Частина 1 >>>
Частина 2. Все, що ви хотіли дізнатися про алкотрейни, але боялись запитати
Ви, напевно, не повірити, але ніколи раніше не літав РайнЕйром! Двічі купував квитки на авіарейси цієї компанії, але обидва рази поїздки зривалися (одного разу вдалося повернути кошти за квиток). З третьої спроби все склалося як треба. Всі ми колись читали про »жахи» цієї компанії, що вони начебто вимірюють ручну поклажу з точністю до сантиметра, та зважують її з точністю до грама, а за кожний зайвий грам/сантиметр примушують платити шалені гроші. В принципі, все в межах здорового глузду, мій забитий вщент рюкзак (вага близько 8 кг) оглянули тільки візуально. В рамку запхати не просили і не важили, хоча розміри були на межі дозволених. Оглянули посадковий, тест, і дозвіл на в’їзд в Іспанію (все роздрукував у готелі), хоча словаки, що стояли в черзі за мною, тест і дозвіл показували на екранах телефонів, сказали все ок, і видали дуже дивний документ:
З серії «Ви бачите QR-код? Ні? А він є».
Тепер можна сміливо йти огляд речей. А декількох словаків примусили здати валізи (дозволеного розміру) в багаж. Чому я кілька разів згадав про словацьких пасажирів? Правильно, цим рейсом летіли до Севільї вболівальники збірної Словаччини. В залі реєстрації рясніло від прапорів Словаччини та банерів, «роз» (шарфів) на підтримку словацької збірної. Я, власне теж, летів під виглядом вболівальника Словаччини, адже придбав квиток за квотою Словацької Футбольної Федерації. Квитки за квотами футбольних федерацій та партнерів змагань називають «алкотрейнами». Не посвячена у футбольні справі людина, напевне, асоціюватиме це слово із потягом, у вагоні-ресторані якого дозволено продаж спиртовмісних напоїв :-). Доля істини в цьому є. Про це ми пересвідчимося за кілька годин :-). А поки – в дьюті-фрі. Нічого особливого. Ціни на марципани, вина та «Унікум» на рівні супермаркетів. Курці затарюються блоками цигарок (ймовірно, в Іспанії дорожче).
Посадка без затримок. Літак заповнений повністю (стандартний Боїнг 737-800 з компонуванням крісел на 33 ряди). Відстань між рядами, на диво, достатня, йомовірно через те, що у Райна немає поділу пасажирів на Бізнес та Економ. Здивувалв відсутність у сітках крісел попереду традиційних роздруківок з асортиментом бортового дьюті-фрі та правил одягання кисневих масок, що притаманні іншим авіакомпаніям. Другі були просто наклеєні на сидіння попереду. Контингент пасажирів = на 80% футбольні вболівальники. Вік різний. Були і 60+. В основному чоловіки, траплялись вболівальницькі родини (батько з сином/синами), жінок дуже мало. Одразу після виходу на курс, стюарди з Болгарії почали котити свої возики з напоями та наїдками.
Вболівальники розпочали з пива, потім підняли градус до горілки та віски і завершили вином. Коротше кажучи, викупили все, що було алкогольне. Враховуючи, що у «заході» брали участь 100+ людей, напої закінчились надзвичайно швидко. План виручки бригаді стюардів пасажири-вболівальники зробили десь за годину польоту! Споживання міцного супроводжувалося, звісно, розмовами на футбольні теми, обговоренням матчів, а по мірі збільшення ступеню сп’яніння перейшло у виконання фубольних пісень та фанатських речівок. Коротше кажучи «повний алкотрейн» :-)
Але в межах розумного – ніхто не бився і предмети не розкидав. Просто всім було весело. Ходили, звісно, групами по салону, але без фанатизму. Все цивілізовано.
В Севільї приземлилися за розкладом о 19:25. Одразу при виході на трап всіх обдало спекотним подихом іспанського степу (до узбережжя Африки 140 км звідси. Це так, між іншим). Думав, після будапештських +35 С мене мало чим здивує Іспанія. Якби ж то…
При вході в будівлю аеропорту – санітарний контроль. Спочатку відсканували QR-коди з FSC-анкет, потім виміряли температуру безконтактним термометром. Все ок, можна виходити з міста. Одразу біля виходу з терміналу знаходиться зупинка автобусу, що йде в місто, а саме до центрального автобусного вокзалу, із зупинкою біля центрального залізничного вокзалу. Дуже зручно! Вартість квитка всього 4євро, оплата водію при вході. Краєм ока звертаю увагу, що ніхто з словацьких вболівальників на автобус не йде, всі одразу йдуть на таксі. Що ж, фанатські виїзди – не для бюджетних туристів…
Відстань до автостанції автобус долає за 45 хвилин. Одразу на в’їзді починаються великі торгівельні центри, потім нові масиви багатоповерхівок (14 поверхів максимум - я рахував), будинки виглядають як нові, але думаю їм вже по 2-3 десятки років. Балкони місцями засклені , але без утеплюючих термопанелей та супутникових антен. Що неабияк сприяє охайності фасадів, та зберігає молодий вигляд будівель. Після центрального вокзалу (а в Іспанії за якоюсь стародавньою традицією, вокзали мають свої імена – севільський називається Santa Justa) – починається середмістя з традиційною архітектурою позаминулого століття! Севілья місто надзвичайно аутентичне і компактне, незваючи на 750-тисячне населення,немає великих площ та незабудованих просторів. Навіть один з трьох головних стадіонів (45-тисячний Estadio Ramon Sanchez Pizjuan) знаходиться просто посеред житлового масиву! Але матчі ЄВРО-2020 проходитимуть не на ньому – а на 57-тисячній арені La Cartuja, що розташована одноіменному острові посеред ріки Гвадалквівір! Друга назва цього стадіону – Олімпійський, Севілья двічі подавала заявки на проведення Олімпійських Ігор (в 2004 і 2008 роках), але обидва рази програвала, але стадіон незважаючи на це вперто продовжували будувати… І щоб завершити зі стадіонною темою – третій стадіон має назву Estadio Benito Villamarin, вміщує 60 тисяч глядачів, на ньому проходили матчі ще Чемпіонату Світу з футболу 1982 року! …За кількістю таких великих стадіонів (40+ тисяч) на одне місто, зі столицею Андалусії може посперечатися хіба що Лондон.
На автовокзалі прямо на платформі розташовані дуже корисні пристрої – автомати з продажу бутильованих та баночних напоїв. Дивина, подумаєте ви, у нас теж таке є. Але , щоб автомати продавали 1.5-літрові пляшки води – таке я бачу вперше. Купую вказану пляшку за 1,5 євро (враховуючи, що вже близько 9 вечора неділі – а в Іспанії в цей час всі магазини закрити за визначенням) –варіант нормальний. Хоча наступного дня в «Меркадонні» я бачив таку саме воду п о 0,55 Є за 2літри… Готель свій знаходжу досить швидко, він знаходиться всього за 2 квартали від автовокзалу. Називається «Hostal Roma», але не є хостелом в класичному розумінні – всі його номери розраховані максимум на 3 осіб та мають окремі зручності. На Букінгу його класифікують як «гостьовий будинок». Сніданок відсутній як в принципі, холодильника (навіть загального) немає, по шумоізоляції номерів великі питання. В принципі, з серіі «тільки переночувати».
Вранці наступного дня вирушаю у досить недалеко розташоване цікаве курортне приморське місто, яке є батьківщиною Пікассо П.Д, Бандераса А.Д., від його назви пішов сорт десертного солодкого іспанського вина, а у вузькому колі знавців воно відоме як найпівденніше місто Європи, що має метрополітен! Як ви вже здогадалися, я їду в Малагу! Туди поїздом за 23 Є, назад автобусом за 9,90 Є. Чому туди теж не автобусом і така різниця в ціні ? Справа в тому, що 02.06.2021 вдалося впіймати одноденну акцію національного іспанського автобусного перевізника ALSA, згідно якої квиток на будь-який прямий автобусний рейс між будь-якими автобусними містами Іспанії коштував всього 9,90 Є. (при стандарній ціні 20-35Є). Вдалося купити Малага-Севілья та Валенсія-Барселона. Прямих автобусних рейсів між Севільєю та Валенсією не було, а перший прямий Севілья-Малага йшов лише об 11:00, з прибуттям о 13:30, що для одноденного вояжу було запізно.
Виїзжаю автобусом №21 до залізничного вокзалу, вартість поїздки 1,40Є квитки у водія. Не знаю, може є якійсь проїзний на кілька днів, не цікавився. Вокзал Санта-Хуста знаходиться під землею, але пересадка на станцію метро (що логічно напрошується) відсутня, бо лінії метро в тому районі немає. Як і на будь-якому вокзалі Європи є невеликий зал очікування, та велика кількість кафе та магазинчиків. Цікава особливість: всі іспанські пасажирські потяги поділяються на швидкісні та звичайні. При посадці на швидкісний – служба безпеки здійснює огляд речей пасажирів аналогічно аеропортовому (із вийманням речей з кишень , зніманням ременів, та проходженням через рамку включно). Тому, якщо їдете швидкісним потягом (їхній номер починається з літер AVE), на вокзал краще прибути щонайменше за 45 хвилин, оскільки на огляд є черги. Я їхав до Малаги звичайним потягом. Огляду перед посадкою не було. Зупинок мало, в поїзді чисто, заповнений %% на 40, є контролери. Краєвиди з вікон – сільськогосподарські, переважають оливкові плантації, соняшникові поля, іноді зустрічались цитрусові сади.
До Малаги прибуваємо з 20-хвилинним запізненням, хоча ніде особливо довго й не стояли… Вокзал Малаги являє собою сучасну монументальну кількаповерхову споруду, в якій крім вокзальних служб розмістився солідних розмірів торгівельний центр (на зворотньому шляху здійснив невеличкий шопінг). Одразу від вокзалу прямую не морське узбережжя. Чому не скористався метро, напевне , запитаєте Ви? Справа в тому, що залізничний вокзал (Maria Zambrano) є кінцевою і одночасно пересадковою станцією обох ліній метро Малаги, вони просто сполучають вокзал з віддаленими міськими околицями. А морське узбережжя – в іншому боці. До моря (в районі порту) доходжу хвилин за 10. На набережній бачу от таку цікаву споруду:
Виявляється, це Мерія Малаги (іспанською мовою Ajutamento). Сміливе архітектурне рішення, на мій погляд, в стилі Пікассо. Ще трохи – і по набережній доходжу до району Малагета (це тільки я помітив, що вона перегукується з барселонською Барселонетою? – обидві, до речі, знаходяться кожен на своєму невеличкому півострові).
На Малагеті побудовано досить великий житловий масив сучасних багатоповерхівок (10-16 поверхів), також, зрозуміло, на набережній багато кафе та магазинів з сувенірно-курортним асортиментом,та деяких трендових туристичних об’єктів:
Проходжу Малагету наскрізь центральною широкою вулицею. І я вже на пляжі , якій простягається аж до кінця міста. Людей не багато, в основному місцеві, хоча кілька разів зустрічав польськомовних відпочивальників. В принципі, це й не диво – адже всього 2 дні тому у Севільї проходив матч Іспанія-Польща, і ймовірно велика кількість польских вболівальників зупинилася саме в Малазі, здійснивши одноденний виїзд на матч до Севільї. Я при плануванні поїздки теж розглядав цей варіант , зупинитися в Малазі, але по-перше мій матч закінчувався о 19:45 а автобусу до Малаги в той день вже не було у вечірній час, а по-друге, на момент планування подорожі та купівля авіаквитків в Іспанії ще існували обмеження на пересування між містами без поважної причини (скасували їх лише 27.05), хоча теоретична можливість потрапити до Малаги була, рейс Будапешт-Малага теж існує.
Пляж у Малазі піщаний, з дуже темного піску, вода мутна, багато водоростей. Здивувало, що відпочивальники всі засмагають метрів за 40-50 від води. Приліг ближче, до води метрів 20 – і відчув дивне природне явище - від води десь в 50-100 см над землею віяло холодом, хоча сильного шторму не було! І вода не холодна. А в спину при цьому припікало сонце (26-28 С), очевидно біля берегів Малаги проходить якась холодна течія. Якщо відповзти від води на 50 і більше метрів – то холодних потоків повітря від води вже не відчуваєш. Надзвичайно дивні відчуття! Більш ніде на європейських пляжах з таким не зустрічався. З часом вітер посилився до штормового рівня, і рятувальники підняли на щоглах червоний прапор, що свідчив про заборону купання :-(
Назад вирішив повертатись через історичний центр, хоча це і було значно довше. Основною домінантою історичного центру Малаги є Кафедральний Собор . Він має асиметричний фасад, оскільки його права вежа недобудована:
Центральні площі старого центру будь-якого міста Іспанії чудові:
В центрі зустрічаються і нові будівлі, але новизна вбудована дуже органічно і акуратно.
Хто забув –BANDERA з іспанської перекладається як прапор, знамено:
Бандерас – це, до речi, театральний псевдонiм. Справжне ім'я актора – Хосе Антонiо Домингес Бандера.
Театр ім. М. де Сервантеса:
Нещодавно відзначив своє 150-річчя.
І яка ж Іспанія без хамону:
Назад в Севілью, як я вже говорив раніше, повертався автобусом. Автобус дістався великий новий, просторий. Правда, без Wi-Fi.
Основні краєвиди з вікон – маленькі іспанські села з традиційними для Андалусії білими будиночками. Та поля оливкових дерев. Іноді зустрічаються невеликі поодинокі скелі:
При під’їзді до Севільї звернули на себе увагу кілька промислових об’єктів: велика парфюмерна фабрика, дві меблеві.
За неперевірною інформацією, в приміській зоні Севільї розташований завод для виробництва комплектуючих авіакомпанії «Boeing»
Тепер докладніше про Севілью. Я вдруге в цьому місті (перший раз був 12 років, в 2009 році в груповому автобусному турі). В принципі, всі пам’ятки тоді побачили. За вийнятком однієї – острову La Cartuja. Самі обставини склалися так, що саме йому в цій поїздці було приділено основну вагу.
Хоча до центру міста я теж дійшов (від мого готелі 15 хвилин пішки), головну must-see Севільї башту Giralda все ж побачив. У внутрішні сади не ходив (по-перше, вже був, по-друге , неймовірна спека). Центр Севільї за останні 12 років абсолютно не змінився, і виглядає, як завжди, чудово:
Оригінальне кронування дерев:
Арена для кориди:
«Золота Башта»:
Район Тріана:
А тепер про острів Картуха. Як я говорив раніше, чому Севільї вдалося через роки і навіть десятиріччя зберегти свою старовинну привабливість – тому що 750-тисячному місті (язик не повертається назвати його мегаполісом) не побудовано жодного офісного хмарочосу. Так, сучасні нові адміністративні чи офісні будівлі є, але їхя висота не перевищує 6-8 поверхів, вбудовані органічно, і абсолютно не спотворюють історичне обличчя міста. Але все ж одна багатоповерхівка є. Називається «Torre de Sevilla»...
...розташована в самому початку острову Картуха, являє собою 40-поверховий готель, до якого прибудовано одноіменний торгівельний центр (до речі, вельми непоганий, є “PRIMARK“)`,безліч інших магазинів та кафе. Острів має значну площу, по ньому прокладено кілька вулиць, ходить 2 автобусні маршрути, один – об’їзжає острів по колу, інший сполучає Олімпійський стадіон з центром містам. Інтервали руху автобусів – приблизно раз на 20 хвилин. На острові знаходяться більшість корпусів Севільського Університету, містечко розваг Isla Magika та інші науково-пізнавальні об’єкти, до радіотелескопу включно:
Багато об’єктів аерокосмічної спрямованості:
Коли проходив повз цей будинок, в голові було лише одне питання: чому Україні своя мікроелектроніка вже не потрібна (НДІ “Матеріалознавства в електроніці” в Києві в р-ні м.Берестейська закритий близько 15 років тому), а Іспанії власна мікроелектроніка ще потрібна:
Вулиці наукового містечка названі на честь відомих вчених:
Для більш наочного надання інформації для студентів відкрито 3D-кінотеатр (інакше може називатися кінотеатр стандарту IMAX):
В старовинному приміщенні фабрики кераміки тепер розміщено Інститут історії Андалузії:
Є також невеликий ботанічний сад:
Цікаво, іспанські гуси на зиму також мігрують у теплі краї (взимку температура повітря в Севільї не опускається нижче +14 С)?
А ось, власне, і сам Олімпійський стадіон. Якщо не знаєш, що це за споруда, одразу і не здогадаєшся:
Для входу на стадіон Севільї, ясна річ, те ж вимагався зелений браслет. Вакцинованим вболівальникам він видавався автоматично, решті – потрібно було здати ПЛР-тест в спеціальних наметах біля стадіону в день матчу. Результат протягом 30 хвилин. Для порівняння, стандартний ПЛР-тест в Іспанії коштує втричі,а результат тільки через 24-36 годин.
Аби потрапити на стадіон, вирішив скористався не стандартним маршрутом (автобусом), а протестувати Севільский метрополітен. Сів на станції Puertа Jerez, вийшов на найблжчий до стадіону Principles. Вартість проїзду 1,55 євро, квитки лише в автоматах. Станції побудовані за системою т.з. «горизонтальний ліфт», тобто платформу від потягу відділяє стіна, двері в якій синхронізовані у просторі і часі з дверима потягу, що прибуває:
В середині поїзд звичної для багатьох країн Європи, суцільної конструкції.
Вагони виглядають приблизно так:
Цікавий момент – метро сполучає обидва береги Севільї, але не проходить по жодному з мостів! Тобто тунелі прокладено під дном річки Гвадалквівір! У Будапешті, до речі теж, лінія метро проходить під Дунаєм! В Україні такі технології будівництва не використовуються, можливо, через ширину та глибину Дніпра у відповідних місцях.
Станція Principles дійсно є найближчою до Олімпійського стадіону, але відстань до нього близько 3 км. Температура повітря явно не сприяла пішим прогулянкам:
Тому на середині маршруту все ж скористався автобусом. Зате все ж трохи побачив район Тріана. Це не туристичним, а насправді величезний спальний район з будинками різного віку, займає майже всю правобережну частину Севільї. Проїхали повз «Seville Torre» - поруч з будівлею натовп людей із іспанськими прапорами та футбольною атрибутикою – виявляється в цьому готелі оселилася збірна Іспанії і фани чекали її виходу, щоб побачити свої кумирів. Хоча, у нинішньому складі іспанців зірок світової величини немає. Із золотого покоління «2008 – 2010 – 2012» залишився лише Інієста
Нарешті, я біля стадіону. На матчі дозволена присутність всього 15 500 вболівальників (25 відсотків від місткості стадіону), але таке враження, що поліції більше, ніж глядачів. Є піша, кінна, і моторизована:
Авіаційну підтримку здійснюють 2 поліцейські (або можливо військові) гелікоптери, що постійно кружляють над стадіоном. Від кого збираються захищати стадіон з повітря – так і не зрозуміло…
Стадіон на рівнині. До найближчих будівель – метрів 500 в кожний бік… Волонтерів, до речі, на стадіоні дуже мало. Неприємним сюрпризом стало те, що на стадіон заборонено проносити будь-яку фототехніку (в Будапешті дозволялося, а на сайті УЄФА про севільські обмеження ніде не повідомлялося). Єдиний варіант виходу з положення – здати фотоапарат (в мене абсолютно не професійний, а трохи покращена “мильниця” Canon G15 2013 року випуску) до камери зберігання. Зберігання платне – 3 євро за 4 години. Телефони з камерами проносити можна.
Заходи безпеки на «Олімпійськом» більш жорсткі, ніж на «Пушкаш-арені», обшук вболівальників здійснювався 3(!) рази. Безпосередньо на трибунах, перед входом на сектор обшук проводять поліцейські у бронежилетах, шоломах, та з довгоствольною зброєю. Спілкуються виключно іспанською. Оскільки через шолом я довго не міг збагнути, чого від мене вимагають (а я не дуже розумію іспанську і без шолому), іспанці покликали словацькомовну (!) поліцейську. Була в формі, з пістолетом, газовим балончиком та наручниками. Без шолому. Тут справи пішли краще, словацьку розумію добре, відповідав українською і англійською, вона мене розуміла. На матчах в Будапешті поліції з інших країн помічено не було. Впевнений, що на матчах збірної України в Бухаресті, наших поліцейських теж не було. Місця знов у секторі за воротами. Але на відміну від «Пушкаш-Арени», яка є суто футбольними стадіоном, «Олімпійський», як випливає з назви, призначений для різних видів спорту. Тому, трибуни від поля відділяють також бігові доріжки, а за воротами – ще й сектор для штовхання легкоатлетичного ядра.
Хто слідкував за перебігом подій на ЄВРО-2020, напевно пам’ятає, що у поєдинку Іспанія-Словаччина був неабиякий «український інтерес». Турнірна ситуація складалась таким чином, що нашій збірній аби зайняти прохідне з третіх місць, необхідно було співпадіння декількох умов. А саме: перемога будь-якої з команд у цій зустрічі, а також у паралельній Швеція-Польща виграш скандинавів або нічия. В підсумку, все склалося, як треба. Іспанці, які два попередні свої матчі завершили внічию, і у випадку програшу словакам, вибували з подальшої боротьби, до гри підійшли дуже серйозно, одразу позбавbвиши словаків ігрового простору і поступово притискаючи їх до своїх воріт. Моральний дух гостям трохи підняв воротар Дубравка, який відбив досить сумнівний пенальті. Але за 15 хвилин, сам поклав початок розгрому своєї збірної , коли засліплений яскравим андалузьким сонцем, намагаючись перекинути м’яч через поперечину, забив його у власні ворота… Перед самою перервою, іспанці забили вдруге. Враховуючи, що у словаків гри в атаці не було взагалі (до штрафного господарів доходили лічені рази, до того ж без ударів по воротах), підсумок матчу для мене був вже зрозумілим. Цікавість викликала лише кількість забитих м’ячів, на якій зупиняться іспанці…
Щодо атмосфери на стадіоні – в Будапешті було краще і яскравіше, в Севільї на трибунах занадто багато поліції, вболівальників примушують сидіти на місці, через три вільних, стюарди весь час бігають між рядами і нагадують про необхідність надіти маски… Відволікає якось від футбольного матчу
Після матчу (а вболівальників виводили від стадіону дуже повільно, але огородженим з усіх боків коридором), побачив легендарну у футбольних та вболівальницьких колах особистість – суперфана збірної Іспанії «Маноло-барабанщика» (Manolo el del Bombo , справжнє ім’я Мануель Касерес Артесеро ):
Уславився тим, що починаючи з 1982 роки не пропустив жодного матчу збірної Іспанії, на ЄВРО-2012 у Київ також приїздив. Що ж, якщо робота дозволяє (сеньор Маноло – власник кількох спортбарів в різних містах Іспанії) – то чому б і ні. Йшов «номер 12 збірної Іспанії» без свого ударного інструменту, йог ніс поруч один з молодих вболівальників, ймовірно у 72-річному віці постійно носити інструмент на собі важко… В натовпі побачив ще одну колоритну групу вболівальників старшого віку, одягнених в костюми тореадорів:
Враховуючи, що у них костюми продумані до дрібниць (навіть взуття та гетри тореадорські), ризикну припустити, що це дійсно тореадори-пенсіонери.
Після матчу вирішив повертатися до готелю іншим шляхом, а саме через Міст Аламільо (також називають «Міст Калатрави»):
Просто шедевр архітектурної та інженерної думки. Прекрасний з будь-якого боку:
Вийшов на набережну в районі Seville-Norte, далі спокійно йду вздовж берега Гвадалквівіру, насолоджуючись заходом сонця та вечірньою прохолодою та споглядаючи на сучасні творіння іспанських архітекторів, а саме міст, пішохідний міст, завширшки всього 11 метрів, а довжиною 275 м. За співвідношенням «Довжина/ширина» він увійшов у книгу рекордів Гіннеса як найівужчий. Міст Баркета також дуже красивий:
Оригінально виглядає і міст Ель Качорро (дослівно його назва перекладається як «Міст Христа-Спокутувальника»). Що навпроти центрального автовокзалу, конструктори його подбали про пішоходів, створивши систему парасольок від сонця. Його особливістю є те, що обидві його опори знаходяться на берегах, бех підводних конструкцій!
А всього мостів у Севільї 23 (двадцять три), причому жодного залізничного чи метро-мосту.
Увагу заслуговує і така споруда:
Ніде в мережі її призначення не знайшов. Схоже на гіпертрофовану вишку для стрибків у воду (через східці, напевне). Але мені здається, що це якась гідротехнічна споруда, на просту оглядову вежу також не тягне. Хто достеменно знає про її призначення – прохання написати.
Наступного дня, зібравшись, рано-вранці виїзжаю в Валенсію. З пересадкою в Мадриді. Чому так все складно: єдиний прямий потяг Севілья-Валенсія є за нашими мірками, «пасажирським», а не «швидким», і тим паче не «Інтерсіті», в дорозі близько 12 годин і прибуває в Валенсію після 23-вечора. Витрачати цілий день на переїзд – з моєї точки зору не розумно. Тому вибрав варіант через Мадрид. Тим більше, вартість квитків в обох випадках була майже однаковою. Потяги в обох випадках були швидкісні, тобто посадка на них передбачала контроль на безпеку. В обох випадках поїзди виявились заповненими на 100%. Що в принципі й не дивно – 24.06 в Іспанії було національним святом – День Св. Хуана (День Іоанна Хрестителя) – і був вихідним днем. В Мадриді поїзд прибув на головний вокзал Atocha. Стиковка в мене була 1 год і 15 хвилин. Ясна річ, в місто не виходив.
Якщо у вас також коли-небудь пересадка на цьому вакзалі – будьте уважні! В одній будівлі знаходиться вокзал для поїздів далекого прямування та приміських поїздів, нумерація платформ на обох починається з 1, і що найстрашніше, автомат по QR-коду на моєму квитку пропустив на приміський вокзал! Помилку я зрозумів швидко , але вернутись крізь то й самий турнікет було вже неможливо, довелось оббігти вокзал по переметру, щоб знайти вихід, потім вже шукати платформи вокзалу для поїздів далекого спрямування! Встиг нормально, до відправлення залишалось 15 хвилин. Поїзд Мадрид-Валенсія йшов експресом взагалі без зупинок! Краєвиди знов типово іспанські (лани, оливкові гаї), але незадовго до Валенсії проїхали якійсь невеликий гірський масив (погано знаю фізичну географію Іспанії), проїхали наскрізь через тунель, поза яким було невелике озеро та водосховище. В Валенсію прибули вчасно на вокзал Xoaqin Sorolla. У Валенсії два залізничні вокзала. Но один з них (Xoaqin Sorolla, тупиковий) прибувають лише поїзди із кінцевою станцією Валенсія, на інший (Norte ), наскрізний, транзитні поїзди.
При виборі готелю у Валенсіі, готів знайти поближче до моря. Але більшу частину узбережжя в межах міста займає великий морський порт, тому готель знайти вдалося лише на околиці міста, зате поблизу пляжу. Готель Resa Patacona**:
Єдина проблема – логістика. Від вокзалу дістатись можна лише метро до станції Maritimu, а звідти автобусом №99 до кінцевої зупинки (як раз навпроти входу в готель :-)). А тепер про систему оплати міського транспорту у третьому за величиною місті Іспанії. Є єдина транспортна картка (8,40 Є за 10 поїздок), якою можна користуватись в усіх видах міського транспорту (метро, автобус, трамвай). Але придбати її, за давньою іспанською традицією, можна лишу у тютюнових крамничках. Які, у зв’язку із загальнонаціональним вихідним днем були зачинені :-(
Одноразовий проїзд у метро Валенсії коштує 2,50 Є (картка на 10 поїздок 7,50 Є) продаються в автоматах на станціях метро, проїзд в автобусі 1,50 Є , квитки продаються у водія. Про вартість проїзду та систему оплати у трамваях нічого повідомити не можу, не користувався.
Поїзд метро у Валенсії виглядає так:
Типова станція метро Валенсія. Назва відверто шокує:
Нарешті добираюся до готелю.
Він знаходиться у мальовничому районі Malvarossa. Забудований, в основному, 1-2 поверховими приватними будинками. Назва, на мою думку, походить від словосполучення «рожева мальва»:
Готель абсолютно новий, побудований тільки в 2021 році Має оригінальний конструкцію, в перерізі являє собою цифру «8». В ньому є як номери, так і апартаменти з кухнями (тобто призначений для тривалого проживання). Безкоштовний басейн та тренажерний зал. На кожному поверсі 3 ліфти, але коридори дуже заплутані. Одного разу навіть допоміг в орієнтуванні іспаномовній туристці, яка реально заблукала.
Одразу після поселення йду на пляж.
Пляжів у цьому районі два: Alboraja та Malvarossa . Відрізнити їхню точку розділу дуже просто: на першому є кав’ярні та ресторанчики:
, а на другому – променад із лавочками:
На пляжі можна засмагати аж до заходу сонця, сонце заходить після 21-ї години. Відпочивають в основному місцеві (хоча чув німецьку та французьку мову), дехто в масках, всі зберігають «соціальну дистанцію» – килимки та парасольки на відстані щонайменше 3 м один від одного. Пляж довгий і широкий, місця вистачає всім.
Супермаркети сьогодні зачинені, але працюють маленькі китайські і арабські крамнички. Відрізнити їх надзвичайно просто – у китайських із продовольчих товарів в продажу лише вода, крупи та снеки, решта – непродовольчі, в других – вода та безліч фруктів. Купую персики по 0,9 Є /кг та черешню по 1,8 Є кг.
Наступного ранку , після сніданку, він помірно-континентальний:
Чай, кава та молоко необмежені
Скуповуюсь у місцевих мережевих супермаркетах Konzum та Mercadona. Ціни та асортимент однакові як для інших супермаркетів Іспанії. Єдине, що здививувало – надзвичайно великий вибір іспанської парфумерії за помірними цінами (Made in Seville :-)) – 4-6 євро за одеколони та туалетну воду 100 мл. Аромати цілком прийнятні. Забув сказати, що в мене в номері був холодильник, тому можна сміливо купувати товари на вечерю. Окрема розповідь про морозиво. Традиційних у нашому розумінні пачок морозива (по 80-100 грамів) в Іспанії немає. Є або «морозивні торти» (0,5+ кг), або коробки , що містять в собі по 6-8 маленьких 50-грамових пачок морозива. Вартість другого варіанту 1,8-2,5 євро. В мої минулі поїздки до Іспанії, на вулицях та площах різних іспанських міст стояли лотки з холодильниками з морозивом на основі різних фруктів. В цю поїздку ні в Севільї, ні в Малазі, ні в Валенсії такого не бачив. Ймовірно, заборонені через карантин. Морозиво поклав у холодильник. Температуру тримає добре. Іспанська марка ТЕКА.
На що ще звернув увагу в Іспанії - наявність в магазинах меду виробництва України!
Винна тема. На смак та колір товаришів, як відомо немає, в середньому 0,75 Є коштує 3-5 євро. Хоча бачив і акційні варіанти по 1,99 Є. Якщо кому треба в меншій ємності – 0,185 л у пляшці 1,65 Є та у тетрапаку 0,49 Є відповідно. Іспанські бренді Jerez починаються від 5,60 євро за 0,5 л. З нестандартних іспанських делікатесів вирішив спробувати галісійський сир «Tetilla» (приблизно 6 Є за головку 0,5 кг), він вкритий дуже твердою оболонкою, проте в середині м’який, майже як наші плавлені за консистенцією. Але смачний. На дворі субота, а по суботах, як виявляється у Валенсії працюють «стихійні ринки». Одразу біля «Меркадонни» - великий ринок одягу, товар і продавці з Китаю, асортимент курортно-літній, ціни від 5 Є, нічого цікавого для себе не помітив. На сьогодні моя мета – відвідання Міста Науки та Мистецтва, як мінімум, та історичного центру (а саме башти Торре де Кварт та Торре дель Серранос), як максимум. Добираюсь знову автобусом 99, проїхати повз неможливо :-). Незважаючи, що лише близько 11 годин, вже досить спекотно. Планую відвідати Музей Науки:
Біля Музею досить велика черга, яка швидко просувається, у всіх людей в черзі в руках якісь документи. Профільні банери та поліцейська охорона не залишає сумнівів – в фойє музею проводиться вакцинація місцевих жителів від коронавірусу :-(. Проте, всі входять через окремий вхід, в фойє відповідна зона огороджена щитами, із звичайними відвідувачами вони не перетинаються… Музей тим часом працює у звичайному режимі. Багато відвідувачів, як місцевих, так і іноземців. Вхідний квиток, як на мене, задорогий – 8 Є, але ціни в сувенірному магазинчику ще дорожче (всі сувеніри мають наукову тематику). Експозиція займає другий, третій, та четвертий поверхи, підйом ескалатором. Експозиція розміщена дещо хаотично: другий поверх – генетика та нервова діяльність людини, третій – звукові явища та різноманітні музичні інструменти (як старовинні духові, так і незвичні, але терменвокса для повноти не вистачає).
Можна взяти участь у деяких дослідах зі звуковими хвилями, але як на мене їх замало. Іншу частину третього поверху займає експозиція, присвячена іспанським вченим-Лауреатам Нобелівських премій.
Сантьяго Рамону-і-Кахалю:
Северо Очоа:
Та Жану Дассе:
Про останнього хоче розповісти більш докладно. Жан Дассе (1916-2009) за походженням та громадянством був француз, але більшу частину свого життя прожив у Валенсії (був одружений з валенсійкою). Нобелівського премію з фізіології та медицини отримав у 1987 році, працюючи на посаді професора Валенсійського медичного університету. Тема його досліджень стала надзвичайно актуальною в останні півтора роки: вона стосувалася антигенів та антитіл людського організму…
Останній четвертий поверх музей присвяченій космонавтиці взагалі та дослідженням Місяця зокрема. Є зменшені копії марсоходів, ракет, міжнародних космічних станцій. Впорядники музею слідкують за актуальністю експозиції, адже в ній вже згадуються спроби Ілона Маска запустити до Марса та повернути на Землю ракету багаторазового використання.
Була в музеї ще одна атракція (можливо, мене не зрозуміють, але все ж вирішив випробувати на собі) – імітація польоту в космос на кораблі-шатлі багаторазового використання. Вартість 2,50 Є.
Але там еспозиція лише на визначений час. Найближчий вільний – через 2,5 години. Саме час пообідати. Музейне кафе вже закрилося (ймовірно, в п’ятницю працює за скороченим графіком). Але поблизу є великий торгівельний центр з продуктовим супермаркетом. Придбав ¼ кавуна за 1,35 Є та справжній іспанський ніж (2,99 Є) і неподалік від Музею влаштував собі легкий обід. Я був не один такий –майже всі лавочки навкруги були зайняті такими ж пікнікуючими туристами. Але на траві не сидів ніхто !
А ось вже й час мого сеансу підійшов. На даний час – я один, хоча максимум допускається 4 особи. Спочатку на спеціальній платформі, навколо якої обертаються стіни, слухаєш звукозапис лекції лекцію першого іспанського астронавта Педро Дуке. Потім гід проводить у спеціальну капсулу , яка імітує кабіну космічного шаттлу. Туриста пристебають і починається імітація взльоту/посадки. Іміатація, в основному звукова, хоча час від часу положення крісел у просторі змінюється. Жодних додаткових фізичних навантажень не відчув. В принципі, один раз спробувати можна.
Як на мене, від Музею очікував більшого. У порівнянні з науковими музеями інших міст (бачив програми по телебаченню), у Валенсійському дослідів, та взагалі, еспонатів, заамало.Особливо враховуючи його площу. В центр міста їхати вже запізно та й жарко (пік спеки в Іспаніі, як не дивно , приблизно з 17 до 19), лише після 20 починає прохолоднішати.
Але, не зважаючи на спеку, Валенсія прекрасна:
Вечір знов проводжу на пляжі.
Наступний день (останній перед від’їздом) повністю провів на пляжі, відпочиваючи та дегустуючи місцеву кухню. Якщо комусь цікаво - паелья на двох (велика сковорідка) обійшлася в 22 євро, хоча в меню була вказана ціна на одного 11 Є , типу на одного. Але порцію на одного ніде не готують, на відміну від моєго попереднього відвідання Валенсії в рамках групового туру 11 років тому. Тоді готували. Десь у центрі. Коштувало 9 Євро. Замовив традиційну валенсійську. Виявилася з м’ясом курки, кроля, спаржею та квасолею. Смачно. Розумію, що не бюджетно, але бути у Валенсії і не скуштувати візитку її кулінаріїї (а Валенсія є батьківщиною паельї) – просто неможливо).
Крім променаду, прогулявся ще приморськими кварталами. Крім житлових будинків та трамвайного депо, несподівано виявив корпуси Валенсійського Політехнічного Інституту. Заздрю місцевим політехнікам – одразу після занять можна відпочити на пляжі :-) Та й готуватись до занять на морському повітрі корисніше. В Малазі на пляжі бачив групки молоді на пляжі із книгами. Але ніяк не міг припустити , що то студенти :-)
Останнього ранку – раннє виселення (навіть до сніданку, ланч пакет розчарував, скляна пляшка соку і холодного какао, обидві на одноразових пробках, які можна відкрите лише ключем-відкривалкою, які туристи без багажу за звичай у поїздку не беруть, маленька пачка печива та яблуко), швидко на автовокзал, далі автобусом до аеропорту Ель-Прат в Барселоні. Несподівано відкрив для таку особливість свого організму, як можливість спати у масці! У автобусі висів великий плакат про заборону знімати маску. Зі сном боровся як міг, але все ж кілька разів заснув. Вижив. Автобус, до речі, дістався старий, тісний і задушливий, сильно гримів на кожній нерівності дороги. Також компанії ALSA.
Автобус спізнився в аеропорт на 20 хвилин, але часу до вильоту в мене було ще вдосталь. Добре, що не взяв квитки на наступний автобус – він приїздив у Термінал1 аеропорту рівно за 2 години до вильоту. Враховуючи , що Ryanair літає з Терміналу2, то у випадку запізнення на 20 хвилин, міг би мати серйозні проблеми.
Термінал 2 – напівпорожній з нього літають тільки Ryanair та Air Morocco, пасажирів мало, більшість кафе та магазинів зачинені. Виліт затримався на 30 хвилин, але в Борисполі сіли всього на 10 хвилин пізніше. Заповнений %% на 70, більшість пасажирів – українці , що поверталися з відпочинку в Іспанії (судячи по засмазі) Якими шляхами вони потрапляли в офіційно закриту Іспанію, для мене в принципі, не загадка. Станом на день публікації розповіді – Іспанія взагалі відкрита для українських туристів. Замовляли мало і бригада стюардів з Італії пересувались по салону розчаровано. До того ж, у Ryanair, на відміну від конкурентів, абсолютно відсутня на борту торгівля непродовольчими товарами та брендованими сувенірами (на відміну від Wizzair чи МАУ), тільки якимись малозрозумілими лотереями.
Кордон і багаж без затримок (як раз моє повернення випало на період 17.06 – 04.08), коли Україна своїх громадян впускала без ПЛР-тесту та «Дій вдома», ще півтори години міським транспортом іі вдома. Враження від поїздки тільки найкращі
*«З футболом у світ» – книга відомого українського футболіста середини 20 ст. Олександра Скоценя (1918-2003), який виступав за львівську «Україну», київське «Динамо», словацьку «Жиліну», бeльгійський «Шарлеруа», французьку «Ніццу», канадські клуби. Кращий футболіст Франції 1947 року.
Czę ś ć.1>>>
Czę ś ć.2. Wszystko, co chciał eś wiedzieć o treningu alkoholowym, ale bał eś się zapytać
Prawdopodobnie nie uwierzysz, ale nigdy wcześ niej nie latał eś na RhineAir! Dwukrotnie kupił em bilety na loty firmy, ale za każ dym razem podró ż się nie powiodł a (raz udał o mi się odzyskać bilet). Przy trzeciej pró bie wszystko poszł o dobrze. Wszyscy czytaliś my o okropnoś ciach tej firmy, ż e mierzą bagaż podrę czny z dokł adnoś cią do centymetra i waż ą go z dokł adnoś cią do grama, a za każ dy dodatkowy gram/centymetr każ ą pł acić szalone pienią dze. W zasadzie, wszystko w zgodzie ze zdrowym rozsą dkiem, mó j poobijany plecak (waż ą cy okoł o 8 kg) został oglę dziny tylko wizualnie. Nie proszono ich ani nie waż ono w ramie, chociaż wymiary był y bliskie dopuszczenia.
Sprawdziliś my wejś cie na pokł ad, test i pozwolenie na wjazd do Hiszpanii (wszystko wydrukowane w hotelu), chociaż stoją cy za mną Sł owacy pokazali test i pozwolenie na ekranach telefonó w, powiedzieli, ż e wszystko jest w porzą dku i zobaczyli bardzo dziwny dokument : >
Z serii „Czy widzisz kod QR? Nie? I on jest. "
Teraz moż esz bezpiecznie przejś ć do inspekcji rzeczy. A kilku Sł owakó w został o zmuszonych do oddania swoich walizek (dozwolony rozmiar). Dlaczego kilka razy wspomniał em sł owackich pasaż eró w? Zgadza się , tym lotem do Sewilli polecieli kibice sł owackiej reprezentacji. W hali rejestracyjnej obfitował y sł owackie flagi i transparenty, „ró ż e” (szaliki) wspierają ce sł owacką druż ynę narodową . W rzeczywistoś ci latał em też pod postacią sł owackiego kibica, bo kupił em bilet w ramach limitu Sł owackiego Zwią zku Pił ki Noż nej. Bilety w ramach kontyngentó w federacji pił karskich i partneró w zawodó w nazywane są „pocią gami alkoholowymi”.
Osobie, któ ra nie jest oddana pił ce noż nej, sł owo to kojarzy się zapewne z pocią giem, w któ rego wagonie restauracyjnym dozwolona jest sprzedaż napojó w alkoholowych : -). Jest w tym trochę prawdy. O tym przekonamy się za kilka godzin : -). W mię dzyczasie - bezcł owy. Nic specjalnego. Ceny marcepanu, wina i Unique na poziomie supermarketó w. Palacze pakują papierosy (prawdopodobnie droż ej w Hiszpanii).
Lą dowanie bez opó ź nień . Samolot zapeł nia się cał kowicie (standardowy Boeing 737-800 z ukł adem siedzeń w 33 rzę dach). O dziwo odległ oś ć mię dzy rzę dami jest wystarczają ca, prawdopodobnie dlatego, ż e Ryan nie ma podział u pasaż eró w na Business i Economy. Zaskoczony brakiem miejsc przed tradycyjnymi wydrukami z zakresem on-duty-free oraz typowymi dla innych linii zasadami noszenia masek tlenowych. Pozostał e został y po prostu przyklejone do siedzenia z przodu. Kontyngent pasaż eró w to 80% fanó w pił ki noż nej.
Wiek jest inny. Był o też.60+.
Gł ó wnie mę ż czyź ni, któ rzy byli fanami (ojciec z synem/synami), bardzo mał o kobiet. Zaraz po kursie stewardzi z Buł garii zaczę li toczyć wó zki z napojami i jedzeniem.
Fani zaczę li od piwa, nastę pnie podnieś li temperaturę do wó dki i whisky, a zakoń czyli winem. Kró tko mó wią c, kupowali wszystko, co był o alkoholowe. Biorą c pod uwagę , ż e w imprezie wzię ł o udział ponad 100 osó b, drinki skoń czył y się bardzo szybko. Plan lotu zał ogi stewardó w został wykonany przez fanó w pasaż eró w w okoł o godzinę lotu! Konsumpcji strong towarzyszył y oczywiś cie rozmowy na tematy pił karskie, omawianie meczó w, a wraz ze wzrostem stopnia upojenia przeradzał o się to w wykonywanie piosenek pił karskich i rzeczy kibica. W skró cie „peł ny alkomat” : -)
Ale w granicach rozsą dku - nikt nie walczył i nie rozrzucał przedmiotó w. To był o po prostu zabawne dla wszystkich. Chodziliś my oczywiś cie grupami po salonie, ale bez fanatyzmu. Wszystko jest cywilizowane.
Wylą dował w Sewilli zgodnie z harmonogramem o 19.25. Zaraz po dojś ciu do drabiny wszystkich ogarną ł gorą cy oddech hiszpań skiego stepu (140 km stą d do wybrzeż y Afryki. Swoją drogą ). Myś lą c, po Budapeszcie +35 U mnie niewiele zaskoczy Hiszpania. Gdyby to był o…
Przy wejś ciu do budynku lotniska - kontrola sanitarna. Najpierw zeskanowano kod QR z kwestionariuszem FSC, nastę pnie zmierzono temperaturę termometrem bezdotykowym. Wszystko ok, moż na wyjechać z miasta. Przy wyjś ciu z terminalu znajduje się przystanek autobusowy jadą cy do miasta, czyli do Dworca Centralnego, z przystankiem przy Dworcu Centralnym. Bardzo wygodne! Bilet kosztuje tylko 4 euro, opł ata kierowcy przy wejś ciu. Ką tem oka zwracam uwagę na to, ż e ż aden ze sł owackich kibicó w nie jeź dzi autobusem, wszyscy od razu biorą taksó wkę . Có ż , wyjazdy fanó w nie są dla turystó w z ograniczonym budż etem…
Odległ oś ć autobusu do dworca autobusowego to 45 minut.
Zaraz przy wejś ciu zaczynają się duż e centra handlowe, potem nowe masywne wież owce (maksymalnie 14 pię ter - myś lał em), domy wyglą dają jak nowe, ale myś lę , ż e mają.2-3 dekady. Balkony są miejscami przeszklone, ale bez izolują cych paneli termicznych i anten satelitarnych. Co znakomicie wpł ywa na czystoś ć elewacji i zachowuje mł ody wyglą d budynkó w. Po dworcu centralnym (a w Hiszpanii, wedł ug jakiejś staroż ytnej tradycji, stacje mają swoje wł asne nazwy - Sewilla nazywa się Santa Justa) - zaczyna się centrum z tradycyjną architekturą ubiegł ego wieku! Sewilla to niezwykle autentyczne i zwarte miasto, pomimo 75.000 mieszkań có w, bez duż ych obszaró w i niezabudowanych przestrzeni. Nawet jeden z trzech gł ó wnych stadionó w (4.000 Estadio Ramon Sanchez Pizjuan) znajduje się w samym ś rodku dzielnicy mieszkalnej!
Ale mecze EURO 2020 nie odbę dą się na nim - tylko na 57-tysię cznej arenie La Cartuja, poł oż onej na wyspie o tej samej nazwie na ś rodku rzeki Gwadalkiwir!
Inna nazwa tego stadionu to Olympic, Sewilla dwukrotnie zgł aszał a się na igrzyska olimpijskie (w 2004 i 2008 roku), ale za każ dym razem przegrał a, ale stadion nadal się rozwijał … I na koniec z 6.000 widzó w ze stadionu goś cił y mecze wię cej Mistrzostw Ś wiata FIFA 1982! … Liczba tak duż ych stadionó w (40+ tys. ) na miasto, ze stolicą Andaluzji moż e się kł ó cić poza tym, ż e Londyn.
Na dworcu autobusowym tuż przy peronie znajdują się bardzo przydatne urzą dzenia - automaty z napojami w butelkach i puszkach. Zaskakują ce, moż na by pomyś leć , my też . Ale po raz pierwszy widzę automaty sprzedają ce 1.5-litrowe butelki wody. Kupuję okreś loną butelkę na 1.
5 euro (biorą c pod uwagę , ż e w niedzielę jest już okoł o 21:00 - a w Hiszpanii w tej chwili wszystkie sklepy są z definicji zamknię te) - opcja normalna. Chociaż nastę pnego dnia w „Mercadonie” widział em tę samą wodę o 0.55.
Jest na 2 litry… Dosyć szybko odnajduję swó j hotel, znajduje się zaledwie 2 przecznice od dworca autobusowego. Nazywa się „Hostal Roma”, ale nie jest hostelem w klasycznym tego sł owa znaczeniu – wszystkie jego pokoje przeznaczone są dla maksymalnie 3 osó b i posiadają osobne udogodnienia. W Booking jest klasyfikowany jako pensjonat. Ś niadania nie ma bo w zasadzie nie ma lodó wki (nawet wspó lnej), są duż e pytania o wyciszenie pokoi. W zasadzie z serii „po prostu spę dź noc”.
Rano nastę pnego dnia jadę do pobliskiego ciekawego nadmorskiego kurortu, w któ rym urodził się Picasso PD, Banderas OD
, od jego nazwy wzię ł a się odmiana deserowego sł odkiego hiszpań skiego wina, a w wą skim gronie ekspertó w znana jest jako najbardziej wysunię te na poł udnie miasto w Europie, któ re ma metro! Jak moż na się domyś lić , wyjeż dż am do Malagi! Tam pocią giem za 23 e. , wię c autobusem za 9.90 e. Dlaczego nie ma też autobusu i taka ró ż nica w cenie? Faktem jest, ż e 02.06.
W 2021 roku udał o się zł apać jednodniową akcję narodowego hiszpań skiego przewoź nika autobusowego ALSA, zgodnie z któ rym bilet na dowolne bezpoś rednie poł ą czenie autobusowe mię dzy dowolnym miastem autobusowym w Hiszpanii kosztował tylko 9.90 E. (w standardowej cenie 20-35 E). Udał o mi się kupić Malaga-Sevilla i Valencia-Barcelona. Nie był o bezpoś rednich poł ą czeń autobusowych mię dzy Sewillą a Walencją , a pierwsza bezpoś rednia trasa do Sewilli-Malaga był a dopiero o 11:00 z przyjazdem o 13:30, co był o spó ź nione na jednodniową wycieczkę .
Wyjeż dż am autobusem nr 21 na dworzec kolejowy, koszt przejazdu to bilety 1.40E od kierowcy. Nie wiem, moż e jest bilet na kilka dni, nie interesuje.
Stacja Santa Justa jest pod ziemią , ale nie ma transferu do stacji metra (logicznie wymagane), ponieważ w okolicy nie ma linii metra. Jak na każ dym dworcu w Europie jest mał a poczekalnia i duż a iloś ć kawiarenek i sklepó w.
Ciekawostka: wszystkie hiszpań skie pocią gi pasaż erskie dzielą się na szybkie i regularne. Przy lą dowaniu na autostradzie – ochrona kontroluje przemó wienia pasaż eró w podobnie jak na lotnisku (z wyję ciem mowy z kieszeni, odpię ciem pasó w bezpieczeń stwa i przejś ciem przez stelaż wł ą cznie). Dlatego jeś li jedziesz pocią giem duż ych prę dkoś ci (ich numer zaczyna się od liter AVE), lepiej przyjechać na dworzec na co najmniej 45 minut, ponieważ są kolejki do kontroli. Do Malagi pojechał em zwykł ym pocią giem. Nie był o przeglą du przed lą dowaniem. Jest kilka przystankó w, pocią g czysty, zapeł nienia 40%, są kontrolery.
Krajobrazy z okien mają charakter rolniczy, dominują gaje oliwne, pola sł onecznikó w, a czasem sady cytrusowe.
Do Malagi docieramy z 20-minutowym opó ź nieniem, choć dawno nie byliś my nigdzie… Dworzec Malaga to nowoczesny, monumentalny budynek wielopię trowy, w któ rym opró cz usł ug stacji mieś ci się solidne centrum handlowe ( w drodze powrotnej zrobił em mał e zakupy). Bezpoś rednio ze stacji nie ma bezpoś redniego wybrzeż a morskiego. Moż esz zapytać , dlaczego nie skorzystał eś z metra? Faktem jest, ż e dworzec kolejowy (Maria Zambrano) jest ostatnią i ró wnoczesną stacją przesiadkową obu linii linii metra w Maladze, po prostu ł ą czą stację z odległ ymi obszarami miejskimi. A wybrzeż e morskie jest po drugiej stronie. Do morza (w pobliż u portu) docieram w 10 minut. Na nabrzeż u widzę z tak ciekawej konstrukcji:
Okazuje się , ż e jest to miasto Malaga (po hiszpań sku Ajutamento). Odważ ne rozwią zanie architektoniczne, moim zdaniem, w stylu Picassa.
W zasadzie nie ma w tym nic dziwnego – zaledwie 2 dni temu w Sewilli odbył się mecz mię dzy Hiszpanią a Polską i pewnie spora liczba polskich kibicó w zatrzymał a się w Maladze, robią c jednodniową wycieczkę na mecz w Sewilli. Planują c wyjazd brał em ró wnież pod uwagę taką opcję , aby zostać w Maladze, ale po pierwsze mó j mecz zakoń czył się o 19:45, a autobus do Malagi tego dnia nie był już wieczorem, a po drugie, w momencie planowania podró ż y i kupować bilety lotnicze. w Hiszpanii nadal bez uzasadnionego powodu obowią zywał y ograniczenia w poruszaniu się mię dzy miastami (odwoł ano je dopiero 27.05), choć teoretyczna moż liwoś ć dotarcia do Malagi był a, lot Budapeszt-Malaga ró wnież istnieje.
Piaszczysta plaż a w Maladze, zrobiona z bardzo ciemnego piasku, mę tnej wody, duż o glonó w. Zaskoczeni, ż e wszyscy wczasowicze opalają się.40-50 metró w od wody.
Centralne place starego centrum każ dego miasta w Hiszpanii są wspaniał e:
ru / newimg / 3 / 1200x800 / 00/02/66/90 / 2669070.jpg "target =" _ puste " rel="nofollow">
W centrum są nowe budynki, ale nowoś ć jest zbudowana bardzo organicznie i schludnie.
Kto zapomniał – BANDERA z hiszpań skiego tł umaczy się jako flaga, flaga:
Banderas to zresztą teatralny pseudonim. Prawdziwe nazwisko aktora to Jose Antonio Dominguez Bandera.
Teatr nazwany na cześ ć Pan de Cervantes:
Niedawno obchodziliś my 150-lecie istnienia.
A co za Hiszpania bez szynki:
Wracają c do Sewilli, jak już mó wił em, wracał em autobusem. Autobus stał się duż y, przestronny. To prawda, bez Wi-Fi.
Gł ó wne widoki z okien to mał e hiszpań skie wioski z tradycyjnymi andaluzyjskimi biał ymi domami. I pola drzew oliwnych. Czasami są mał e pojedyncze kamienie:
Przy wjeź dzie do Sewilli uwagę przykuwał o kilka obiektó w przemysł owych: duż a fabryka perfum, dwa meble.
Wedł ug niezweryfikowanych informacji zakł ad produkują cy komponenty Boeinga znajduje się na przedmieś ciach Sewilli
Teraz wię cej o Sewilli. Nagle znalazł em się w tym mieś cie (pierwszy raz miał em 12 lat, w 2009 roku na grupowej wycieczce autobusowej). W zasadzie wszystkie pamią tki wtedy zobaczył em. Poza jednym - wyspą La Cartuja. Same okolicznoś ci był y takie, ż e nadano mu gł ó wne znaczenie w tej podró ż y.
Chociaż dotarł em ró wnież do centrum miasta (15 minut spacerem od mojego hotelu), wcią ż widział em gł ó wną wież ę Sewilli, któ rą trzeba zobaczyć , Giraldę . Do ogrodó w wewnę trznych nie chodził em (po pierwsze był już , po drugie niesamowity upał ). Centrum Sewilli nie zmienił o się w ogó le przez ostatnie 12 lat i wyglą da jak zawsze pię knie:
Oryginalne koronowanie drzewa:
Arena walk bykó w:
Zł ota Wież a:
Obszar Triany:
A teraz o wyspie Kartukha. Jak powiedział em wcześ niej, dlaczego Sewilla zdoł ał a zachować swoją staroż ytną atrakcyjnoś ć lata, a nawet dekady pó ź niej - ponieważ liczą ce 75.000 mieszkań có w miasto (w ję zyku nie wraca się do nazywania go metropolią ) nie zbudował o ani jednego biurowca. Owszem, pojawiają się nowoczesne nowe budynki administracyjne czy biurowe, ale ich wysokoś ć nie przekracza 6-8 pię ter, zabudowane organicznie i nie zniekształ cają historycznego oblicza miasta. Ale wcią ż jest jeden wież owiec. Nazywa się Torre de Sevilla...
poł oż ony na samym począ tku wyspy Kartukha, to 40-pię trowy hotel, któ ry jest poł ą czony z tytuł owym centrum handlowym (nawiasem mó wią c, bardzo dobrze, jest "PRIMARK") `, wiele innych sklepó w i kawiarni.
Wyspa ma duż y obszar, ma kilka ulic, 2 linie autobusowe, jedna – okrą ż a wyspę po okrę gu, druga ł ą czy Stadion Olimpijski z centrum miasta.
Odstę py mię dzy autobusami to okoł o 20 minut. Na wyspie znajduje się wię kszoś ć uniwersytetó w w Sewilli, Isla Magika i innych oś rodkó w badawczych, w tym:
Wiele obiektó w lotniczych:
Przechodzą c obok tego domu, w mojej gł owie był o tylko jedno pytanie: dlaczego Ukraina nie potrzebuje już swojej mikroelektroniki:
p >
Ulice obozu naukowego noszą nazwy sł ynnych naukowcó w:
Kino 3D (inaczej znane jako kino IMAX) został o otwarte dla studentó w, aby zapewnić wię cej informacji wizualnych:
Instytut Historii Andaluzji mieś ci się obecnie w starym budynku fabryki ceramiki:
Jest mał y ogró d botaniczny:
Zastanawiam się , czy gę si hiszpań skie ró wnież migrują do cieplejszych regionó w na zimę (zimą temperatura powietrza w Sewilli nie spada poniż ej +14 C)?
A tutaj wł aś ciwie sam Stadion Olimpijski. Jeś li nie wiesz, co to za struktura, nie bę dziesz wiedział od razu:
Oczywiś cie, aby wejś ć na stadion w Sewilli, potrzebna był a zielona bransoletka.
Zaszczepionym kibicom wydano go automatycznie, pozostali - musieli przejś ć test PCR w specjalnych namiotach na stadionie w dniu meczu.
Wynik w cią gu 30 minut.
Dla poró wnania standardowy test PCR w Hiszpanii kosztuje trzy razy, a wynik dopiero po 24-36 godzinach.
Aby dostać się na stadion, zrezygnuj z przejazdu standardową trasą (autobusem), ale przetestuj metro w Sewilli. Usiadł na stacji Puerta Jerez i udał się na najbliż szy stadion Principles. Taryfa 1.55 euro, bilety tylko w automatach. Stacje budowane są w systemie tzw. „Winda pozioma”, czyli peron oddziela pocią g od ś ciany, któ rej drzwi są zsynchronizowane z przestrzenią , a zegar z drzwiami wjeż dż ają cego pocią gu:
W ś rodku pocią g znany z wielu krajó w europejskich, solidna konstrukcja.
Samochody wyglą dają mniej wię cej tak:
Ciekawy punkt - metro ł ą czy oba brzegi Sewilli, ale nie przejeż dż aj przez ż aden z mostó w! Oznacza to, ż e pod dnem rzeki Gwadalkiwir ukł adane są tunele!
Nawiasem mó wią c, w Budapeszcie linia metra biegnie pod Dunajem! Na Ukrainie takie technologie budowlane nie są stosowane, prawdopodobnie ze wzglę du na szerokoś ć i gł ę bokoś ć Dniepru w odpowiednich miejscach.
Zasady Stacja jest rzeczywiś cie bliż ej Stadionu Olimpijskiego, ale odległ oś ć do niej wynosi okoł o 3 km. Temperatura powietrza wyraź nie nie sprzyjał a chodzeniu:
Wię c nadal korzystał em z autobusu na ś rodku trasy. Ale jeszcze trochę zwiedzają c okolice Triany. To nie jest turysta, ale w rzeczywistoś ci ogromna sypialnia z domami w każ dym wieku, zajmują ca prawie cał y prawy brzeg Sewilli.
Minę liś my "Sevilla Torre" - pod domem tł um ludzi z hiszpań skimi flagami i akcesoriami pił karskimi - okazuje się , ż e w tym hotelu zamieszkał a reprezentacja Hiszpanii i kibice czekali, aż wyjdzie, aby zobaczyć swoich idoli. Chociaż w obecnym skł adzie Hiszpanó w nie ma gwiazd ś wiatowej klasy.
Ze zł otej generacji „2008 – 2010 – 2012” pozostał a tylko Iniesta
Wreszcie jestem na stadionie. Na mecz moż e być tylko 1.500 kibicó w (25 procent pojemnoś ci stadionu), ale wydaje się , ż e policja ma wię cej widzó w. Są piesi, konni i zmotoryzowani:
Wsparcie lotnicze zapewniają.2 policyjne (lub ewentualnie wojskowe) helikoptery, któ re nieustannie krą ż ą nad stadionem. Nie jest jasne, przed kim bę dą bronić stadion z powietrza…
Stadion na ró wninie. Do najbliż szych budynkó w - 500 metró w w każ dą stronę … Swoją drogą na stadionie wolontariuszy jest bardzo niewielu.
Był a w mundurze z pistoletem, butlą z gazem i kajdankami. Bez kasku. Tutaj poszł o lepiej, dobrze rozumiem sł owacki, odpowiadają c po ukraiń sku i angielsku, zrozumiał a mnie. Na meczach w Budapeszcie nie widziano policji z innych krajó w.
Hiszpanie, któ rzy poprzednie dwa mecze zakoń czyli remisem, a w przypadku przegranej ze Sł owakami odpadali z walki, potraktowali grę bardzo poważ nie, od razu zostawiają c Sł owakó w pole do gry i stopniowo dociskają c ich do swoich bram. Morale goś ci lekko podnió sł bramkarz Dubravka, któ ry oddał doś ć wą tpliwą karę . Ale 15 minut pó ź niej rozpoczą ł poraż kę swojej druż yny, gdy oś lepiony jasnym andaluzyjskim sł oń cem pró bował przerzucić pił kę przez poprzeczkę , trafiają c do wł asnej bramki… Przed przerwą Hiszpanie zdobyli drugą bramkę.
Biorą c pod uwagę , ż e Sł owacy w ogó le nie mieli gry w ataku (gospodarze tylko kilka razy docierali do pola karnego, zresztą bez trafienia w bramkę ), wynik meczu był już dla mnie jasny. Interesują ca był a tylko liczba strzelonych bramek, na któ rych Hiszpanie się zatrzymają …
Jeś li chodzi o atmosferę na stadionie - w Budapeszcie był o lepiej i jaś niej, w Sewilli jest za duż o policji na trybunach, kibice zmuszeni są siedzieć w miejscu, po trzech wolnych, stewardzi zawsze biegają mię dzy rzę dami i przypominają koniecznoś ć noszenia masek… Odwracanie uwagi od meczu pił ki noż nej
Po meczu (i kibice wyprowadzeni ze stadionu bardzo powoli, ale otoczeni korytarzem ze wszystkich stron), zobaczenie legendarnej postaci w pił ce noż nej i kibicó w – superkibica reprezentacji Hiszpanii „Manolo-perkusista” Caceres Artesero):
Zasł yną ł z tego, ż e od 1982 roku, nie tracą c ani jednego meczu reprezentacji Hiszpanii, przyjechał ró wnież do Kijowa na EURO 2012. Có ż , jeś li praca na to pozwala (Senor Manolo – wł aś ciciel kilku baró w sportowych w ró ż nych miastach w Hiszpanii) – to czemu nie.
Był „numerem 12 w reprezentacji Hiszpanii” bez swojego instrumentu perkusyjnego, nió sł go jeden z mł odych fanó w, prawdopodobnie w wieku 72 lat, cał y czas niosą c instrument jest cię ż ki.
Biorą c pod uwagę , ż e ich kostiumy są przemyś lane w najmniejszym szczegó le (nawet buty i legginsy torreador), zaryzykował bym zał oż enie, ż e są naprawdę emerytowanymi torreadorami.
Po meczu, podję cie decyzji o powrocie do hotelu w inny sposó b, a mianowicie przez most Alamilo (zwany ró wnież „Mostem Calatravi”):
Po prostu arcydzieł o myś li architektonicznej i inż ynierskiej. Pię kne z każ dej strony:
Udał em się na nabrzeż e w okolicy Sewilli-Norte, a nastę pnie spokojnie spacerował em wzdł uż wybrzeż a Gwadalkiwiru, cieszą c się zachodem sł oń ca i wieczornym chł odem oraz oglą dają c nowoczesne dzieł a hiszpań skich architektó w, a mianowicie miasta, kł adkę dla pieszych, szeroką na zaledwie 15, on wszedł do Księ gi Rekordó w Guinnessa na poł udniu. Barket Bridge jest ró wnież bardzo dobry:
Most El Cachorro ró wnież wyglą da oryginalnie (dosł ownie jego nazwa oznacza „Most Chrystusa Odkupiciela”). Naprzeciw gł ó wnego dworca autobusowego jego projektanci zadbali o przechodnió w, tworzą c system parasoli od sł oń ca. Jego cechą jest to, ż e obie podpory znajdują się na brzegach, bez podwodnych konstrukcji!
Ł ą cznie 23 mosty w pobliż u Sewilli (dwadzieś cia trzy), ani jednego mostu kolejowego czy metra.
Na uwagę zasł uguje ró wnież nastę pują ca konstrukcja:
p >>>
Nie znalazł em jej celu nigdzie w sieci.
Wyglą da jak przeroś nię ta wież a do skakania do wody (prawdopodobnie po schodach). Ale wydaje mi się , ż e jest to jakaś konstrukcja hydrauliczna, nie cią gnie też prostej wież y obserwacyjnej. Kto dokł adnie wie o jego przeznaczeniu - napisz proszę .
Nastę pnego dnia po zebraniu wyruszam wcześ nie rano do Walencji. Z transferem do Madrytu. Dlaczego wszystko jest takie skomplikowane: jedyną bezpoś rednią atrakcją Sewilli-Walencji jest wedł ug naszych standardó w „pasaż er”, a nie „szybko”, a tym bardziej nie „Intercity”, w drodze okoł o godziny 12 i przyjeż dż a do Walencji po 23 po poł udniu. Moim zdaniem spę dzanie cał ego dnia w ruchu jest nierozsą dne. Dlatego wybierają c opcję przez Madryt. Zwł aszcza, ż e koszt biletó w w obu przypadkach był prawie taki sam. Pocią gi w obu przypadkach był y szybkie, to znaczy wsiadanie do nich wią zał o się z nadzorem bezpieczeń stwa. W obu przypadkach pocią gi był y peł ne w 100%. Co w zasadzie nie dziwi - 24.
06 w Hiszpanii był ś wię tem narodowym - Dzień Ś wię tego Jana (Dzień Jana Chrzciciela) - i był dniem wolnym. W Madrycie pocią g przyjechał na Dworzec Centralny Atocha. Miał em poł ą czenie przez 1 rok i 15 minut. Zrozumiał e, bez wychodzenia do miasta.
Jeś li na tej stacji ró wnież masz przesiadkę - bą dź ostroż ny! W jednym domu stacja dla pocią gó w dalekobież nych i podmiejskich, numeracja peronó w na obu zaczyna się od 1, a co gorsza automat na QR-kodzie na moim bilecie ominą ł stację podmiejską ! Szybko zdał em sobie sprawę z bł ę du, ale nie mogł em wró cić przez bramkę , musiał em biegać po stacji, aby znaleź ć wyjś cie, a nastę pnie szukać peronó w stacji dla pocią gó w dalekobież nych! Udał o mi się normalnie, do wyjazdu został o 15 minut. Pocią g do Madrytu-Walencji kursował ekspresem bez przystankó w!
Sceneria znó w jest typowo hiszpań ska (jelenie, gaje oliwne), ale tuż przed Walencją minę liś my niewielkie pasmo gó rskie (nie znam fizycznej geografii Hiszpanii), przejechaliś my tunelem, za któ rym znajdował o się mał e jezioro i zbiornik. Przybył na czas do Walencji na stacji Xoaqin Sorolla. Walencja ma dwie stacje kolejowe. Ale jeden z nich (Xoaqin Sorolla, ś lepy zauł ek) przyjeż dż a tylko pocią gami z koń cową stacją Valencia, a drugi (Norte), przelotowy pocią g tranzytowy.
Wybierają c hotel w Walencji, gotowy by znaleź ć się bliż ej morza. Ale wię kszoś ć wybrzeż a w obrę bie miasta to duż y port morski, wię c hotel znajdował się tylko na obrzeż ach miasta, ale przy plaż y. Hotel Resa Patacona **:
Jedyny problem to logistyka. Z dworca moż na dojechać tylko do stacji Maritimu, a stamtą d autobusem №99 do przystanku koń cowego (naprzeciw wejś cia do hotelu : -)).
A teraz o systemie pł atnoś ci za transport publiczny w trzecim co do wielkoś ci mieś cie w Hiszpanii. Jest jedna karta transportowa (8.40 Jest na 10 przejazdó w), z któ rej moż na korzystać we wszystkich rodzajach transportu publicznego (metro, autobus, tramwaj). Ale aby go kupić , zgodnie z wieloletnią hiszpań ską tradycją , moż na go pozbawić w sklepach tytoniowych. Któ re w zwią zku z narodowym weekendem był y zamknię te: - (
Jednorazowa opł ata za przejazd w metrze w Walencji kosztuje 2.50 € (bilet na 10 przejazdó w 7.50 €) sprzedawany w automatach na stacjach metra, bilet autobusowy 1.50 € sprzedawany przez kierowcę . Nie mogę nic powiedzieć o taryfie i systemie pł atnoś ci w tramwajach, nie korzystał em z niego.
Pocią g metra w Walencji wyglą da tak:
Typowa stacja metra w Walencji. Nazwa jest szczerze szokują ca:
W koń cu docieram do hotelu.
Znajduje się w pobliż u malowniczego obszaru Malvarossa.
Budynki, w wię kszoś ci domy prywatne 1-2¦ kondygnacyjne. Moim zdaniem nazwa wyglą da jak „ró ż owy malwa”:
Hotel jest nowy, wybudowany dopiero w 2021 roku. Posiada oryginalny wzó r, w przekroju widnieje cyfra „8”. Posiada zaró wno pokoje jak i apartamenty z kuchniami (czyli przeznaczone na dł uż sze pobyty). Bezpł atny basen i sił ownia. Na każ dym pię trze są.3 windy, ale korytarze są bardzo zagmatwane. Pewnego dnia pomó gł nawet poprowadzić naprawdę zagubionego hiszpań skoję zycznego turystę .
Zaraz po osiedleniu się idę na plaż ę .
W okolicy znajdują się dwie plaż e: Alboraja i Malvarossa. Bardzo ł atwo odró ż nić ich punkt podział u: na pierwszym znajdują się kawiarnie i restauracje:
, az drugiej promenada z ł awkami:
Na plaż y moż na opalać się do zachodu sł oń ca, sł oń ce zachodzi po 21 godzinach.
Odpoczywają c gł ó wnie miejscowi (choć sł yszą niemiecki i francuski), niektó rzy w maskach, wszyscy zachowują „dystans społ eczny” – maty i parasole w odległ oś ci co najmniej 3 m od siebie. Plaż a jest dł uga i szeroka, miejsca wystarczy dla każ dego.
Supermarkety są dziś zamknię te, ale mał e sklepy chiń skie i arabskie są otwarte. Bardzo ł atwo je odró ż nić - Chiń czycy sprzedają tylko wodę , pł atki i przeką ski, reszta - niespoż ywcza, inni - wodę i duż o owocó w. Kupię brzoskwinie po 0.9 e/kg i wiś nie po 1.8 e kg.
Nastę pnego ranka, po ś niadaniu, jest umiarkowany kontynentalny:
Herbata, kawa i mleko są nieograniczone
Robię zakupy w lokalnych supermarketach Konzum i Mercadona.
Ceny i asortyment są takie same dla innych supermarketó w w Hiszpanii.
Jedyne, co mnie zaskoczył o - bardzo duż y wybó r hiszpań skich perfum w rozsą dnych cenach (Made in Seville: -)) - 4-6 euro za wodę koloń ską i wodę toaletową.100 ml. Aromaty są cał kiem do przyję cia. Zapominam powiedzieć , ż e w pokoju miał am lodó wkę , wię c spokojnie moż na kupić artykuł y spoż ywcze na obiad. Osobna opowieś ć o lodach. W naszym rozumieniu nie ma tradycyjnych opakowań do lodó w (80-100 g) w Hiszpanii. Są albo "ciasta lodowe" (0.5+ kg), albo pudeł ka zawierają ce 6-8 mał ych 50-gramowych paczek lodó w. Koszt drugiej opcji to 1.8-2.5 euro. Podczas moich poprzednich podró ż y do Hiszpanii na ulicach i placach ró ż nych hiszpań skich miast stał y tace z lodó wkami z lodami na bazie ró ż nych owocó w. Inaczej był o w Sewilli, Maladze czy Walencji. Prawdopodobnie zbanowany z powodu kwarantanny. Lody wstawiam do lodó wki. Dobrze utrzymuje temperaturę . Hiszpań ska marka TEKA.
Na co jeszcze zwró cić uwagę w Hiszpanii - obecnoś ć sklepó w z miodem na Ukrainie!
Motyw wina. Wedł ug gustu i koloru towarzyszy, jak wiadomo, nie, ś rednio 0.75 Koszt to 3-5 euro. Chociaż widział em opcje promocyjne na 1.99 e. Jeś li ktoś potrzebuje mniejszej pojemnoś ci - odpowiednio 0.185 litra w butelce 1.65 e i tetrapack 0.49 e. Hiszpań skie marki Jerez zaczynają się od 5.60 euro za 0.5 litra. Z niestandardowych hiszpań skich specjał ó w, decydują c się na spró bowanie galicyjskiego sera „Tetilla” (ok. 6 E na 0.5 kg gł ó wki), jest on pokryty bardzo twardą skorupką , ale mię kką w ś rodku, prawie jak nasza roztopiona w konsystencji. Ale pyszne. W sobotę na podwó rku iw soboty, jak się okazał o w Walencji, odbywają się targi naturalne. Tuż obok Mercadonny - duż y targ odzież owy, towary i sprzedawcy z Chin, oferta letniskowa, ceny tam od 5, nic ciekawego dla mnie nie zauważ ył em.
Dzisiaj moim celem jest jak najczę stsze zwiedzanie Miasta Nauki i Sztuki oraz historycznego centrum (czyli Torre de Quart i Torre del Serranos). Dojeż dż am tam znowu autobusem 99, nie da się przejś ć : -). Mimo ż e jest dopiero okoł o 11, jest już doś ć gorą co. Planuję odwiedzić Muzeum Nauki:
Muzeum ma wystarczają co duż ą kolejkę , któ ra szybko się przesuwa, wszyscy stoją cy w kolejce mają w rę kach jakieś dokumenty. Banery profilowe i policjanci nie pozostawiają wą tpliwoś ci - w holu muzeum szczepienia miejscowych przeciwko reż imowi koronawirusa Wielu zwiedzają cych, zaró wno miejscowych, jak i obcokrajowcó w.
Bilet wstę pu, jak są dzę , jest drogi - 8 Tak, ale ceny w sklepie z pamią tkami są jeszcze droż sze (wszystkie pamią tki mają motyw naukowy). Ekspozycja zajmuje drugie, trzecie i czwarte pię tro, wspinają c się po schodach ruchomych.
Ekspozycja zaaranż owana jest nieco chaotycznie: drugie pię tro – genetyka i nerwowa aktywnoś ć czł owieka, trzecie – zjawiska dź wię kowe i ró ż norodne instrumenty muzyczne (zaró wno antyczne wiatry, jak i niezwykł e, ale dla peł ni Theremin Voxa).
Moż esz wzią ć udział w niektó rych eksperymentach z falami dź wię kowymi, ale moim zdaniem jest ich niewiele. Drugą czę ś ć trzeciego pię tra zajmuje ekspozycja poś wię cona hiszpań skim naukowcom, laureatom Nagrody Nobla.
Santiago Ramonu i Cajalu:
Pó ł nocna Ochoa:
Tak, Jeanie Dasse:
Chce opowiedzieć o tym ostatnim bardziej szczegó ł owo.
Jean Dasse (1916-2009) był pochodzenia francuskiego i był narodowoś ci francuskiej, ale wię kszoś ć ż ycia spę dził w Walencji (był ż onaty z kobietą z Walencji).
Otrzymał Nagrodę Nobla w dziedzinie fizjologii lub medycyny w 1987 roku jako profesor na Uniwersytecie Medycznym w Walencji. Temat jego badań stał się bardzo aktualny w cią gu ostatniego pó ł tora roku: dotyczył antygenó w i przeciwciał ludzkiego organizmu…
Ostatnie czwarte pię tro muzeum poś wię cone jest ogó lnie astronautyce, a w szczegó lnoś ci badaniom księ ż ycowym. Są zredukowane kopie ł azikó w, rakiet, mię dzynarodowych stacji kosmicznych. Autorzy muzeum ś ledzą aktualnoś ć wystawy, bo wspomina już o pró bach wystrzelenia przez Ilonę Maskę na Marsa i powrotu na Ziemię rakiety wielokrotnego uż ytku.
W muzeum był a jeszcze jedna atrakcja (moż e mnie nie zrozumiano, ale mimo to postanowił em spró bować samemu) - imitacja lotu kosmicznego na promie kosmicznym wielokrotnego uż ytku. Cena 2.50 E.
Ale ekspozycja trwa tylko okreś loną godzinę . Najbliż szy wolny jest za 2.5 godziny. Czas na lunch. Kawiarnia muzealna już został a zamknię ta (prawdopodobnie w skró conym harmonogramie w pią tek). Ale w pobliż u jest duż e centrum handlowe ze sklepem spoż ywczym. Kupił em ¼ arbuza za 1.35 € i prawdziwy hiszpań ski nó ż (2.99 €) i zjadł em lekki lunch w pobliż u Muzeum. Nie był em sam – prawie wszystkie sklepy dookoł a był y zaję te przez tych samych turystó w. Ale nikt nie siedział na trawie!
A teraz nadeszł a godzina mojej sesji. Obecnie jestem sam, chociaż dozwolone są maksymalnie 4 osoby. Najpierw na specjalnej platformie, wokó ł któ rej obracają się ś ciany, sł uchasz nagrania wykł adu pierwszego hiszpań skiego astronauty Pedro Duque.
Nastę pnie poprowadź przewodnika do specjalnej kapsuł y, któ ra naś laduje kabinę promu kosmicznego. Turysta jest zapinany i rozpoczyna się imitacja startu/lą dowania. Imitacja, gł ó wnie dź wię kowa, choć od czasu do czasu zmienia się pozycja krzeseł w przestrzeni. Nie czuł em ż adnego dodatkowego wysił ku fizycznego. W zasadzie moż esz spró bować raz.
Podobnie jak ja, wię cej oczekiwał em od Muzeum. W poró wnaniu do muzeó w naukowych w innych miastach (oglą dają c programy w telewizji), walenckie eksperymenty i eksponaty w ogó le są obfite. Zwł aszcza biorą c pod uwagę jego obszar. Na pó jś cie do centrum jest już za pó ź no i gorą co (co dziwne, szczyty w Hiszpanii od okoł o 17 do 19), dopiero po 20 zaczyna się ochł adzać .
Ale pomimo upał ó w Walencja jest pię kna:
Znowu spę dzam wieczó r na plaż y.
Kolejny dzień (ostatni przed wyjazdem) spę dził em cał kowicie na plaż y, relaksują c się i degustują c lokalną kuchnię . Jeś li ktoś jest zainteresowany - paella dla dwojga (duż a patelnia) kosztował a 22 euro, choć w menu podano cenę jednego 11E, np. jednego. Ale porcja dla jednego nie jest nigdzie przygotowywana, w przeciwień stwie do mojej poprzedniej wizyty w Walencji w ramach wycieczki grupowej 11 lat temu. Potem gotowali. Gdzieś w centrum. Kosztował.9 euro. Zamawianie tradycyjnego walenckiego. Okazał o się , ż e z kurczakiem, kró likiem, szparagami i fasolą . Pyszne. Rozumiem, ż e to nie jest budż et, ale po prostu niemoż liwe jest być w Walencji i nie wypró bować jej wizytó wki (a Walencja to miejsce narodzin paelli).
Promenada krymska prowadzą ca z powrotem do nadmorskich dzielnic. Opró cz budynkó w mieszkalnych i zajezdni tramwajowej niespodziewanie odkrył budynki Politechniki Walenckiej.
Autobus spó ź nił się.20 minut na lotnisko, ale i tak miał em wystarczają co duż o godzin przed odlotem. Dobrze, ż e nie wzią ł biletó w na nastę pny autobus – przyjechał na Terminal 1 lotniska dokł adnie 2 godziny przed odlotem. Biorą c pod uwagę , ż e Ryanair wylatuje z Terminalu2, moż e mieć poważ ne problemy, jeś li spó ź ni się.20 minut.
Terminal 2 - tylko Ryanair i Air Morocco latają w poł owie puste, jest niewielu pasaż eró w, wię kszoś ć kawiarni i sklepó w jest zamknię ta. Willit spó ź nił się o 30 minut, ale usiadł w Borispolu dopiero 10 minut pó ź niej. Wypeł nia %% na 70, wię kszoś ć pasaż eró w - Ukraiń cy wracają cy z wakacji w Hiszpanii (są dzą c po opaleniź nie) Jak dotarli do oficjalnie zamknię tej Hiszpanii, dla mnie w zasadzie nie jest tajemnicą . W dniu publikacji artykuł u Hiszpania był a ogó lnie otwarta dla ukraiń skich turystó w. Zamó wiono niewiele, a zespó ł stewardó w z Wł och poruszał się po kabinie rozczarowany.
Ponadto Ryanair, w przeciwień stwie do swoich konkurentó w, nie prowadzi na pokł adzie handlu artykuł ami nież ywnoś ciowymi i markowymi pamią tkami (w przeciwień stwie do Wizzair czy UIA), tylko niektó re niejasne loterie.
Granica i bagaż bez opó ź nień (tylko mó j powró t przypadał na okres 17.06 - 04.08), kiedy Ukraina przyję ł a swoich obywateli bez testu PCR i "Dział aj w domu", kolejne pó ł torej godziny komunikacją miejską i w domu. Wraż enia z podró ż y są tylko najlepsze
* „Z pił ką noż ną na ś wiecie” – ksią ż ka sł ynnego ukraiń skiego pił karza z poł owy XX wieku. Alexander Skotsen (1918-2003), któ ry grał w lwowskich "Ukraina", kijowskim "Dynamo", sł owackim "Zilina", belgijskim "Charleroi", francuskim "Nice", kanadyjskim. Najlepszy pił karz we Francji w 1947 roku.