Священна будівля – робота Едоардо Колламаріні (1864–1928), художника високої культури та тонкої чутливості. Святилище було визначено як найкрасивіший храм Святого Серця, зведений в Італії, і, безумовно, одна з наймонументальніших священних будівель, зведених на той час.
14 червня 1901 року кардинал Доменіко Свампа благословляє та закладає перший камінь. 15 жовтня 1912 року архієпископ Джакомо делла К'єза, згодом кардинал і папа Бенедикт XV, освячує та відкриває величний храм. Висота Святилища від рівня вулиці до вершини хреста складає 67.50 метрів.
21 листопада 1929 року на початку дня пролунав раптовий гуркіт, білуватий і задушливий пил піднявся над Святилищем Святого Серця і навколишніми будинками. Купол Святилища впав, внаслідок чого дах церкви та верхні частини бічних стін перетворилися на руїни, а підлога провалилася.
10 травня 1930 р. церкву передано салезіанцям. До Болоньї прибув салезіанський отець Антоніо Гавінеллі. Він приїхав із Ріміні, де був парафіяльним священиком і реконструктором салезіанського приходу, названого «приходом для Європи», бо він побудував те, що називалося «пляжем для Європи», де в літній сезон збираються десятки тисяч туристів. Італійці та іноземці, католики та інші конфесії часто відвідують цю єпархію. Парафія була покладена на салезіанців та о. Антоніо Гавінеллі. Він був першим парафіяльним священиком. Економічні умови того часу були майже катастрофічними, у дона Гавінеллі не було жодного гроша, але його підтримувала глибока і працьовита віра: він був відновником Святилища. Його принцип полягав у тому, щоб робити добро якнайкраще, не шкодуючи жодних коштів.
Через чотири роки, 24 січня 1934 р., шедевр Колламаріні вже був відновлений, і дон Гавінеллі зміг перенести на реконструйований купол хрест, який залишався неушкодженим після обвалення 1929 р.
25 вересня 1943 року Святилище зазнало запеклого бомбардування з повітря, і пошкодження були дуже серйозними. Згодом під удар потрапив Інститут, знову ж таки Святилище, лабораторії, будинок черниць. Коли в середині 1945 Дону Гавінеллі вдалося повернутися з ув'язнення в свою Болонью, він побачив руїни та запустіння. Але дон Гавінеллі не сумував. 22 червня 1947 року повністю відреставрований храм було урочисто відкрито втретє.
Budynek sakralny jest dzieł em Edoardo Collamarini (1864–1928), artysty o wysokiej kulturze i duż ej wraż liwoś ci. Sanktuarium został o uznane za najpię kniejszy koś ció ł Najś wię tszego Serca wzniesiony we Wł oszech iz pewnoś cią jeden z najbardziej monumentalnych obiektó w sakralnych wzniesionych w tamtym czasie.
14 czerwca 1901 r. kardynał Domenico Swampa pobł ogosł awił i poł oż ył pierwszy kamień . 15 paź dziernika 1912 r. arcybiskup Giacomo della Chiesa, pó ź niejszy kardynał i papież Benedykt XV, poś wię cił i otworzył wspaniał ą ś wią tynię . Wysokoś ć Sanktuarium od poziomu ulicy do szczytu krzyż a wynosi 67.50 metra.
21 listopada 1929 roku na począ tku dnia rozległ się nagł y ryk, nad Sanktuarium Serca Jezusowego i okolicznymi domami unió sł się biał awy i duszą cy kurz. Zawalił a się kopuł a Sanktuarium, pozostawiają c w gruzach dach koś cioł a i gó rne partie ś cian bocznych, zawalił a się podł oga.
10 maja 1930 r. koś ció ł został przekazany salezjanom. O. Antonio Gavinelli, salezjanin, przybył do Bolonii.
Pochodził z Rimini, gdzie był proboszczem i odnowicielem parafii salezjań skiej, zwanej „parafią dla Europy”, bo zbudował to, co nazywano „plaż ą dla Europy”, gdzie w sezonie letnim gromadzą się dziesią tki tysię cy turystó w . Diecezję tę czę sto odwiedzają Wł osi i obcokrajowcy, katolicy i inne wyznania. Parafię powierzono salezjanom i ks. Antonio Gavinellego. Był pierwszym proboszczem parafii. Warunki ekonomiczne tamtych czasó w był y niemal katastrofalne, don Gavinelli nie miał ani grosza, ale wspierał a go gł ę boka i pracowita wiara: był konserwatorem Sanktuarium. Jego zasadą był o robienie dobra najlepiej, jak potrafi, nie szczę dzą c wydatkó w.
Cztery lata pó ź niej, 24 stycznia 1934 r. , arcydzieł o Collamariniego został o już odrestaurowane, a Don Gavinelli był w stanie przenieś ć krzyż , któ ry pozostał nienaruszony po zawaleniu się w 1929 r. , do zrekonstruowanej kopuł y.
25 wrześ nia 1943 r. Sanktuarium został o mocno zbombardowane z powietrza, a zniszczenia był y bardzo poważ ne. Pó ź niej zaatakowano Instytut, ponownie Sanktuarium, laboratoria i dom sió str. Kiedy w poł owie 1945 roku Don Gavinelli zdoł ał wró cić z wię zienia do swojej Bolonii, zobaczył ruiny i spustoszenie. Ale Don Gavinelli nie był smutny. 22 czerwca 1947 roku po raz trzeci uroczyś cie otwarto cał kowicie odrestaurowaną ś wią tynię .