Історія Марії ам Гештаде починається з IX століття. Розташовується вона на вулиці Сальваторгассе - між Віллінгерштрассе і Зальцгрісс - за триста метрів від Дунаю, природної краси Західної Європи.
А як же, скажете ви, переклад назви церкви: «на березі»? Все правильно: церква як стояла на високому березі, так і знаходиться там же. Але ... на колишньому березі Дунаю. Тоді вона називалася капела, тобто невелика католицька будова, на зразок каплиці. Ось в неї і навідувалися дунайські рибалки і екіпажі суден, що проходили річкою.
Але річки, як і люди, схильні мігрувати. Мабуть, уже тоді в північній частині внутрішнього міста було тісно, і один з повноводних рукавів Дунаю штучно «пересунули» в сторону - на триста метрів на схід. Цю частину великої ріки називають Дунауканал. Назву ж церкви не стали міняти. У 1394-1414 роках церква набула сучасного вигляду, хоча й трохи затиснута сучасними будівлями з боку входу.
Під час наполеонівських воєн церква використовувалася французами як стайні або склади. Потім вона знову була освячена.
Реліквії та пам'ятки церкви Марії ам Гештаде - безцінні. Зовні вона виглядає скромно. Стіни готичної архітектури ідеально гладкі, майже без прикрас. Очевидно, такий був задум зодчих. Але пізніше архітектори звернулися до досвіду своїх попередників, які будували в Відні храми і собори. Тому вони покликали каменерізів, і ті в XV столітті «подарували» церкві дзвіницю дивовижної краси і тонкої професійної витонченості. Милуватися її красою краще вночі, коли підсвічування перетворює її в величезний мереживний ліхтар. Через її висоту майже в шість десятків метрів вежу видно здалеку.
Привертає увагу портал собору з напіварками, скульптурами святих, статуями; стрілоподібні склепіння і кольорові вітражі.
Historia Maria am Gestade się ga IX wieku. Znajduje się na Salvatorgasse - mię dzy Villingerstrasse i Salzgrisse - trzysta metró w od Dunaju, naturalnego pię kna Europy Zachodniej.
A jak mó wisz, tł umaczenie nazwy koś cioł a: „na brzegu”? Zgadza się : koś ció ł stał na wysokim brzegu i tam jest. Ale… na dawnym brzegu Dunaju. Wtedy nazywano ją kaplicą , czyli mał ą katolicką budowlą , podobną do kaplicy. Tutaj odwiedzali go rybacy z Dunaju i zał ogi statkó w przepł ywają cych przez rzekę.
Ale rzeki, podobnie jak ludzie, mają tendencję do migracji. Podobno już wtedy pó ł nocna czę ś ć ś ró dmieś cia był a zatł oczona, a jedna z peł nych odnogó w Dunaju został a sztucznie „przesunię ta” na bok – trzysta metró w na wschó d. Ta czę ś ć wielkiej rzeki nazywa się Kanał em Dunajskim. Nazwa koś cioł a nie uległ a zmianie. W latach 1394-1414 koś ció ł nabrał wspó ł czesnego wyglą du, choć jest nieco przesł onię ty przez wspó ł czesną zabudowę po stronie wejś cia.
W czasie wojen napoleoń skich koś ció ł sł uż ył Francuzom jako stajnie lub magazyny. Nastę pnie został a ponownie poś wię cona.
Relikwie i zabytki koś cioł a Maria am Gestade są bezcenne. Wyglą da skromnie. Ś ciany architektury gotyckiej są idealnie gł adkie, prawie bez ozdó b. Oczywiś cie taki był pomysł architektó w. Ale pó ź niej architekci się gnę li po doś wiadczenia swoich poprzednikó w, któ rzy budowali koś cioł y i katedry w Wiedniu. Dlatego nazywali kamieniarzy, aw XV wieku „dali” koś cioł owi dzwonnicę o niesamowitej urodzie i subtelnym profesjonalnym wyrafinowaniu. Jej pię kno lepiej podziwiać nocą , gdy podś wietlenie zamienia ją w ogromną koronkową lampion. Ze wzglę du na wysokoś ć prawie sześ ciudziesię ciu metró w wież a jest widoczna z daleka.
Uwagę zwraca portal katedry z mieszań cami, rzeź bami ś wię tych, posą gami; sklepienia w kształ cie strzał ek i witraż e.