowej rzeź by podarowanej jego przodkowi przez papież a Piusa IV podczas wizyty w Rzymie w 1560 r. Rzeź ba z brą zu miał a ozdobić Palazzo Pitti, jednak ze wzglę du na zatrudnienie rzeź biarza w wielu innych projektach księ cia, w 1620 roku wykonano jedynie model woskowy. Odlew rzeź by z brą zu miał miejsce dopiero w 1633 roku. W tym czasie zmarł ksią ż ę , a doszedł szy do wł adzy Ferdynand II Medyceusz postanowił zamienić wspaniał ą rzeź bę w fontannę.
Na fontannę wybrano miejsce na loggii Mercato Nuovo, zaró wno ze wzglę du na estetykę , jak i na potrzeby kupcó w florenckich, któ rzy handlowali tu ró ż nymi drogocennymi tkaninami, takimi jak jedwab, brokat, tkaniny weł niane.
W 1640 r. zbudowano basen z brą zu w formie mokradł a - siedliska dzikó w - z wizerunkiem ró ż nych roś lin wodnych, pł azó w, gadó w i mię czakó w. Z pyska dzika pł ynę ł a woda. W 1897 r. , z powodu duż ego zuż ycia, przebudowano basen fontanny. W 1988 roku cał a kompozycja został a zastą piona nową , wykonaną w pracowni Ferdinando Marinellego, a poprzednia praca w 2004 roku został a wystawiona w Muzeum Bardini.
Sami Florentczycy pieszczotliwie nazywali dzika „parcellino”, co tł umaczy się jako „prosiaczek”. A potem wymyś lono taki rytuał dla fontanny. Jeś li wł oż ysz monetę pod ję zyczek bestii, a nastę pnie ją wypuś cisz, wsunie się ona pod jego kopyta w miejsce, gdzie kratka odprowadza wodę.
Jeś li moneta wsunie się w wą skie szczeliny, Twoje ż yczenie na pewno się speł ni. Có ż , jeś li do, to nie los. Kolejny rytuał zobowią zuje do pocierania nosa dzika, dlatego teraz jest on nacierany, by bł yszczeć . I nie jest to zaskakują ce – napł yw turystó w pragną cych w ten sposó b speł nić swoje pragnienia jest niewyczerpany.
Nawiasem mó wią c, wielu „krewnych” Porcellino znalazł o schronienie w ró ż nych miastach i krajach - w Sydney, Australii, Bawarii, Bawarii, Brukseli, w duń skim mieś cie Holstebro, w ogrodach Butchart Gardens w Kanadzie, ponownie w toskań skie miasto Rippecia w Luwrze.
A marmurowy oryginał rzeź by dzika (III wiek pne) nadal znajduje się w tej samej Florencji w Galerii Uffizi.