Орден домініканців за дозволом князя Леопольда VI з’явився у Відні у 1226 році. До 1237 року був зведений монастир з романською каплицею. У 1283 році зведений храм у готичному стилі. Більша його частина була розібрана під час першої турецької навали у 1529 році і пішла на укріплення міських мурів. У 1631-1634 роках зведена нова церква у стилі бароко. Будівництво і оздоблення фасаду і куполу проводилось у 1666-1674 роках. На той час це була друга за розмірами (після собору святого Стефана) церква у Відні. У 1927 році папа Пій ХІ надав храму статус малої базиліки.
У будівництві храму в основному брали участь італійські майстри – Карпофоро Тенкалла, Кіпріано Бьясіно, Антоніо Каневале і Якопо Спасіо. Кам’яна кладка виконана майстром Ієронімом Бреньйо. Дизайн фасаду запозичений з флорентійської церкви Санта Марія Новелла. Над порталом встановлена статуя святої Діви Марії, якій присвячений храм. Крім неї, на фасаді ще 8 статуй святих, які належать домініканському ордену – Єлизавети Сієнської, Агнесси Монтепульчано, Луіса Бельтрана, Рози Ліми, Хіацинта фон Полена, Вінцента Ферера, Альберта Магнуса і Фоми Аквінського.
Центральний неф має 46 метрів у довжину, 21 метр в ширину і 22 метри у висоту. Величезна фреска на стелі створена Матіусом Раухміллером у кінці 17-го століття. Вона містить 46 зображень з життя Діви Марії. Сучасний головний олтар роботи Карла Рьоснера з розписами Леопольда Купельвайзера датується 1839-1840 роками.
Zakon dominikanó w, za zgodą księ cia Leopolda VI, pojawił się w Wiedniu w 1226 roku. Do 1237 roku wybudowano klasztor z romań ską kaplicą . W 1283 roku wybudowano koś ció ł w stylu gotyckim. Wię kszoś ć z nich został a rozebrana podczas pierwszego najazdu tureckiego w 1529 roku i poszł a na wzmocnienie muró w miejskich. W latach 1631-1634 wybudowano nowy barokowy koś ció ł . Budowę i dekorację elewacji i kopuł y przeprowadzono w latach 1666-1674. W tym czasie był to drugi co do wielkoś ci koś ció ł w Wiedniu (po katedrze ś w. Szczepana). W 1927 r. papież Pius XI nadał koś cioł owi status mał ej bazyliki.
W budowie ś wią tyni brali udział gł ó wnie mistrzowie wł oscy - Carpoforo Tencalla, Cypriano Biasino, Antonio Canevale i Jacopo Spassio. Mur wykonał mistrz Jerome Brenio. Projekt elewacji zapoż yczono z florenckiego koś cioł a Santa Maria Novella. Nad portalem znajduje się figura Najś wię tszej Marii Panny, któ rej poś wię cony jest koś ció ł.
Ponadto na fasadzie znajduje się.8 figur ś wię tych należ ą cych do zakonu dominikanó w – Elż biety ze Sieny, Agnieszki Montepulciano, Luisa Beltrana, Ró ż y Limy, Hiacynta von Pollen, Wincentego Ferrera, Alberta Magnusa i Tomasza z Akwinu.
Nawa gł ó wna ma 46 metró w dł ugoś ci, 21 metró w szerokoś ci i 22 metry wysokoś ci. Ogromny fresk na suficie stworzył Matthias Rauchmiller pod koniec XVII wieku. Zawiera 46 obrazó w z ż ycia Matki Boskiej. Wspó ł czesny oł tarz gł ó wny dzieł a Karla Rö snera z obrazami Leopolda Kupelweisera pochodzi z lat 1839-1840.